Рішення № 135520588, 07.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Київ справа №320/42355/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )доОбухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, 9, код ЄДРПОУ 42552598) Васильківського СОД Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (Київська область, м. Васильків, пр-т. Київський шлях, 45, код ЄДРПОУ 42552598)прозобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області та Васильківського СОД Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просив суд:

- зобов?язати Васильківський СОД Обухівського об?єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС України в М. Києві та Київській області оформити та видати громадянину України ОСОБА_1 наспорт книжечку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХII, та занесенням в паспорт громадянин України за народженням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із непридатністю ІD-картки, позивач звернувся до Васильківського СОД Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про обмін паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положень Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина для виїзду громадянина України за кордон». За результатами розгляду цієї заяви відповідач надав відповідь про відмову у задоволенні такої, оскільки позивач у 2021 році оформлював, як ІD-картку так і біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон та дані вже внесені до Єдиного державного демографічного реєстру. На думку позивача, отримання громадянином паспорта у вигляді ID-картки не може бути підставою для відмови у видачі внутрішнього паспорта у формі книжечки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної правової позиції відповідач зазначив, що видача паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки є виключенням, передбаченим, що до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України та передбачає декілька умов, зокрема, наявності судового рішення стосовно конкретної особи, у зв`язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних. Тобто, встановленню підлягають обставини ненадання особою згоди на обробку персональних даних та внесення їх до Реєстру. Позивач зверталась із заявою-анкетою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, за наслідками розгляду якої їй присвоєно унікальний номер запису реєстру, який є незмінним. Оскільки позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним адміністративним позовом, отже справа не підпадає під ознаки зразкової № 806/3265/17.

Крім того, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Із заявою встановленої форми позивач не звертався. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити позовні вимоги.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів, та не заперечується учасниками справи, на ім`я ОСОБА_1 було оформлено:- паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 14.05.2021 Васильківським районним відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (орган 3214) (термін дії до 14.05.2025, стан документа «діючий»; - паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 16.04.2018 органом 3214 (строк дії до 16.04.2022, стан документа «діючий»).

На ім`я ОСОБА_1 здійснено на підставі заяв-анкет для внесення інформації до ЄДДР із присвоєнням заявнику Унікального номеру запису в реєстрі (далі УНЗР) - 20070414-02033.

З наведеного встановлено, що законний представник позивача, його мати ОСОБА_2 , власним підписом у відповідній графі заяви-анкети надала згоду на обробку персональних даних із присвоєнням УНЗР ОСОБА_1 , після чого працівником територіального відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформацію було внесено до ЄДДР.

В подальшому, позивач вважаючи, що видана на його ім`я ID-картка є непритадною (виготовлено на якісно) звернувся до Васильківського СОД Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявою не встановленого зразка, в якій навів пояснення та обґрунтування для отримання (обміну) виданої ID-картки на паспорт-книжечка, зразка 1994 року.

Відповідно до листа Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області від 16.05.2025 позивачу було відмовлено у видачі паспорта у вигляді книжечки, зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Згідно із пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі Положення №2503-XII), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

За приписами частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.

Частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Отже, вказаним Законом передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Частиною сьомою статті 16 Закону України № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта (підпункт 4 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

Суд зауважує, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є особисте звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням відповідного переліку документів.

Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.09.2019 №456, передбачає процедуру оформлення паспорта вперше, обмін паспорта, видачу паспортів замість утрачених або викрадених, вилучення, зберігання і знищення паспортів.

За пунктами 3, 5, 7, 8, 10 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.

Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви.

Пунктами 1, 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

За обставинами вказаної справи, заява позивача про видачу паспорта у формі книжечки складена у довільній формі, а тому за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-ХІІ, до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорта у формі паспортної книжечки.

Судом встановлено, що звернення до відповідача з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено у заяві («здійснити обмін паспорта громадянина України у формі книжечки»), датованій 08.05.2025, однак сам лише факт наявності такої заяви не може свідчити про те, що остання відповідає передбаченій законодавством формі.

При цьому, суд вважає, що розгляд поданої позивачем заяви (вимоги) відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного порядку обміну паспорта, знищення даних в Єдиному державному демографічному реєстрі та оформлення паспорта не є порушенням прав останньої з боку відповідача.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бути підставою для задоволення позовних вимог про зобов`язання видати паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки останньою не дотримано процедури звернення за паспортом та не надано повного переліку необхідних для цього документів (докази протилежного відсутні).

Крім порушення порядку звернення за паспортом, відповідачем було висловлено низку доводів щодо відсутності правових підстав для обміну паспорта позивача у вигляді ID-картки, яка на думку позивача непридатна (виготовлена неякісно), на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, засобами Реєстру на ім`я ОСОБА_1 було оформлено: - паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 14.05.2021 Васильківським районним відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (орган 3214) (термін дії до 14.05.2025, стан документа «діючий»;- паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 16.04.2018 органом 3214 (строк дії до 16.04.2022, стан документа «діючий»).

Слід зазначити, що оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 здійснено на підставі заяв-анкет для внесення інформації до ЄДДР із присвоєнням заявнику Унікального номеру запису в реєстрі (далі УНЗР) - 20070414-02033.

Законний представник, мати позивача, ОСОБА_2 , власним підписом у відповідній графі заяви-анкети надала згоду на обробку персональних даних із присвоєнням УНЗР ОСОБА_1 , після чого працівником територіального відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформацію було внесено до ЄДДР.

Щодо посилань позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду визначено наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається за позовом ОСОБА_1 , судом встановлено, що визначальними її особливостями, на підставі яких справа не може бути визначена як типова, є те, що позивач 2021 звертався до органу УДМС із заявою-анкетою встановленого зразка про внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон і така інформація щодо позивача була внесена із присвоєнням останньому унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР). Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. При цьому, при прийнятті рішення у зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.

Таким чином, справа №280/9358/25 не є типовою відносно зразкової справи №806/3265/17, чим спростовуються доводи позивача у цій частині.

Посилання позивача на рішення Верховного Суду у справах №826/12123/17 №9901/12/23 є безпідставними, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які судові рішення за вказаними номерами справ.

Отже, отримання позивачкою паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 22.03.2024 у справі № 540/4500/21, від 28.11.2024 у справі № 420/6552/24.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач відмовляючи в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, не допускав протиправних дій, у зв`язку із чим у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог щодо визнання протиправною відмови та зобов`язання оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року належить відмовити.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області та Васильківського СОД Обухівського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.