Ухвала суду № 135522826, 08.04.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 500/7008/25

08 квітня 2026 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Козівської селищної ради (далі відповідач, або Рада) про визнання протиправним та скасування рішення, та просить ухвалити рішення яким визнати протиправним, нечинним та скасувати рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржене ним рішення є нормативно-правовим та регуляторним актом, а тому його прийняття відповідачем повинно здійснюватися із дотриманням процедури, яка визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Однак, як стверджує позивач, відповідачем не доведено до відома населення у визначені законодавством строки рішення про скликання сесії ради та не здійснено до проведення пленарного засідання опублікування проекту спірного рішення від 10.07.2014 року №1217 в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб, що позбавило зокрема позивача права на участь в процесі прийняття цього рішення, надання зауважень і заперечень.

З огляду на вказані порушення процедури прийняття регуляторного акта, а також враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 461/8220/13-а, позивач вважає, що є підстави для визнання нечинним оспорюваного ним рішення в судовому порядку.

Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає. На думку відповідача, входячи з положень Земельного та Податкового кодексів України, Законів України «Про оцінку земель», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про землеустрій» органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства. За таких підстав, рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова» не є регуляторним актом в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених статтею 264 КАС України.

Ухвалою суду від 06.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2026.

В судове засідання 26.03.2026 позивач не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, однак звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Також повідомила суду про затвердження Радою нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах населеного пункту смт Козова Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою суду від 26.03.2026, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах населеного пункту смт Козова Тернопільського району Тернопільської області і оголошено перерву в судовому засіданні до 06.04.2026.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, представником відповідача 01.04.2026 надано до суду витребувані докази.

Враховуючи, що до суду 25.03.2026 від позивача та 01.04.2026 від відповідача надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників, суд 06.04.2026 постановив ухвалу про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці за тією ж адресою з кадастровим номером 6123055100:02:002:0028, яка перебуває у комунальній власності Територіальної громади селища Козова.

Рішенням Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Козова Козівського району Тернопільської області.

27 липня 2023 року Козівською селищною радою прийнято рішення №2233 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Козова, Тернопільського району, Тернопільської області», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах населеного пункту смт Козова Тернопільського району Тернопільської області.

Пунктом 2 цього рішення вирішено, що відповідно до ст.271.2. Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка вступає в дію 01.01.2025.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону № 1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з положеннями статті 23 Закону № 1378-IV виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14, від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/11716/17, від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18, від 9 лютого 2022 року у справі № № 808/1284/16 та від 1 червня 2022 року у справі № 640/13150/19.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 34-35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини дванадцятої цієї ж статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі Закон №1160-IV).

Згідно із статтею 1 цього Закону №1160-IV регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Правові висновки щодо застосування статті 4 КАС України та статті 1 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в аспекті визначення ознак нормативно-правового регуляторного акта викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21, від 20 травня 2022 року у справі № 160/9717/21 та від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19.

Згідно з цього правового висновку нормативно-правові акти - це акти, які встановлюють, змінюють (скасовують), припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин; розраховані на широке коло осіб та на довгострокове неодноразове застосування; зазвичай невизначеність дії у часі; встановлюють загальні правила поведінки; регулювання однотипних відносин; ті, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення; не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Питання стосовно правової природи рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки землі, неодноразово вирішувалися Верховним Судом.

У постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/7868/13 Суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акта, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, поширюються на невизначене коло осіб та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.

Аналогічні висновки неодноразово були наведені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18, від 6 березня 2019 року у справі № 803/417/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 1940/1662/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 615/1182/15-a, від 29 квітня 2020 року у справі № 161/6580/16-а, від 10 червня 2021 року у справі № 823/902/17, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 16 грудня 2021 року у справі № 826/8114/17, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21, від 1 червня 2022 року у справі № 280/5928/19, від 2 лютого 2023 року у справі № 807/125/18 та від 14 лютого 2023 року у справі № 695/2607/17.

Таким чином, на підставі вищенаведених положень, з урахуванням вже сформованої практики Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, суд дійшов висновку, що рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова» є нормативно-правовим актом регуляторного характеру, а тому оцінка його правомірності передбачає безумовне дотримання судом статей 264, 265 КАС України.

Частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Водночас Законом не врегульовано питання визнання Радою власних правових актів такими, що втратили чинність.

Схоже питання розглядалося Конституційним Судом України. У рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст.46, ч.ч. 1,10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України навів такі мотиви:

"Системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Судом встановлено, рішенням Козівської селищної ради від 27 липня 2023 року №2233 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Козова, Тернопільського району, Тернопільської області» затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах населеного пункту смт. Козова Тернопільського району Тернопільської області, яка вступає в дію 01.01.2025.

З наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржене позивачем рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Козова» втратило чинність 01.01.2025, у зв`язку із введенням в дію нової нормативної грошової оцінки населеного пункту смт. Козова.

Згідно з частиною третьою статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 816/2487/17 зазначив, що обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно враховувати наступне:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17.

Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Підсумовуючи вищенаведені узагальнення, Верховний Суд підкреслив, що ключовим у можливості оскарження нормативно - правового акту суб`єкта владних повноважень є саме його чинність, станом на момент звернення позивача до суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 826/5493/16 проаналізовано наведену процесуальну норму та зроблено висновки, що «оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, якщо нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів».

Згідно з висновками Верховного Суду, які наведені у постанові 11 лютого 2021 року у справі № 640/10315/20 чинним законодавством не передбачено можливості оскарження нормативно-правового акта після втрати ним чинності. Подання позовної заяви щодо оскарження такого нормативно-правового акта забороняється імперативними приписами частини третьої статті 264 КАС України і не ставиться в залежність від того з поважних чи неповажних причин особа не звернулася до суду з відповідним позовом у період його чинності.

В рамках спірних правовідносин, рішення Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 втратило чинність 01.01.2025 на підставі рішення від 27 липня 2023 року №2233. Водночас, позивач, звернувся до суду із вказаним позовом 10.12.2025, коли оскаржуване рішення №1217 вже втратили свою чинність.

Таким чином, втрата чинності рішенням Козівської селищної ради від 10.07.2014 року №1217 свідчить про відсутність предмета спору (об`єкта спірних правовідносин), а відтак і про відсутність можливості оскаржувати таке рішення до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Разом з тим, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №9901/56/19, від 05 лютого 2020 року у справі №826/6872/16, від 04 березня 2020 року у справі №9901/524/19 та у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 803/642/17 висловлювався правовий висновок про те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому правильним є незазначення суду, до юрисдикції якого належить розгляд справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний підхід щодо закриття провадження у справі у зв`язку із втратою чинності нормативно-правовим актом застосовано Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 816/2487/17.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 238, 239, 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №500/7008/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 08 квітня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Козівська селищна рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Тернопільський район, Тернопільська область, 47600 код ЄДРПОУ 04525573);

Головуючий суддя Юзьків М.І.