Рішення № 135520671, 07.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/4000/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.10.2025 № 47747/0709 форми «С», яким встановлено порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII порушено граничні строки розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 02122024 від 02.12.2024 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 958 697 гривень 31 копійки.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що висновки акта перевірки є безпідставними, оскільки контролюючим органом неправильно застосовано норми Закону України «Про валюту і валютні операції» та підзаконних актів НБУ при визначенні періоду прострочення та нарахуванні пені. Позивач вказує, що ним було здійснено поставку товару за контрактом, однак порушення строків розрахунків виникло з вини нерезидента, який не виконав свої зобов`язання щодо оплати. У зв`язку з цим 20.05.2025 позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента, що відповідно до частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII є підставою для зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/4000/26 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.

Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 04.03.2026 об 11:15 год. в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під`їзд, 4-й поверх).

04.03.2026 представником позивача подано заяву, в якій останній просив суд закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.

Представник відповідача проти закриття підготовчого провадження у справі не заперечував та покладав на розсуд суду, згідно заяви яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» про закриття підготовчого провадження; закрито підготовче провадження у справі №320/4000/26 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 25.03.2026 об 11:30 год.

У судове засідання 25.03.2026 прибули уповноважені представники сторін.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Представник відповідача вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

Судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справ в порядку письмового провадження.

В матеріалах справи містяться:

-відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову та вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, посилаючись на встановлені під час документальної перевірки порушення позивачем вимог валютного законодавства щодо дотримання граничних строків розрахунків за експортними операціями. Контролюючий орган зазначає, що за результатами перевірки встановлено факт несвоєчасного надходження валютної виручки та наявність непогашеної дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом, при цьому частина коштів надійшла з порушенням строків, а значна частина взагалі не була отримана у межах установленого строку. Відповідач вказує, що відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII та нормативних актів НБУ граничний строк розрахунків становить 180 календарних днів і обчислюється з дати митного оформлення товару, а у разі його порушення нараховується пеня за кожен день прострочення. Також відповідач наголошує, що порядок нарахування пені є чітко визначеним законодавством, а саме пеня нараховується з першого дня після спливу граничного строку та до моменту завершення валютного нагляду, і не може перевищувати суму заборгованості. Крім того, відповідач вказує на наявність у нього інформації від НБУ та банківських установ про факти порушення строків розрахунків, що і стало підставою для проведення перевірки та прийняття спірного рішення. Крім того відповідач зазначає, що позивач не оскаржує порядок призначення та проведення перевірки, а тому встановлені нею обставини є належною підставою для застосування санкцій. Водночас контролюючий орган, посилаючись на норми законодавства та судову практику, обґрунтовує правомірність нарахування пені як наслідку порушення строків розрахунків, не визнаючи доводи позивача такими, що спростовують встановлені порушення.

-відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого позивач вказує, що податковий орган фактично не навів нових доводів на спростування позовних вимог, оскільки зміст відзиву переважно дублює акт перевірки та норми законодавства без належного аналізу конкретних обставин справи. Крім того, позивач вказує, що відповідач безпідставно посилається на судову практику щодо форс-мажорних обставин, яка не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки позов ґрунтується на спеціальній нормі валютного законодавства щодо зупинення строків у разі звернення до арбітражу. Відтак, на думку позивача, відзив не містить належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення та не спростовує доводи позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» (код ЄДРПОУ 45291725) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом № 02122024 від 02.12.2024, укладеним з нерезидентом Vivazon LTD (Об`єднане Королівство), за період з 02.12.2024 по 18.09.2025, за результатами якої складено акт перевірки від 24.09.2025 № 44543/10-36-07-09-10/45291725.

За результатами зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та пункту 12 Постанови Правління Національного банку України № 145, а саме порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 02122024 від 02.12.2024, у зв`язку з чим контролюючим органом встановлено нарахування пені за порушення строків надходження валютної виручки.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2025 № 47747/0709 форми «С», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (пеню) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі 1 958 697,31 грн.

Позивачем було подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 02.01.2026 № 6/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2025 № 47747/0709, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Установлене статтями 75-81 Податкового кодексу України правове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

Згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Згідно з пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Відтак, пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Як передбачено ст. 3 ЗУ "Про валюту і валютні операції" відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили. У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

В силі положень частини другої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЗУ "Про валюту і валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Правління Національного банку України постановою N 5 від 02 січня 2019 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення N 5).

Пунктом 21 Положення №5 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Положеннями пункту 23 розділу II Положення № 5 передбачено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ "Про валюту і валютні операції" порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час проведення перевірки було встановлено наступне:

02.12.2024 між позивачем та VIVAZON LTD укладено Контракт № 02122024 від 02.12.2024 (далі - Контрактом), в якому вони домовились, що у порядку, строки та на умовах, визначених цим Контрактом, позивач (продавець за Контрактом) зобов`язався передавати у власність відповідача (покупець за Договором) продукцію (далі товар) зазначену в узгоджених та підписаних сторонами Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту, а відповідач зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. Контракту).

На виконання умов Контракту за перевіряємий період позивач відвантажив товар (Олія соняшникова, рафінована дезодорована, виморожена марки П код УКТЗЕД 15121990 та борошно пшеничне вищого гатунку фасовано у мішки код УКТЗЕД 11010015) в загальному розмірі 406 059,10 євро (еквів. 18 406 060,93 грн) згідно митних декларацій, як по таким, що на момент проведення перевірки, настав граничний термін оплати:

25UA901020000081U2 від 08.01.25 граничний термін надходження валютної виручки 07.05.25;

25UA100100400046U0 від 09.01.25 граничний термін надходження валютної виручки незначна сума;

25UA901020000093U5 від 09.01.25 граничний термін надходження валютної виручки 08.05.25;

25UA901020000151U6 від 13.01.25 граничний термін надходження валютної виручки 12.05.25;

25UA901020000239U7від 15.01.25 граничний термін надходження валютної виручки 14.05.25;

25UA901020000577U9 від 29.01.25 граничний термін надходження валютної виручки 28.05.25;

25UA901020000647U2 від 30.01.25 граничний термін надходження валютної виручки 29.05.25;

25UA901020001153U8 від 19.02.25 граничний термін надходження валютної виручки 18.06.25;

25UA901020001640U2 від 07.03.25 граничний термін надходження валютної виручки 04.07.25;

25UA901020001739U7 від 11.03.25 граничний термін надходження валютної виручки 08.07.25;

так і по таким, що на момент проведення перевірки граничний термін оплати не настав:

25UA100100401777U7 від 14.05.25 незначна сума;

25UA901020005012U8 від 09.07.25 граничний термін надходження валютної виручки до 05.11.25;

25UA100100402746U8 від 11.07.25 граничний термін надходження валютної виручки до 06.01.26;

25UA100100403066U0 від 01.08.25 граничний термін надходження валютної виручки до 27.01.26;

25UA100100403180U1 від 13.08.25 граничний термін надходження валютної виручки до 08.02.26;

25UA100100403237U0 від 15.08.25 граничний термін надходження валютної виручки до 10.02.26;

25UA100100403533U5 від 02.09.25 граничний термін надходження валютної виручки до 28.02.26;

25UA100100403562U0 від 04.09.25 граничний термін надходження валютної виручки до 02.03.26;

25UA100100403763U3 від 18.09.25 граничний термін надходження валютної виручки до 16.03.26.

Згідно з наданими до перевірки виписками на валютний рахунок позивача надійшли кошти в сумі 45 797,90 євро (екв. 2 214 198,52 грн), в тому числі з порушенням граничних строків розрахунку на суму 31 108,30 євро (екв. 1 450 792,36 грн) та не отримано кошти в сумі 360 161,20 євро, в т.ч. з порушенням граничних строків розрахунків на загальну суму 253 305,20 євро (екв. 12 463 530,35 грн).

Згідно умов Контракту п. 9.3: «Якщо сторони не можуть дійти згоди, то суперечка розглядається та вирішується у Міжнародному комерційному арбітражному суді при торгівельно-промисловій палаті України. Право, що регулює цей договір є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідання Арбітражного суду м. Київ, Україна. Мовою арбітражного розгляду є українська».

Судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України з позовом від 20.05.2025 № 20.05-25/юр про стягнення ціни товару неустойки та пені за контрактом від 02.12.2024 № 02122024.

20.05.2025 Міжнародному комерційному арбітражному суді при торгівельно промисловій палаті України відкрито провадження за поданою позивачем позовною заявою та надано номер 121/25.

Суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.13 ЗУ "Про валюту і валютні операції" у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

В свою чергу, підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, яка ратифікована Україною, зазначено, що термін "арбітраж" визначає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж), так і постійними арбітражними органами.

Положеннями ст.4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж передбачено право сторін арбітражної угоди на власний розсуд, зокрема, призначати арбітрів або встановлювати, у разі виникнення якої-небудь суперечки, методи їх призначення; встановлювати місцезнаходження арбітражного суду; встановлювати правила процедури, яких повинні дотримуватися арбітри.

Частиною 1 ст.4 Конвенції встановлено, що сторони арбітражної угоди можуть на власний розсуд: передбачати передачу спорів на розгляд постійного арбітражного органу; у цьому разі розгляд спорів буде здійснюватися у відповідності з регламентом такого органу; передбачати передачу спорів на розгляд арбітражу по даній справі (арбітраж ad hoc) і у цьому випадку, зокрема: призначати арбітрів або встановлювати, у випадку виникнення якого-небудь спору, методи їх призначення; встановлювати місцезнаходження арбітражного суду; встановлювати правила процедури, яких повинні дотримуватись арбітри.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції сторони можуть на свій розсуд встановлювати за спільною згодою право, яке належить застосовуватись арбітрами при рішенні спору по суті.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що для цілей цього Закону: «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); «третейський суд» - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; «суд» - відповідний орган судової системи держави.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

З огляду на зміст вищенаведених нормативних актів, під судом, переліченим у ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №810/248/18.

Враховуючи, що позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України із позовною заявою про порушення з нерезидентом Vivazon LTD (Об`єднане Королівство) власних зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом, і провадження у справі відкрите 20.05.2025, за таких підстав нарахування пені за порушення умов Vivazon LTD (Об`єднане Королівство) зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом після 21.05.2025 є безпідставним.

Пунктами 112.1, 112.2 статті 112 ПК України встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відповідно до пункту 112.7 ПК України, усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2020 у справі № 640/4563/19, валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад. Об`єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб`єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і його результатом. В свою чергу, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. За умови відсутності хоча 6 одного елемента суб`єктивної чи об`єктивної сторони діяння, хоч і не перестає бути неправомірним, однак втрачає статус правопорушення та, відповідно, не може бути підставою для застосування до суб`єкта державно-правового примусу у вигляді юридичної відповідальності певного виду та міри. Наведені обставини мають бути встановлені як такі, що є ключовими при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування до резидента - учасника зовнішньоекономічних відносин фінансової відповідальності за порушення граничних строків розрахунків при імпорті/експорті товарів/послуг.

Отже, неналежне виконання договору не є наслідком неправомірних дій позивача, оскільки існування форс-мажорних обставин виключає наявність вини у формі прямого чи непрямого умислу, що є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення валютного зобов`язання.

Таким чином, в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулося не з вини позивача, а ним вживались відповідні заходи щодо отримання оплати у сфері ЗЕД, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування пені спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд зазначає, що спір у цій справі зводиться не до заперечення самого факту прострочення надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом, а до правильного визначення періоду, за який контролюючий орган мав право нараховувати пеню.

Резюмуючи встановлені судом обставини слід зазначити, що частиною 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» прямо передбачено, що у разі прийняття до розгляду міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості перебіг строку розрахунків і нарахування пені зупиняються, а у разі задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду. Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява ТОВ «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» до Vivazon LTD подана 20.05.2025, справу № 121/2025 прийнято до провадження, а тому після цієї дати податковий орган не мав правових підстав продовжувати нарахування пені за відповідною заборгованістю.

Згідно розрахунку пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 02122024 від 02.12.2024 з нерезидентом Vivazon LTD, складеним контролюючим органом за період з 02.12.2024 по 18.09.2025, загальний розмір якої становить 1 958 697,31 грн.

З аналізу зазначеного розрахунку вбачається, що контролюючим органом нараховано пеню за окремими операціями, зокрема: заборгованість у сумі 28 149,50 євро період прострочення з 19.05.2025, 7 днів, пеня 44 113,27 грн; 31 978,80 євро з 09.05.2025 по 19.05.2025, 11 днів, пеня 45 882,74 грн; 31 978,80 євро з 13.05.2025 по 19.05.2025, 7 днів, пеня 29 262,19 грн; 31 978,80 євро з 15.05.2025 по 19.05.2025, 5 днів, пеня 20 901,57 грн, тобто за період до 20.05.2025, що у сукупності формує правомірно нараховану пеню.

Водночас, решта нарахувань здійснена контролюючим органом за період після 20.05.2025, а саме: 31 978,80 євро період прострочення з 15.05.2025 по 19.06.2025, 36 днів, пеня 446 516,99 грн; 31 978,80 євро з 15.05.2025 по 11.09.2025, 106 днів, пеня 440 636,74 грн; 31 978,80 євро з 16.05.2025 по 11.09.2025, 105 днів, пеня 436 192,34 грн; 31 978,80 євро з 19.06.2025 по 11.09.2025, 85 днів, пеня 355 855,03 грн; 31 978,80 євро з 09.07.2025 по 11.09.2025, 65 днів, пеня 292 353,90 грн; 31 978,80 євро з 09.07.2025 по 11.09.2025, 65 днів, пеня 279 981,73 грн.

Відтак, із дослідженого судом розрахунку вбачається, що сума 140 303,89 грн нарахована за період до 20.05.2025, тобто до настання передбачених законом підстав для зупинення перебігу строку, а відтак у цій частині підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд не вбачає. Натомість сума 1 818 393,42 грн охоплює нарахування, здійснені за період після 20.05.2025, коли провадження у МКАС уже було відкрите, тому в цій частині ППР суперечить приписам частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII та підлягає скасуванню як протиправне.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: податкове повідомлення-рішення від 21.10.2025 № 47747/0709 форми «С» належить визнати протиправним та скасувати в частині нарахування пені у сумі 1 818 393,42 грн, тоді як у частині 140 303,89 грн, нарахованих за період до звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, правові підстави для його скасування відсутні.

Решта доводів сторін не мають вирішального значення при вирішенні даної справи по суті.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 07.01.2026 №355, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 29 380,45 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд присуджує на користь позивача судові витрати пропорційно до частини задоволених вимог, а отже у розмірі 27 275,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат у відповідності до ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.10.2025 № 47747/0709 форми «С», в частині суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 818393, 42 грн.;

В іншій частині вимог позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОМАРАНЧЕВІ КИТИ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 275,89 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.