Ухвала суду № 135520305, 08.04.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"08" квітня 2026 р. Справа № 300/7243/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Тугай Іван Михайлович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №003 від 23.09.2025, про накладення штрафу у сумі 170 000,00 (сто сімдесят тисяч ) гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

07.04.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу №003 від 23.09.2025, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на примусовому виконанні в Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває постанова про накладення штрафу №003 від 23.09.2025, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 170 000,00 грн, яку оскаржено позивачем. Також, в межах даного виконавчого провадження ВП №79487634 вже винесено постанову про арешт коштів боржника. Вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 152 КАС України, заява про забезпечення позову повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Суд зазначає, що згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79487634 від 03.11.2025, старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасишиним П.В. відкрито виконавче провадження з виконання постанови №003 від 23.09.2025 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті штрафу в розмірі 170 000 грн.

Постановою від 03.11.2025 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасишиним П.В. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, в також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 187350,00 грн.

Крім того, постановою від 22.01.2026 про розшук майна боржника оголошено в розшук майно боржника фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , а саме Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузов, рами): НОМЕР_2 .

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що на даний час постанова №003 від 23.09.2025, яка є предметом оскарження в даній справі, вже перебуває на виконанні.

Відтак, суд зазначає, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном.

При цьому, частиною першою статті 35 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Тобто, у Законі України Про виконавче провадження відсутній механізм зупинення виконання оскаржуваної позивачем постанови до ухвалення судового рішення по суті.

Зважаючи на те, що постанова відповідача, законність та обґрунтованість якої є предметом спору у цій справі є виконавчим документом та за цим виконавчим документом відкрито виконавче провадження, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у разі задоволення такого позову призведе до не ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки позивачу доведеться докласти значних зусиль для відновлення того становища, яке він мав до виконання в порядку виконавчого провадження постанови.

Оскільки у Законі України Про виконавче провадження відсутній механізм зупинення виконання постанови про накладення штрафу до ухвалення судового рішення по суті на переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 16.07.2024 року прийнятої у справі №240/40188/21.

Водночас, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості захисту прав та інтересів позивача, які він вважає порушеними, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист.

З огляду на те, що викладені заявником обставини та надані докази вказують на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в майбутній адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, суд доходить висновку, що існують достатні підстави для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у спосіб: зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу №003 від 23.09.2025, винесеної Державною службою України з безпеки, у виконавчому провадженні №79487634, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі за поданим позивачем позовом.

Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки такий спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Як наслідок, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 152, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу №003 від 23.09.2025, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті у виконавчому провадженні №79487634 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 300/7243/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №003 від 23.09.2025, про накладення штрафу у сумі 170 000,00 (сто сімдесят тисяч ) гривень.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення або проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Микитин Н.М.