Рішення № 135521946, 07.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9231/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (надалі позивач, ТОВ « 100 ШИН+») до Одеської митниці (надалі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000131;

- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.01.2019 року між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC », Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-RIO19 від 02.01.2019, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини та сталеві диски Виробник: «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC » у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Сторони узгодили поставку товару партіями. Відповідно до умов договору на підставі Рахунку - проформи № UASH2408B від 29.10.2024 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату банківський платіжний документ №134 від 29.10.2024 та №136 від 06.11.2024. З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №UASH2408B від 02.11.2024 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 196 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) становить 31360,00 Доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларація №25UA500500004207U0 від 09.02.2025, а також пакет документів, передбачених Митним кодексом України. В митній декларації № 25UA500500004207U0 від 09.02.2025 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 178,35 Дол. США за один./ або 2,44 Дол. США/ кг. Позивач вказує, що ним було надано до митного органу достатньо доказів на підтвердження митної вартості товару за першим методом - за ціною договору.

Проте, відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA500500/2025/000131 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025, яким митну вартість товару визначено за методом щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 3,0786 дол. США/кг.

Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями відповідача, вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 07.04.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/9231/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

21.04.2025 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500500004207U0 від 09.02.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ « 100 ШИН +».

Відповідач вказує, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Зазначені документи необхідно надати з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ. 11.02.2025 декларантом ТОВ "100 ШИН+" надіслано лист від 11.02.2025 б/н, яким повідомлено що інших документів надано не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до п. 5 статті 55 Митного кодексу України, було повідомлено, що митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за (МД) № 25UA500500004207U0 від 09.02.2025, буде скориговано. Адже декларантом не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, та не спростовано наявні розбіжності у документах.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 25UA500500004207U0 від 09.02.2025 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також відповідач зазначає, що послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості товарів, які наведені у ст.ст. 58 63 Митного кодексу України, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів, поданих до митного оформлення до Одеської митниці за (МД) № 25UA500500004207U0 від 09.02.2025 було обрано метод визначення митної вартості другорядний метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2 б). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено: по товару № 1 «Шини пневматичні гумові нові длявантажних автомобілів з індексомнавантаження більш як 121, типпротектора дорожний(всесезонний):- 385/65R22.5 PR24 мод.R230 - 196 шт;індекс навантаження - 164; індексшвидкості - K, посадочний діаметр -22,5.Загальна кількість 196 шт.Виробник "QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONALTRADE LLC."Торговельна марка: BONTYRE.Країна виробник CN» є більшим та становить 3,0786 дол.США/кг нетто (МД від 12.09.2024 №UA209230/2024/84708, ніж заявлено декларантом 2,44 дол.США/кг нетто.

Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2025/000131 від 12.02.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН +».

Разом з відзивом, до суду від Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.04.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначивши, що наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог. уважає, що відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

23.04.2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 23.04.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи 38012976.

02.01.2019 року між компанією «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» (Китай) (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (як покупцем) було укладено Договір закупівлі імпортного товару №100SH-RIO19, за умовами якого продавець відвантажує товар бренду, вказаного у комерційному інвойсі, а покупець приймає та оплачує товар відповідно до комерційного інвойсу, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору загальна вартість товару по вказаному Договору зазначається в комерційному інвойсі, який приєднується до кожної конкретної поставки товару.

Згідно п.4.1 Договору базисні умови товару по вказаному Договору є умови, вказані в комерційному інвойсі. Умови поставки повинні відповідати правилам «Інкотермс 2010».

За п.5.2 Договору порядок оплати товару визначається в рахунку-проформі на кожну поставку товару.

На виконання умов Договору було оформлено проформу-інвойс №UASH2408В від 29.10.2024 року на товар вантажні шини на загальну суму 31360,00 дол. США, умови оплати 100% передоплата, а також комерційний інвойс №UASH2408В від 02.11.2024 року на товар вантажні шини на загальну суму 31360,00 дол. США, в якому зазначено про умови доставки FOB, QINGDAO.

Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» (Китай) було поставлено партію товару, а саме вантажні шини.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 09.02.2025 року представник підприємства подав до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500004207U0, в якій у гр.42 митної декларації визначив загальну ціну товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 31360,00 дол. США.

При цьому, представником підприємства разом із митною декларацією будо надано наступні документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 02.11.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) UASH2408B від 29.10.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) UASH2408B від 02.11.2024; коносамент (Bill of lading) GSZS0188884 від 02.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 7050 від 08.02.2025; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C253582743133021 від 15.01.2025; -банківський платіжний документ, що стосується товару 134 від 29.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 136 від 06.11.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ11 від 03.02.2025; ранківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 15392 від 05.02.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 03.02.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 02.11.2024; розрахунок ціни (калькуляція) UASH2408B від 02.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт)купівлі-продажу 100SH-RIO19 від 02.01.2019 (з додатками ); договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024; документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами UA.PN.191.3873-24 від 11.12.2024; заявка до договору № 00045291 від 18.10.2024; копія митної декларації країни відправлення 425820240000997201 від 02.11.2024.

Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №25UA500500004207U0 від 09.02.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Зазначені у заявці № 00045291 від 18.10.2024 відомості щодо вартості транспортування товару в контейнері TRHU8047050 за коносаментом GSZS0188884 у розмірі 3700 дол. США в перерахунку на гривню не відповідає вартості транспортування, зазначеній у рахунку на оплату від 03.02.2025 № ТФ11;

2) Прайс-лист б/н від 02.11.2024 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 29.10.2024 № UASH2408B, на підставі якої здійснювалась оплата за поставлені товари;

3)В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом 11.02.2025 року було надіслано лист митному органу, з яким надано заявку № 00045291 від 18.10.2024 (уточнена), додаткову угоду від 18.10.2024 до договору транспортного експедирування №26092024_4 від 26.09.2024, а також повідомлено, що все необхідні документи на підтвердження митної вартості надані та додаткових надаватись не буде.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025 року, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом щодо подібних (аналогічних) товарами. Як вбачається з рішення митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 3,0786 дол.США/кг нетто (МД від 12.09.2024 №UA209230/2024/84708, ніж заявлено декларантом 2,44 дол.США/кг нетто.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000131.

Товар, який надійшов на адресу позивача за митною декларацією № 25UA500500004207U0 від 09.02.2025 року, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 25UA500500004731U5 від 12.02.2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 109 354, 94 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Витребуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, відповідач в рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.

В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.

Щодо доводів митного органу про зазначення у заявці № 00045291 від 18.10.2024 відомості щодо вартості транспортування товару в контейнері TRHU8047050 за коносаментом GSZS0188884 у розмірі 3700 дол. США в перерахунку на гривню не відповідає вартості транспортування, зазначеній у рахунку на оплату від 03.02.2025 № ТФ11.

Суд зазначає, що відповідно до пп.6 п 2. ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом QINGDAO (Китай) до порту Чорноморськ (Україна), а саме Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 03.02.2025, що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат: з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порту Чорноморськ (Україна) 149901,73грн., містить номери контейнера (TRHU8047050), містить номер коносаменту (GSZS0188884), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024; Рахунок на оплату вартості перевезення № ТФ11 від 03.02.2025; Банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 15392 від 05.02.2025, які були надані до митного оформлення, тому були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Слід зазначити, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс, тому вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування до митного кордону України.

Щодо доводів відповідача про різницю розміру витрат, що зазначені в Заявці на перевезення, слід зазначити, що до митного оформлення була надана заявка до договору № 00045291 від 18.10.2024 що була підписана сторонами договору (контракту) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024, де ціна була зазначена в іноземній валюті. Згодом сторони узгодили додаткову угоду від 18.10.2024 до договору № 26092024_4 від 26.09.2024 відповідно до якої сторони узгодили згодили інший (ніж і іноземній валюті) порядок визначення ціни послуг.

Так сторони узгодили Заявку № 00045291 від 18.10.2024 (уточнену), відповідно до якої визначили ціну послуг в українській гривні. Відповідно Заявки № 00045291 від 18.10.2024 (уточненної), вартість перевезення -з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порту Чорноморськ (Україна) становить 149 901,73 грн, що відповідає даним зазначеним в Довідці про транспортні витрати № Б/Н від 03.02.2025 та Рахунку на оплату вартості перевезення № ТФ11 від 03.02.2025.

Заявка № 00045291 від 18.10.2024 (уточнена) та Додаткова угода від 18.10.2024 до договору транспортного експедирування №26092024_4 від 26.09.2024, були надані до митного оформлення разом з листом пояснення № б/н від 11.02.2025, отже були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи відповідають умовам договору про перевезення, містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Стосовно посилань митного органу на те, що Прайс-лист б/н від 02.11.2024 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 29.10.2024 № UASH2408B, на підставі якої здійснювалась оплата за поставлені товари, суд зауважує наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення був наданий Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 02.11.2024 виданий Постачальником Товару «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC » який містить комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців. При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунку - проформі №UASH2408В від 29.10.2024 та Інвойсі №UASH2408В від 02.11.2024.

Суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи вимог до термінів видачі прайс-листів, тому відповідач не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару, тому обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено.

Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином складання прайс-листа виробника товару пізніше дати проформи інвойс, чи/та інвойс впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про те, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, то суд зауважує, що географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару відповідно до приписів ст.53 МК України.

Крім того в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. До того ж Експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китай ), а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа №813/1350/14.

Крім іншого, суд вважає за необхідне наголосити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з вимогами ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Також як зазначено в оскаржуваному рішенні та встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Попередній метод не застосовувався з наступних причин: у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, відповідно до статті 60 КАС України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

В оскаржуваному рішенні вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 3,0786 дол.США/кг нетто (МД від 12.09.2024 №UA209230/2024/84708, ніж заявлено декларантом 2,44 дол.США/кг нетто.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України (крім номеру митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних обґрунтувань з боку митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за другорядним методом.

Отже, враховуючи наведені обставини та висновки, суд уважає, що зауваження, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Враховуючи все наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу.

Таким чином, суд уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025року є протиправними та належать до скасування.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025 року, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000131 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн. за платіжною інструкцією № 15656 від 27.03.2025 року.

Враховуючи викладене, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. належить стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км, с/р Княжицька, Броварський р-н, Київська обл., 07455, код ЄДРПОУ 38012976) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000089/2 від 12.02.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати карту відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000131.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км, с/р Княжицька, Броварський р-н, Київська обл., 07455, код ЄДРПОУ 38012976) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.04.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва