Ухвала суду № 135520486, 07.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 квітня 2026 року справа № 320/11540/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг, в якому просить суд:

- визнати дії Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг ( код ЄДРПОУ: 22202046, вул. Героїв Небесної Сотні, 1, м. Березань, Броварський район, Київська область) щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ( перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 протиправними;

- визнати протиправною та скасувати відмову Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг ( код ЄДРПОУ: 22202046, вул. Героїв Небесної Сотні, 1, м. Березань, Броварський район, Київська область) у знятті з реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ( перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , відображену у заяві ОСОБА_2 про зняття з реєстрації від 18.02.2026;

- зобов?язати Виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг ( код ЄДРПОУ: 22202046, вул. Героїв Небесної Сотні, 1, м. Березань, Броварський район, Київська область) зареєструвати місце проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, РНОКПП: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі за даним позовом суд виходив з наступного.

За змістом норм частин першої та другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши зміст та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами частини третьої статті 19 КАС Укранїи адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама лише по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Так Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправною відмови у знятті з реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов?язання зареєструвати місце проживання (перебування) неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 наводить обставини, які зумовили звернутися до суду за захистом прав, які, на її думку, є порушеними. За текстом позовної заяви позивач разом із своєю донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають у квартирі, яку позивач отримала від матері у спадок, за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2024 року позивач придбала у власність квартиру за адресою АДРЕСА_2 , куди вирішила разом із донькою переїхати та змінити свою та дочки реєстрацію місця проживання. Проте відповідач відмовив доньці у відповідь на її заяву про реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з підстав ненадання необхідних документів або відомостей, а саме письмової згоди батька та паспортних документів, що посвідчують його особу. Таке рішення відповідача позивач вважає протиправним, прийнятим у порушення п.п. 3 п. 87 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265. При цьому позивач вказує, що батько дитини - ОСОБА_3 , у 2022 році виїхав за кордон, де перебуває по даний час, участі у вихованні дитини не приймає, не утримує, наміру вирішувати питання щодо реєстрації доньки наміру не має.

ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом, бо вважає порушеними вимоги Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, що фактично позбавило її та неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого місця проживання. Позивач, обґрунтовуючи порушення її прав та прав неповнолітньої дитини на житло, покликається, зокрема, на норми статті 33 Конституції України (щодо вільного вибору місця проживання), норми Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", статті 29 Цивільного кодексу України (щодо вільного вибору місця проживання особою, яка досягла чотирнадцяти років), статті 6, 160 Сімейного кодексу.

Отже, цей спір пов`язаний, передусім з реалізацією житлових прав особи/осіб, тобто з цивільним правом.

Так, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 160 Сімейного кодексу України (далі СК України), місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Приписами ч. 1,2 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Звернення до суду позивачка мотивує тим, що батько не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Суд звертає увагу позивачки, що саме рішення про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця проживання дитини, незалежно від стосунків батьків, адже таке судове рішення буде ефективним способом захисту прав дитини, про що зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.06.2018 у справі № 752/14614/14-ц, провадження № 61-24204св18.

Також суд враховує те, що при вирішенні питання реєстрації місця проживання дитини, разом з матір`ю, з`ясуванню підлягають питання чи не буде суперечити таке рішення інтересам дитини, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків тощо.

Так, до позову позивачкою додано рішення Березанського міського суду Київської області від 02.02.2016 у справі № 356/1186/15-ц про розірвання шлюбу.

У вказаному судовому рішенні судом не вирішувалось питання щодо згоди реєстрації дитини й не було визначено місце її проживання.

Крім того, зміст рішення свідчить про те, що ОСОБА_3 не позбавлено батьківських прав.

Можливість реєстрації місця проживання дитини за згодою лише одного з батьків передбачена законодавством України лише в одному випадку: місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

Слід зауважити, що згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.12.2018 у справі № 495/367/17, у разі якщо фактично між батьками малолітньої дитини існує спір про право (визначення місця проживання їх спільної дитини та можливість реалізації їх батьківських прав), то можливість розгляду такої справи за правилами адміністративного судочинства, відсутня.

Аналогічну позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 640/109/19.

Матеріали позову не містять доказів існування відповідного рішення органу опіки або суду й надання такого рішення відповідачу разом із поданою позивачкою заявою, що виключає в означеному випадку публічно-правові ознаки спору.

Отже, фактично між позивачкою та батьком дитини існує спір про місце проживання їх спільної дитини та можливість реалізації їх батьківських прав, тоді як вимоги позивачки до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг є похідними від вирішення цього спору.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відтак, ЦПК України безпосередньо визначає, що позови що виникають із сімейних правовідносин, належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, правовідносини, що склалися в даному випадку між сторонами, враховуючи характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, не мають ознак публічно-правового спору та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному процесі, оскільки порядок вирішення цього спору визначений положеннями ЦПК України.

Згідно із статтею 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області в особі Центру надання адміністративних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.

3. Роз`яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.