Рішення № 135521235, 07.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 рокусправа № 380/4670/2610 год 30 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях № 44430053, № 54914818 та № 57124819, а саме зняття арешту з усього майна, заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 , виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасування всіх інших заходів примусового виконання, вжиті у зазначених виконавчих провадженнях;

- зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського управління Міністерства міжрегіонального юстиції України скасувати заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях № 44430053, № 54914818 та № 57124819, а саме зняти арешт з усього майна, заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 , виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати всі інші заходи примусового виконання, вжиті у зазначених виконавчих провадженнях.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що виступав поручителем за зобов`язаннями фізичної особи ОСОБА_2 за кредитними договорами №KF36162 від 21.09.2005 року та № KF51775 від 27.08.2008 року. У подальшому між кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (правонаступником ПАТ «ВіЕс Банк») та основним боржником укладено договір про прощення боргу від 02.06.2021 року, відповідно до якого всі зобов`язання за вказаними кредитними договорами припинено. На виконанні державної виконавчої служби перебували виконавчі провадження № 44430053, № 54914818 та № 57124819.

Стверджує, що звернувся до відповідача із заявою, у якій просив розглянути питання зняття арештів з майна боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих під час примусового виконання заходів у виконавчих провадження за № 44430053, № 54914818 та № 57124819. Попри припинення основного зобов`язання та завершення виконавчих проваджень, накладені у їх межах арешти з майна позивача залишаються чинними, відомості про боржника наявні в Єдиному реєстрі боржників, а відповідач не вжив передбачених законом заходів щодо їх скасування.

Така бездіяльність суперечить вимогам ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі завершення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний зняти накладені у межах такого провадження арешти з майна боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, необхідні для забезпечення виконання виконавчого документа.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив. Вважає позовну заяву безпідставною, та такою, що задоволенню не підлягає. В обґрунтування вказав, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження:

- виконавче провадження № 49996731 з примусового виконання виконавчого листа № 1304/6823/12 від 28.12.2015 що видав Галицький районний суд м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВІЕС Банк" 1806351,27 грн. Вказане виконавче провадження завершено на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 10.05.2017 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

- виконавче провадження № 49340938 з примусового виконання виконавчого листа № 1304/6823/12 від 13.06.2014 що видав Галицький районний суд м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на ПАТ "ВІЕС Банк" 1805102,27 грн. Вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 10.05.2017 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

- виконавче провадження № 44748948 з примусового виконання виконавчого листа № 1304/6823 від 13.06.2014 що видав Галицький районний суд м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" 3326,30 грн. боргу. Боржником в межах даного виконавчого провадження був ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Місце проживання: АДРЕСА_1 ). Вказане виконавче провадження завершено 17.10.2014 на підставі п. 10 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС);

- виконавче провадження № 44430053 з примусового виконання виконавчого листа № 1304/6823/12 від 13.06.2014 що видав Галицький районний суд м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" 1805102,27 грн. боргу. Вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 29.12.2014 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

- виконавче провадження № 54914818 з примусового виконання виконавчого листа № 1304/6823/12 від 28.12.2015 що видав Галицький районний суд м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВІЕС Банк" 1806351,27 грн. Вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 28.1 1.2018 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу;

- виконавче провадження № 57124819 з примусового виконання виконавчого напису № 412 від 05.02.2013 що видав нотаріус Барбуляк Х.М. про звернення стягнення на майно боржника. Вказане виконавче провадження завершено на підставі п.9 частини першої статті 3 7 Закону України «Про виконавче провадження», а саме 23.01.2020 державним виконавцем Відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач вказав, що в межах виконавчих проваджень № 49996731 та № 54914818, у виконавчих провадженнях № 49340938 та № 44430053 у різні періоди перебував на виконанні один і той самий виконавчий документ.

Також зазначив, що станом на даний момент, матеріали виконавчих проваджень № 44430053 та № 54914818, у межах яких накладено арешт на майно боржника, знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Вказав, що позивачем не додано документального підтвердження заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) у встановленому законом порядку, документів, що підтверджують відсутність майнових вимог до боржника, а також документів про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у межах вищевказаних виконавчих проваджень, правові підстави для зняття арешту з майна боржника у Відділу відсутні. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 виступав поручителем за зобов`язаннями фізичної особи ОСОБА_2 за кредитними договорами № KF36162 від 21.09.2005 року та № KF51775 від 27.08.2008 року, що не заперечується сторонами.

На виконанні державної виконавчої служби перебували виконавчі провадження (далі - ВП) стосовно позивача № 44430053, № 54914818 та № 57124819.

Постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 19.08.2014 відкрито виконавче провадження № 44430053 з виконання виконавчого листа № 1304/6823/12 виданого 13.06.2014 Галицьким районним судом м. Львова.

Постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 27.08.2014 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції 29.12.2014 винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 чт. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 13.10.2017 відкрито виконавче провадження № 54914818 з виконання виконавчого листа № 1304/6823/12 виданого 28.12.2015 Галицьким районним судом м. Львова.

У межах виконавчого провадження № 54914818 від 13.10.2017 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику та оголошено заборону на його відчуження.

Головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області 28.11.2018 у ВП № 54914818 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий лист № 1304/6823/12 виданий 28.12.2015 Галицьким районним судом м. Львова постановлено повернути стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з Витягом щодо інформації про виконавче провадження, стан виконавчого провадження № 54914818 завершено.

Постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.09.2018 відкрито виконавче провадження № 57124819 з виконання виконавчого напису № 412 виданого 05.02.2013 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

Старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області 11.09.2019 винесено постанову у ВП №57124819 про заміну сторони виконавчого провадження. Постановлено здійснити заміну сторони стягувача Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ: 19358632) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4, код ЄДРПОУ: 40514657).

У ВП № 57124819, 23.01.2020 прийнято постанову про передачу виконавчого провадження у Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у ВП № 57124819 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з Витягом щодо інформації про виконавче провадження, стан виконавчого провадження № 57124819 завершено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" та ОСОБА_2 02 червня 2021 року укладено договір про прощення боргу за кредитними договорами KF36162 від 21 вересня 2005 року та KF51775 від 27 серпня 2008 року.

З зазначеного документа слідує, що підписанням цього договору сторони домовились відповідно до статтей 598 та 605 Цивільного Кодексу України, припинити зобов`язання боржника шляхом прощення кредитного боргу за кредитними договорами KF36162 від 21 вересня 2005 року та KF51775 від 27 серпня 2008 року, з урахуванням усіх змін та доповнень до них. Після підписання сторонами цього договору, припиняються всі та кожне із зобов`язань, визначені кредитним договором, а сам кредитний договір вважається таким, що припинив свою дію.

Згідно відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" від 03.07.2023 № 03.07.2023/І на звернення позивача, кредитні договори № KF36162 від 21 вересня 2005 року та № KF51775 від 27 серпня 2008 року врегульовано 02.06.2021 року. З 03.06.2026 року жодні зобов`язання у ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Траст Фінанс" відсутні.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив вжити заходи по зняттю арештів, що були накладені в межах виконавчих проваджень № 5491818 та № 57124819, оскільки такі повернуто стягувачу.

Відповідач листом від 09.08.2023 № 69044 відмовив у задоволенні заяви позивача. В обґрунтування такої вказав, що у відділі відсутні правові підставі для зняття арешту з майна боржника, які накладені в межах виконавчих проваджень № 54914818 та № 57124819.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про зняття арештів з майна боржника та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників та скасування інших заходів примусового виконання. До заяви долучив копію Договору про прощення боргу за кредитними договорами № KF36162 від 21 вересня 2005 року та № KF51775 від 27 серпня 2008 року, та копію листа ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" від 03.07.2023 № 03.07.2023/1.

Відповідач листом від 06.03.2026 № 21632 відмовив у задоволенні заяви. Вказав, що до звернення не додано документального підтвердження заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) у встановленому законом порядку, документів, що підтверджують відсутність майнових вимог до боржника, а також документів про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у межах вищевказаних виконавчих проваджень, тому правові підстави для зняття арешту з майна боржника у Відділу відсутні.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача, вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

На час накладення арешту на нерухоме майно позивача та на час повернення виконавчого документа стягувачу у Виконавчому провадженні № 44430053 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентувались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05.10.2016 (далі - Закон № 606-XIV).

На час накладення арешту на майно боржника позивача та на час повернення виконавчого документа стягувачу у Виконавчому провадженні № 54914818 регламентуються Законом України № 1404-VII «Про виконавче провадження», який станом на день прийняття рішення є чинним (далі Закон № 1404-VII) .

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону №606-XIV. Частинами 1 та 2 вказаної статті передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 50 Закону № 606-XIV було обумовлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень слідує, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

У той же час, згідно пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (в редакції чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу, далі - Інструкція), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з покликанням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Тобто, вищезазначеною нормою Інструкції передбачено, що у разі прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зобов`язаний зазначити у такій постанові, які наслідки має завершення виконавчого провадження у такий спосіб, зокрема, про скасування арешту, накладеного на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження (за наявності для такого скасування законодавчих підстав).

Як зазначив відповідач у своєму листі, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 знищено через закінчення строків їх зберігання.

Разом з тим, матеріали справи містять відомості щодо відсутності у позивача зобов`язання у перед ТОВ "ФК "Траст Фінанс", що підтверджується відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" від 03.07.2023 № 03.07.2023/І на звернення позивача.

Крім того, частиною 5 статті 47 Закону № 606-XIV передбачалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд зазначає, що 02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ), який набрав чинності з 05.10.2016.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Порядок зняття арешту з майна регламентовано статтею 59 Закону № 1404-VІІІ.

Так, згідно з частиною другою статті 59 Закону № 1404-VІІІ у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VІІІ).

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19).

Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Підстави зняття арешту з майна боржника також визначено пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.

Так, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

Крім того, суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що виконавчий документ повторно надходив на виконання до органу державної виконавчої служби, або станом на момент розгляду справи перебуває на виконанні. Окрім цього, відповідачем не надано суду жодних доказів наявності відкритих виконавчих проваджень щодо позивача або інших правових підстав для подальшого існування арешту.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Тому, виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності арештів, які не тягнуть за собою забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.

Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 та від 26.05.2020 у справі № 815/7269/15, відповідно до яких, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Відповідач у відмові від 06.03.2026 вказав, що станом на момент надання відповіді на звернення позивача матеріали виконавчих проваджень № 44430053 та № 54914818, у межах який накладено арешт на майно боржника, знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Та однією із підстав відмови вказав, що позивачем не додано документального підтвердження заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) у встановленому законом порядку.

Вказане спростовується наявною в матеріалах справи постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 11.09.2019 ВП № 57124819 (а.с. 38).

Суд зазначає, що нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Отже, отримавши заяву позивача про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, відповідач повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Відсутність відомостей про сплату виконавчого збору не є підставою для відмови у знятті арешту, якщо виконавче провадження завершено, або коли тривалий час відсутні майнові претензії стягувача, що робить арешт безпідставним втручанням у право власності.

Відповідач у відмові також покликається на те, що позивачем не додано документів, що підтверджують відсутність майнових вимог до боржника та документів, які підитверджують сторони виконавчого провадження (стягувача) .

Як встановив суд, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" та ОСОБА_2 02 червня 2021 року укладено договір про прощення боргу за кредитними договорами KF36162 від 21 вересня 2005 року та KF51775 від 27 серпня 2008 року, та згідно відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" від 03.07.2023 № 03.07.2023/1 на звернення позивача, кредитні договори № KF36162 від 21 вересня 2005 року та № KF51775 від 27 серпня 2008 року врегульовано 02.06.2021 року. З 03.06.2026 року жодні зобов`язання у ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Траст Фінанс" відсутні.

Із поданої позивачем заяви від 20.02.2026 слідує, що останній долучив копію Договору про прощення боргу за кредитними договорами № KF36162 від 21 вересня 2005 року та № KF51775 від 27 серпня 2008 року, та копію листа ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" від 03.07.2023 № 03.07.2023/1.

Тому, суд критично оцінює такі покликання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про зняття арештів з майна боржника у завершених виконавчих провадженнях.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що, ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача скасувати заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях № 44430053, № 54914818 та № 57124819, а саме зняти арешт з усього майна, заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 , виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати всі інші заходи примусового виконання, вжиті у зазначених виконавчих провадженнях

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України в разі задоволення позову, судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням того, що заявлений позов подано в електронній формі, то позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн * 0,4 * 0,8).

Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331, 20 грн, що підтверджується квитанцією № 2.571732339.1, то надміру сплачений судовий збір у розмірі 266,24 грн може бути повернуто позивачу за його клопотанням.

За рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях № 44430053, № 54914818 та № 57124819.

3. Зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського управління Міністерства міжрегіонального юстиції України скасувати заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях № 44430053, № 54914818 та № 57124819, а саме зняти арешт з усього майна, заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 , виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати всі інші заходи примусового виконання, вжиті у зазначених виконавчих провадженнях.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79057 м. Львів вул. Конотопська 6/8; код ЄДРПОУ 35009269)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур