Ухвала суду № 135518672, 06.04.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15658/25

Провадження № 4-с/727/6/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Літвінової О.Г.

за участю секретаря судового засідання Гавалешко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Цугуй Катерини Ігорівни,-

ВСТАНОВИВ

08.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці зі скаргою на бездіяльність та незаконні дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції Цугуй К.І.

На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що та 06 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі головуючої судді Танасійчук Н.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Чернівецької міської ради про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків виніс ухвалу якою постановив: «Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 про забезпечення позову - задовольнити частково. Зобов`язав ОСОБА_2 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 , за допомогою засобів зв`язку, зокрема мобільних застосунків «Viber», «Теlegram» тричі на тиждень у дні погоджені між батьками дитини з 18.00 год по 18.30 год, шляхом надання матір`ю дитини доступу до мобільного телефону».

01 квітня 2025 року Чернівецький апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановив ухвалу, в якій апеляцій скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме змінено в мотивувальній частині щодо зобов`язання ОСОБА_5 забезпечити щоденне спілкування дитини. Викладено абзац другий резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 лютого 2025 року у такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_5 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber. В решті залишити без змін.»

Старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катериною Ігорівною було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Скаржник ОСОБА_1 вказує на те, що жодного разу ухвала про забезпечення позову боржником ОСОБА_2 виконана не була.

Також, скаржник ОСОБА_1 вказує на те, що старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катериною Ігорівною 03.12.2025року не було проведено жодної виконавчої дії у виконавчому провадженні НОМЕР_2, чим допущено недбалість та неналежне виконання свої службових обов`язків.

Посилаючись на наведене ОСОБА_1 просить визнати бездіяльність старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катерини Ігорівни щодо не проведення 03.12.2025 року виконавчих дій у ВП № НОМЕР_2, а саме: спілкування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber;

Зобов`язати старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катерину Ігорівну та/або іншу уповноважену особу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в рамках ВП № НОМЕР_2 вчинити дії щодо примусового виконання та провести перевірку виконання ухвали суду про забезпечення позову (справа №727/13656/24) за наслідком якої скласти акт;

Визнати бездіяльність начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смотра Дмитра Олександровича щодо відсутності організації контролю за діями Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катерини Ігорівни щодо не проведення виконавчих дій 03.12.2025 р. у ВП № НОМЕР_2, а саме: спілкування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber;

Постановити окрему ухвалу щодо старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катерини Ігорівни щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, виконання вказаної ухвали доручити Міністру Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року скаргу прийнято до розгляду.

05.01.2026 року представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Громова Л.В. надіслала до суду письмові пояснення з приводу скарги в яких вказувала, що старшим державним виконавцем Цугуй К.І. було здійснено комплекс дій зі здійснення виконання судового рішення, зокрема складення актів про невиконання, накладення штрафів на боржника, спрямування до відділу поліції подання про порушення кримінального провадження, тому доводи скаржника щодо не проведення 03.12.2025 року виконавчих дій, вважає безпідставними. Просила у задоволенні скарги відмовити повністю.

12.01.2026 року боржник ОСОБА_2 звернулася до суду із письмовими запереченнями щодо скарги вказуючи, що вона не погоджується із аргументами скаржника, оскільки старший державний виконавець здійснюючи виконання рішення суду вчинила достатньо активних дій. Зазначає, що державним виконавцем до листопада 2025 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 було складено два акти та дві постанови про накладення на неї штрафу за невиконання рішення суду, які на даний час оскаржуються нею оскаржуються у Чернівецькому окружному адміністративному суді. Просила у задоволенні скарги відмовити.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Громова Л.В. звернулася до суду із письмовим клопотанням про розгляд скарги ОСОБА_1 без її участі.

Боржник ОСОБА_2 до суду не з`явилася, до суду скерувала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Фіксування судового засідання технічними засобами, на підставі ст.. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги, копії матеріалів виконавчого проваження, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2024 року у цивільній справі №727/13656/24 було вирішено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково. Зобов?язано ОСОБА_2 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку, зокрема, мобільних застосунків «Viber», «Telegram», тричі на тиждень у дні, погоджені між батьками дитини з 18.00 год. по 18.30 год, шляхом надання матір`ю дитини доступу до мобільного телефону.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у цивільній справі №727/13656/24 ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 місце перебування дитини скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 місце перебування дитини задоволено. Зобов?язано ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 повідомленням на номер НОМЕР_1 фактичне місце перебування дитини ОСОБА_4 . Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 лютого 2025 року змінено в мотивувальній частині щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити щоденне спілкування дитини. Викладено абзац другий резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 лютого 2024 року в такій редакції: Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber.

26 серпня 2025 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй К.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 лютого 2025 року у справі № 727/13656/24, відповідно до якої суд зобов`язав ОСОБА_2 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку, зокрема мобільних застосунків «Viber», «Telegram» тричі на тиждень у дні погодженні між батьками дитини з 18.00 по 18.30, шляхом надання матір`ю дитини доступу до мобільного телефону.

Відповідно до акту державного виконавця від 06 жовтня 2025 року, складеного старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй К.І. при примусовому виконанні ухвали № 727/13656/24 Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06.02.2025, встановлено, що на дзвінки та стук в двері квартири АДРЕСА_1 двері ніхто не відчинив. Зі слів сусідки квартири АДРЕСА_2 боржниця ОСОБА_2 з`являється за даною адресою досить нечасто, постійне місце перебування боржниці їй невідоме. Державним виконавцем залишено вимогу з`явитися боржнику до відділу для надання пояснень. Згідно з поясненнями стягувача боржниця не встановила відеозв`язок з 18 до 19 години.

Відповідно до постанови про накладення штрафу від 07 жовтня 2025 року по ВП № НОМЕР_2, державним виконавцем за невиконання боржницею ОСОБА_2 рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн. і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до акту державного виконавця від 13 жовтня 2025 року, складеного старшим державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй К.І. при примусовому виконанні ухвали № 727/13656/24 Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06.02.2025, встановлено, що при повторній перевірці державним виконавцем виконання рішення суду між боржником, стягувачем та державним виконавцем здійснено відозв`язок через застосунок Viber, однак боржник у встановлений судом час на дзвінок не відповідала. Про причини відсутності зв`язку боржник пояснень не надала. На підтвердження відсутності відеозв`язку стягувач надав фото екрану телефону із застосунку Viber.

Відповідно до постанови про накладення штрафу від 15 жовтня 2025 року по ВП № НОМЕР_2, державним виконавцем за невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду накладено штраф на користь держави у розмірі 3400,00 грн.

09 грудня 2025 року старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй К.І. звернулась до Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області із поданням про порушення кримінальної справи в порядку статті 382 КК України, відповідно до якого просила порушити кримінальну справу проти ОСОБА_2 за невиконання ухвали про примусове виконання рішення №727/13656/24, виданої 06 лютого 2025 року Шевченківським районним судом м. Чернівців та постанови Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року.

Відповідно до статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Судом встановлено, що судове рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2, було ухвалене Шевченківським районним судом м. Чернівців.

За змістом статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)).

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)).

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 вбачається, що стягувачем по ньому є ОСОБА_1 , а боржником - ОСОБА_2 .

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців у справі №727/13656/24 від 06 лютого 2025 року та постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року про забезпечення позову, на які посилається стягувач ОСОБА_1 , суд зобов`язав ОСОБА_2 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв?язку засобами Telegram, Viber. Зобов?язано ОСОБА_2 повідомити ОСОБА_1 повідомленням на номер НОМЕР_1 фактичне місце перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на резолютивну частину судового рішення судом було зобов`язано боржницю ОСОБА_2 вчинити певні дії для забезпечення спілкування батька з дитиною та повідомлено про те, що у разі невиконання в добровільному порядку рішення суду до неї будуть застосовані заходи впливу шляхом накладення штрафу.

Разом з тим, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця Цугуй К.І. в частині не проведення 03.12.2025 виконавчих дій у ВП № НОМЕР_2, а саме: спілкування батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачено положенням статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин другої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну, відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, якщо рішення суду можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо судове рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, при примусовому виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець може здійснювати дії, які визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», та не має права вчиняти інших заходів примусового виконання рішень, оскільки законом таких прав йому не передбачено.

За таких обставин, коли боржником не виконано рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець, надіславши до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №712/12377/17, від 18 січня 2023 року у справі №757/7499/17 та від 29 травня 2023 року у справі № 760/34745/21, від 07 березня 2025 року у справі № 759/1382/19.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною здійснюється у порядку, передбаченому статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Для належної правової оцінки дій державного виконавця у спірних правовідносинах суду необхідно розмежувати та проаналізувати зобов`язання, покладені на ОСОБА_2 постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі №727/13656/24.

Зокрема, зазначеною постановою на ОСОБА_2 покладено обов`язок повідомляти ОСОБА_1 шляхом надсилання повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 про фактичне місце перебування дитини ОСОБА_4 , а також забезпечувати щоденне спілкування сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 тривалістю одну годину щодня з 18:00 до 19:00 шляхом встановлення відеозв`язку за допомогою месенджерів «Viber» та «Telegram».

У зв`язку з цим суду необхідно визначити, якими саме нормами Закону України «Про виконавче провадження» має керуватися державний виконавець при вжитті заходів щодо примусового виконання зазначених зобов`язань боржником чи мала місце бездіяльність державного виконавця в межах виконання даного виконавчого провадження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» в поєднанні зі статтею 63 цього Закону регулює питання виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною та про визначення способу участі у вихованні дитини.

Положеннями цієї статті передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Зокрема, поняття «побачення з дитиною», яким оперує стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», має більш широке тлумачення, тобто законодавець передбачає, що норми цієї статті Закону мають застосовуватися при виконанні судових рішень, зокрема, про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення способу участі у вихованні дитини.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 березня 2025 року у справі № 759/1382/19 (провадження № 61-17547св24).

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівців Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували матеріали виконавчого провадження по виконанню ухвали Шевченківського суду м.Чернівці, зміненої постановою Чернівецького апеляційного суду від 01.04.2025 р. справа №727/13656/24.

Ухвала постановлена судом в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 у справі за його позовом до ОСОБА_2 про забезпечення права на контакт з дитиною та забезпечення права дитини на контакт з одним із батьків.

Таким чином, ухвала суду, з урахуванням постанови Чернівецького апеляційного суду стосується забезпечення ОСОБА_2 можливості спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 у визначений судом спосіб та час.

Пріорітетним для розуміння порядку виконання ухвали суду (з урахуванням постанови Чернівецького апеляційного суду) є суть самої ухвали, а не формулювання предмету виконання, зазначене лише в резолютивній частині судового рішення, що відтворене в постановах виконавця. Суд вважає, що порядок виконання цієї ухвали регулюється статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» в поєднанні зі статтею 63 цього Закону, такий підхід обумовлений специфікою правового регулювання у справах, що стосуються забезпечення прав батьків на контакт з дитиною.

Так, судом встановлено, що державним виконавцем Цугуй К.І. була здійснена первірки виконання боржницею рішення суду, а саме: двічі були складені акти про невиконання боржницею ОСОБА_2 рішення суду щодо того, що остання не встановила відеозв`язок із стягувачем з 18 години до 19 години. На підставі складених актів були винесені постанови про накладення штрафу на ОСОБА_2 . В акті від 13.10.2025 зазначено, що при повторній перевірці державним виконавцем виконання рішення суду між боржником, стягувачем та державним виконавцем здійснено відеозв`язок через застосунок «Viber», однак боржник у встановлений судом час на дзвінок не відповідала. Про причини відсутності зв`язку боржник пояснень не надала. На підтвердження відсутності відеозв`язку стягувач надав фото екрану телефону з застосунку «Viber».

З огляду на наведене, аналізуючи дії державного виконавця Цугуй К.І. щодо проведення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2 у частині спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 з 03.12.2025 року 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber, суд зазначає, що виконавцем застосовувались до ОСОБА_2 штрафи та попередження про кримінальну відповідальність, а також звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що виконання виконавчого документа не є самоціллю. Єдиною та визначальною метою виконавчого провадження є виконання відповідного судового рішення, яке є обов`язковим для сторін та для державного виконавця як суб`єкта владних повноважень. Саме на державного виконавця покладено обов`язок організувати та забезпечити таке виконання у спосіб, який відповідає змісту рішення суду та вимогам закону.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21.

При цьому суд зазначає, що не складення виконавцем акту в конкретну дату, як зазначає скаржник, зокрема - 03 грудня 2025 року, не визначає бездіяльність з боку виконавця, оскільки зобов`язання щодо встановлення щоденного зв`язку було покладено саме на боржницю - ОСОБА_2 , а обов`язком державного виконавця було здійснити перевірку виконання рішення суду, що і було зроблено останньою, та за результатами якої були складені відповідні акти, накладено штрафи на боржницю та направлене подання для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що вимоги скарги щодо визнання бездіяльності старшого державного виконавця є безпідставними.

З приводу вимоги скаржника про постановлення окремої ухвали щодо старшого державного виконавця Цугуй К.І., суд зазначає наступне.

Окрема ухвала - вид судового рішення, за допомогою якого суд реагує на виявлені під час судового розгляду порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч. 1 ст. 262 Цивільного процесуального кодексу України) .

Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (ч.3 ст. 262 Цивільного процесуального кодексу України).

Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2018 у справі №761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність підстав для притягнення старшого державного виконавця Цугуй К.І. до юридичної відповідальності або про наявність в її діях ознак кримінального правопорушення.

Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись нормами ст. 259-261, 268, ч. 1, 2 ст. 273, ст. 354, 452, 447-453 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй К.І. - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Дата складення повного тексту рішення - 06 квітня 2026 року.

Суддя: О.Г. Літвінова