Рішення № 135522782, 08.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Справа № 577/7563/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: старший державний виконавець Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кузько Валентина Олександрівна про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: старший державний виконавець Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузько Валентина Олександрівна, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузько Валентини Олександрівни у виконавчих провадженнях №74665922, №75848017, №76333576, №74666045 щодо їх не зупинення, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузько Валентину Олександрівну зупинити виконавчі провадження №74665922, №75848017, №76333576, №74666045 з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у Конотопському відділі державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження №№ 74665922, 75848017, 76333576 та 74666045.

У зв`язку з проходженням військової служби позивач звернувся до відповідача із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій у зазначених виконавчих провадженнях на підставі пункту 1 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження.

Однак відповідач у встановлений законом строк не вчинив дій щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№ 74665922, 75848017, 76333576 та 74666045, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність та стало підставою для звернення до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження підставою для зупинення виконавчих дій є не лише факт проходження військової служби, а й доведена неможливість проведення виконавчих дій у зв`язку з умовами служби. Однак, позивач не надав доказів, що умови його служби унеможливлюють здійснення виконавчих дій. Натомість державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання, зокрема звернення стягнення на доходи боржника, що свідчить про можливість здійснення виконавчих дій. Отже, підстави для зупинення виконавчих проваджень відсутні, а дії державного виконавця є правомірними.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області передано матеріали вказаного позову до Сумського окружного адміністративного суду за підсудністю. Провадження у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. В подальшому, ухвалою суду справу прийнято до провадження у новому складі суду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також судом змінено назву відповідача - "Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції" на "Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України" та третьої особи - "Старший державний виконавець Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузько Валентина Олександрівна" на "Старший державний виконавець Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кузько Валентина Олександрівна".

У судове засідання представники сторін не з`явилися , про час та місце розгляду даної справи повідомлені належним чином. Позивач та представник відповідача просять справу розглядати без їх участі. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.04.2024 відкрито виконавче провадження №74665922 з примусового виконання постанови №3/577/349/24, виданої від 27.03.2024, та стягнуто з боржника 605,60 грн судового збору на користь держави, виконавчий збір у розмірі 60,56 грн витрати виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн (а.с. 11).

Постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.04.2024 відкрито виконавче провадження №74666045 з примусового виконання постанови №3/577/349/24, виданої від 27.03.2024, та стягнуто з боржника штраф у розмірі 17000 грн на користь держави, виконавчий збір у розмірі 1700 грн витрати виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн (а.с. 13).

Постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.08.2024 відкрито виконавче провадження №75848017 з примусового виконання постанови №3/577/1224/24, виданої 13.08.2024, та стягнуто з боржника штраф у розмірі 102000 грн на користь держави, виконавчий збір у розмірі 10200 грн витрати виконавчого провадження у розмірі 303,84 грн (а.с. 16).

Постановою старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.10.2024 відкрито виконавче провадження №76333576 з примусового виконання постанови №3/577/1622/24, виданої 11.10.2024, та стягнуто з боржника судовий збір у розмірі 605,60 на користь держави, виконавчий збір у розмірі 60,56 грн витрати виконавчого провадження у розмірі 303,84 грн (а.с. 19).

04.12.2025 позивач звернувся до Конотопського відділу ДВС із заявою про зупинення зокрема виконавчих проваджень ВП №№ 74665922, 75848017, 76333576 та 74666045 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", до якої заяви було додано копію військового квитка та довідку військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 №2661 (а.с. 7-8).

За результатами розгляду вищевказаної заяви Конотопським відділом ДВС листом від 08.12.2025 № 25.2-30/88376 було повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, оскільки матеріали провадження не містять обставин, які б свідчили, що умови проходження боржником військової служби унеможливлюють вчинення державним виконавцем виконавчих дій у межах виконавчого провадження (а.с.6).

Вважаючи протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення вчинення виконавчих дії у спірних виконавчих провадженнях, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Суд зазначає, що предметом даної справи є зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження.

Відтак, відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Відповідно до правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2025 по справі № 466/10524/22, синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником або. Натомість сполучник чи якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник або, законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином, конструкція норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої застосовується умова якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/23 (провадження № К/990/15420/23), від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12 (провадження № 61-12794св24), 26 листопада 2025 року

Отже, результат аналізу наведеної правової норми свідчить, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд зазначає, що частина перша статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" містить три підстави для зупинення виконавчих дій, одна з яких "на прохання стягувача, який проходить таку військову службу".

Дана підстава є самостійною та не потребує доведення з боку заявника додаткового доведення особливості умов служби, які унеможливлюють таке виконання.

Як встановлено судом, 04.12.2025 позивач звернувся до Конотопського відділу ДВС із заявою про зупинення виконавчих проваджень №74665922, №75848017, №76333576, №74666045 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", до якої одночасно додав копію військового квитка та довідку військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 № 2661 про проходження позивачем військової служби (а.с. 7-8).

Однак, відповідач, у встановлений строк, не вчинив жодних дій щодо зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №74665922, №75848017, №76333576, №74666045, що підтверджується змістом листа Конотопського відділу ДВС від 08.12.2025 № 25.2-30/88376 (а.с.6) та не заперечується відповідачем у відзиві.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 24.09.2025 № 2661 (форма 5) , виданою для подання до Кремінського ЦНАП.

Статтею 18 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Зважаючи на наведені законодавчі положення, які унормовують можливість державним виконавцем здійснювати примусове виконання рішень про стягнення в дохід держави коштів, прийнятих у кримінальній справі та у справі про адміністративне правопорушення, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, що не потребує особистої присутності боржника, колегія суддів зазначає, що умови служби позивача не свідчать про неможливість проведення державним виконавцем виконавчих дій з метою примусового виконання.

У свою чергу, позивачем не надано до заяви від 04.12.2025 жодних належних та допустимих доказів того, що умови проходження ним військової служби унеможливлюють здійснення визначених державним виконавцем на даному етапі виконання виконавчих дій у межах виконавчих проваджень.

При цьому, посилання позивача в адміністративному позові про те, що іншої довідки про умови проходження служби військовослужбовцем, крім як за формою 5 не передбачено, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не впливає на право позивача отримати у військової частини документи, що можуть підтверджувати факт неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби позивача або хоча б обґрунтовано стверджувати про неможливість надати такі документи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для зупинення виконавчих дій є не сам факт проходження військової служби, а саме неможливість проведення таких дій згідно з умовами служби, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.11.2023 у справі № 120/875/23, у якій суд дійшов висновку, що проходження військової служби за призовом під час мобілізації саме по собі не є безумовною підставою для зупинення виконавчих дій.

Суд зазначає, що в межах даної справи судом враховуються висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 26 листопада 2025 року у справі 466/10524/22 за скаргою особи на бездіяльність приватного виконавця, в межах якої предметом судового дослідження у цій справі були обставини виконавчого провадження, що склалися на етапі звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, належного боржнику, що вимагало особистої присутності боржника , що не є ревалентним до спірних правовідносин.

З огляду на вкладене, у відповідача відсутні правові підстави для зупинення виконавчих проваджень на підставі п.1 ч.1 ст.34 Закону України № 1404-VIII. При цьому позивач не позбавлених права звернення до відповідача із заявою та наданням підтверджуючих доказів в обґрунтування такої заяви для правових підстав зупинення спірних виконавчих проваджень.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній в постановах від 24.03.2026 по справі № 480/9604/25, від 25.03.2026 по справі №480/9533/25, в межах розгляду яких позивачем також оскаржувала ся бездіяльність відповідача щодо не зупинення виконавчих проваджень з тих підстав, що позивач проходить військову службу по мобілізації.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи заяв по суті спору отримали достатню оцінку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, натомість відповідачем доведено правомірність своїх дій.

Відтак, враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що обставин, які б обумовлювали зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, досліджених у цій справі, не встановлено, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.11.2023 у справі №120/875/23, суд приходить до висновку про відповідність дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - старший державний виконавець Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кузько Валентина Олександрівна про визнання бездіяльності старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузько Валентини Олександрівни у виконавчих провадженнях №74665922, №75848017, №76333576, №74666045 щодо їх не зупинення, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"; зобов`язання старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузько Валентину Олександрівну зупинити виконавчі провадження №74665922, №75848017, №76333576, №74666045 з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета