Рішення № 135523224, 08.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2026 року справа № 520/3221/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 - непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що 14.04.2010 р. позивач відповідно до рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 9 А графи І Наказу МОУ №402. Після встановлення позивачем мобільного застосунку Резерв+ виявилося, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня інформація щодо виключення позивача з військового обліку за результатами ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2010р. Натомість, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів містить інформацію про перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не містить інформації щодо дати проходження позивачем ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі Постанова ВЛК відсутні відомості про визнання позивача непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 24.02.2026р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити.

При цьому відповідач указував на те, що 02 січня 2026 року відповідач надав позивачу офіційну письмову відповідь на його звернення, якою підтвердив наявність базового запису в обліково- алфавітній книзі та повідомив, що архівні матеріали перебувають на стадії обов`язкової експертної перевірки керівництвом. Аналогічну відповідь було своєчасно надано на запит адвоката. Відтак, триваючий складний адміністративний процес правової та документальної верифікації архівних документів перед їх незворотною інтеграцією до загальнонаціональної інформаційної системи об`єктивно потребує часу і за своєю правовою природою не може кваліфікуватися як протиправна бездіяльність.

09.03.2026р. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, складена представником позивача адвокатом Калачовим П.А., у якій останній просив задовольнити позовні вимоги з врахуванням раніше викладеної правової позиції.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.

Згідно відомостей військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 , копія якого надана до матеріалів справи, його 14.04.2010р. відповідно до рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 9 А графи І Наказу МОУ №402, про що до військового квитка внесено відповідні відомості. Доказів, які б свідчили про перебування позивача на військовому обліку відповідачем до суду не надано.

Так само, згідно копії роздрукування з мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , який відображає відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вбачається, що відомості про виключення позивача з військового обліку в ньому відсутні, натомість наявна інформація про перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не містить інформації щодо дати проходження позивачем ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі Постанова ВЛК відсутні відомості про визнання позивача непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Також судом встановлено, що позивач 23.12.2025р. звернувся до відповідача з питання внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на що листом від 02.01.2026р. № 10/1279 відповідач повідомив про перебування документів щодо виключення позивача з військового обліку на особистому розгляді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 і про те, що після розгляду необхідні зміни, а саме: відомості щодо виключення з військового обліку будуть внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з тим, суд констатує, що на момент розгляду цієї справи належні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не внесено, іншого відповідачем не доведено.

Вирішуючи спір, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 8 статті 5 Закону України від 16.03.2016 № 1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон України № 1951-VІІІ) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ встановлено, наступне: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Згідно п. 9 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі Порядок № 94) виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 ( п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру», передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону України № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Як вказувалося вище, судом встановлено на підставі витягу з застосунку Резерв+, що позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний, що суперечить відомостям, які містяться в його військовому квитку.

За доводами відзиву на позовну заяву відповідач посилався на тривалий процес актуалізації баз даних, однак, на переконання суду, зазначена обставина не повинна впливати на дотримання прав особи та становить собою протиправну бездіяльність.

Вказаний висновок цілком відповідає визначенню поняття "бездіяльність", яке надано Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 19.04.2018р. у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), де Велика Палата зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Велика Палата у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачем в цій справі належними та допустимими доказами не доведено законність бездіяльності щодо не внесення належних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. При цьому зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належних відомостей щодо військового обліку позивача в повній мірі відповідає меті належного поновлення прав позивача, слугує гарантією того, що виниклий між сторонами спір буде остаточно вирішено, а також відповідає принципу ефективності судового захисту. Наявності у відповідача дискреційних повноважень у питання внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належних відомостей щодо військового обліку судом в даній справі не встановлено, а відповідачем не доведено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,00 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров