Рішення № 135521419, 02.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/20396/24

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Овдіюк В.А.,

за участю:

представників відповідача - Матиса А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання позивача про винесення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу,-

встановив:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2024 №31-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 29.11.2024 №566-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 27.12.2024 №822-0 "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі в Головному управлінні ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на посаді заступника начальника управління начальника відділу супроводження судових спорів позапланових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Львівській області з 28.12.2024 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2024 по 15.02.2026 у сумі 705390 грн, без урахування податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16.02.2026 видано виконавчі листи в частині рішення, що допущено судом до негайного виконання.

20.02.2026 представником позивача подано заяву про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 65000 грн.

20.03.2026 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на його користь судовий збір в розмірі 968,96 грн.

10.03.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 65000 грн., просив відмовити у задоволенні цієї заяви. В обгрунтування заперечень вказав, що позивачем до заяви не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу в межах даної справи та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, вважає дані витратидокументально не підтвердженими та не доведеними. Також просив врахувати критерій реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

В судове засідання позивач не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ч.3 ст.139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №160/6899/20.

На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи представником позивача надані до суду:

- акт від 13.02.2026 приймання передачі наданих послуг та розрахунку за договором №01/11/24 від 07.11.2024;

- акт від 13.11.2024 приймання передачі наданих послуг та розрахунку за договором №01/11/24 від 07.11.2024;

- копію договору про надання правових послуг №01/11/24 від 07.11.2024;

- копію ордеру від 12.11.2024 серії ВС №1324688.

Згідно акту від 13.11.2024 приймання передачі наданих послуг та розрахунку за договором №01/11/24 від 07.11.2024 виконавець адвокат Стецьків Наталія Іванівна та клієнт ОСОБА_1 погодили сплату авансового платежу в розмірі 20000 грн, як попередню оплату за надання правової допомоги та супровід судової справи №380/20396/24, вартість включає: проведення аналізу наданих клієнтом документів та правової позиції у справі; підготовка та складення відповіді на відзив від 12.11.2024; надання консультацій щодо подальшої стратегії захисту інтересів клієнта.

Згідно акту від 13.02.2026 приймання передачі наданих послуг та розрахунку за договором №01/11/24 від 07.11.2024 виконавець адвокат Стецьків Наталія Іванівна та клієнт ОСОБА_1 підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правові послуги пов`язані з представництвом судової справи №380/20396/24, вартість яких склала 45000 грн. та включала в себе: підготовку та складення адвокатського запиту до ГУ ДПС у Львівській області від 10.01.2025; підготовку та складення клопотання про долучення доказів від 19.11.2024; підготовку та складення клопотання про відкладення підготовчого засідання від 09.12.2024; підготовку та складення заяви про збільшення позовних вимог від 27.12.2024; підготовку та складення заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2025; підготовку та складення додаткових пояснень від 12.02.2025; підготовку та складення клопотань про відкладення судових засідань від 17.02.2025, 17.04.2025, 25.06.2025, 07.10.2025, 07.01.2026; підготовку та складення додаткових пояснень від 14.07.2025; участь у підготовчих та судових засіданнях 20.11.2024, 22.01.2025, 26.03.2025, 22.05.2025, 16.07.2025, 06.11.2025, 04.12.2025, 04.02.2026.

Відповідно до п.3.3. договору про надання правових послуг №01/11/24 від 07.11.2024, оплата здійснюється клієнтом готівковим розрахунком.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, та конкретні обставини справи, яка не є складною, та сформованої судової практики, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 65 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чека), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року по справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, в постанові від 21 січня 2021 року по справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Отже, висновки судів про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду. Таким чином, з аналізу норм КАС України та судової практики вбачається, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів про сплату витрат на професійну правничу допомогу є такими, що суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на його користь судовий збір в розмірі 968,96 грн.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, оскільки первинною позовною вимогою було скасування наказу №31-дс від 23.09.24 про накладення дисциплінарного стягнення. Однак, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №380/20396/24 не вирішено питання повернення судового збору.

Відповідно до ст. 139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовна вимога, за яку сплачено судовий збір, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Львівській області №31-дс від 23.09.24 „Про накладення дисциплінарного стягнення, задоволена, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 132-143, 241-246, 250, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та винесення додаткового судового рішення - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.04.2026.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна