Рішення № 135518702, 08.04.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/9074/25

Провадження № 2/727/458/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого-судді: Танасійчук Н.М.

За участю секретаря: Кремзелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 49068,84 грн. заборгованості за двома кредитними договорами:

- за угодою №CCNG-631221720 від 31/07/2019 року, укладеної між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-банк», найменування якого було змінено в 2022 році на АТ «Сенс банк», вимогу за яким 17.05.2021 року було передано другому кредитору товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» на підставі договору №2, згодом від другого кредитора третьому товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» - на підставі договору №18-05/2021 від 18.05.2021 року, і вже від третього кредитора позивачу на підставі договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року на суму 9686,67 грн., з яких 7583,49 грн. тіло кредиту, 1226,65 грн. проценти на дату відступлення права вимоги; 732,77 грн. пеня (штрафи), 121,33 грн. інфляційні збитки та 22,43 грн. 3% річних;

- за договором позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №0635588327 від 23.01.2020 року, яка була акцептована первинним кредитором 23.01.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс», вимогу за яким 14.07.2021 року було передано другому кредитору товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», згодом від другого кредитора позивачу на підставі договору відступлення прав вимоги №10-01/2023/01 від 10.01.2023 року на суму 59699,67 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 56017,17 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 682,50 грн заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору(з моменту відступлення права вимоги до виготовлення розрахунку заборгованості). Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №0635588327 від 23.01.2020 року у розмірі 39382,17 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов?язанням(за тілом кредиту) - 3000,00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36382,17 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати: 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 16000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.10.2025 року відкрито провадження по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`являвся, разом із позовом просив розглядати справу без його участі, не заперечував про винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`являвся, про день, час та місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення повістки за адресою реєстрації, проте конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», клопотань про розгляд справи без участі чи відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідачів, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, судом встановлено, що 31.07.2019 року на підставі відповідної оферти з боку відповідача з АТ «Альфа банк» було укладено угоду про надання кредиту №631221720, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ( зворот а.с.24). Відповідно до вказаної оферти відповідач повинен був отримати у АТ «Альфа банк» кредит у розмірі 8000,00 грн. на споживчі потреби, а щодо обслуговування кредитної картки, то АТ «Альфа банк» повинен був видати вказану картку відповідачці з кредитним лімітом по ній до 200000,00 грн. і строком дії 3 роки з моменту випуску.

18.08.2022 року зборами акціонерів було затверджено зміни найменування АТ «Альфа-банк» в АТ «Сенс-банк», які 30.11.2022 року були внесені до єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17.05.2021 року між первинним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу №2 (а.с.56-60), за яким вимоги щодо відповідача були передані вказаному кредитору відповідно до додатку до вказаного договору на суму 8316,26 грн.(номер боржника 12054), з яких заборгованість за основною сумою боргу 7583,49 грн. (тіло, проценти, комісії) та 732,77 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф, неустойка)(а.с.61).

18.05.2021 року другий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено з ТОВ «Вердикт капітал» договір факторингу №18-05/21 (а.с.62-64), відповідно до якого третій кредитор набув право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором з АТ «Альфа банк» на суму 8316,26 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 7583,49 грн. (тіло, проценти, комісії) та 732,77 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф, неустойка)

10.01.2023 року між третім кредитором та позивачем по справі був укладений договір відступлення прав вимоги №10-01/2023/01, відповідно до якого позивач набув права вимоги до відповідачки (а.с.69-74), відповідно до якого вимоги щодо відповідача перейшли позивачу.

Слід зазначити, що відповідно до п.п.7.2 договору відступлення права вимоги від 10.03.2023 року №10-01/2023/01 було зазначено, що відповідні вимоги позивач може оплатити третьому кредитору на протязі 1065 календарних днів з дня укладання договору, тобто на час подання позову позивач вказані вимоги не оплатив, що, у той же час, не є його обов`язком, який впливає на розгляд справи по суті.

Вирішуючи позовні вимоги в частині вказаного кредитного договору, суд зазначає, що не суду не було надано доказів емітування відповідачу картки первинним кредитором, наданий суду розрахунок заборгованості по вказаного договору (а.с.49) містить нарахування за період після закінчення дії договору 31.07.2020 року, що повинно вказувати на те, що він продовжувався або кредитні кошти надавалися відповідачу в межах кредитного ліміту по картці, однак за відсутності вказаних доказів встановити це неможливо. Крім цього, відповідно до договору факторингу №2 від 17.05.2021 року, укладеного між первинним та другим кредитором відсутній акт прийому-передачі вимоги щодо боржників як підстава набуття другим кредитором вимог до відповідачки. Також не зрозумілим різниця у вимогах позивача, який отримав вимоги до відповідачки 10.01.2023 року (9686,67 грн., враховуючи вимоги за ч.2 ст.625 ЦК України) та сумою боргу, яку отримав третій кредитор 18.05.2021 року 8316,26 грн. (без ч.2 ст.625 ЦК України), враховуючи що деталізації нарахувань в матеріалах справи немає та відповідно до п.18 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України нарахування у порядку ст.625 ЦК України з 24.02.2022 року прямо заборонені. Відповідно до виписки по договору за період з 31.07.2019 року до 17.05.2021 року, здійсненої представником АТ «Сенс банк» Задорожнюк І.В., повноваження якого жодним документом не підтвердженні (а.с.43-46) вбачається, що витрати по рахунку - 13378,49 грн. та надходження на рахунок в сумі 13378,49 грн., що вказаує, про те що боргу за вищевказаним договором на моменту його згортання у первинного кредитора взагалі не було, оскільки жодної прив`язки до виданої картки або кредитного договору надані стороною позивача документи не містять, а сам розрахунок позивача не може бути взятий судом до уваги, оскільки містить виключно загальні числа без деталізації нарахувань та є одноосібним документом позивача, який є заінтересованою особою при його складанні.

Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог за угоду про надання кредиту №631221720, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 31.07.2021 року, укладеного між АТ «Альфа банк» та відповідачем немає як через відсутність доказів отримання коштів або їх руху по рахунку відповідача, так і через відсутність деталізації розрахунку заборгованості, яка змінювалася кредиторами поза межами строку дії договору, а також через відсутність належного доказу переходу права вимоги в частині відповідача від первинного до другого кредитора.

Щодо кредитного договору № 0635588327 від 23.01.2020 року, то судом встановлено, що 23.01.2010 між ТОВ «ІНФІНАНС» та позичальником, яким є ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0635588327 та отримання кредиту згідно Заяви- анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики №2628552228 від 09.02.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідача.

ТОВ «ІНФІНАНС» виконало свої зобов`язання, здійснивши переказ коштів у розмірі 3000,00 грн. на банківську картку відповідача, що підтверджується Квитанцією про переказ коштів №21721/646 від 21.07.2021.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14.07.2021, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики № 0635588327, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0635588327, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок виникла заборгованість у загальному розмірі 59699,67 грн., з яких:

- 3000 грн.- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту);

- 56017,17 грн.- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд виходить з вимог ст. 12 ЦПК України, відповідно якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вже було зазначено вище, відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача.

Натомість, з представлених позивачем письмових доказів, зокрема розрахунків заборгованості, вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснював, внаслідок чого, у нього перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 59699,67 грн., з яких:

- 3000 грн.- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту);

- 56017,17 грн.- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс».

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 39382,17 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням(за тілом кредиту) - 3000,00 грн. Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36382,17 грн.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем, як позичальником, кошти в добровільному порядку позивачу у повному обсязі не повернуті, суд, з урахуванням заявлених позовних вимог та наявних в матеріалах справи письмових доказів, приходить до висновку про можливість їх задоволення у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 01 липня 2024 року.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №2359 від 01.08.2025 року, вартість послуг складає 16000,00 грн..

Аналізуючи надані сторонами документи з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази, безумовно, слугують підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу та сплаті судового збору. Однак оскільки, рішення суду ухвалене на користь позивача частково, то на його користь з відповідача слід стягнути 12841,44 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1944,19 грн. витрати по сплаті судового збору

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 207, 509, 526, 530, 626, 628, 638, 611, 612, 651, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0635588327 від 23.01.2020 у розмірі 39382,17 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати, які складаються з: 12841,44 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1944,19 грн. витрати по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Н.М. Танасійчук