Рішення № 135516472, 06.04.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2295/25

Провадження № 2/542/268/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 квітня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 177642 від 02.04.2025 у розмірі 11 171,70 грн, яка складається з 6 945,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3725,70 - заборгованості за відсотками, 501,00 грн заборгованості за комісією та судові витрати в справі, з яких 2422,40 грн судовий збір та 7000,00 грн витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову посилався на те, що 01 квітня 2025 року відповідач уклав з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» кредитний договір № 177642 на суму 6945,00 грн, згідно з яким позичальник приєднався до публічної частини , прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 .

Вказала, що на виконання умов кредитного договору 02.04.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на банківську карту № НОМЕР_2 хх-хххх-2028 відповідача.

16 квітня 2025 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 16042025 (далі -договір факторингу 1). Таким чином, відповідно до реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до договору факторингу 1 та Акту приймання - передачі реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до договору факторингу 1, до позивача перейшло право вимоги до відповідача

Посилався на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 12371,70 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6945,00 грн, заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом - 3725,70 грн, заборгованості по комісії - 501,00 грн та штрафних санкцій - 1200,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у поданих до суду відзиві та запереченнях просив відмовити ТОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позову. Вважав, що вимога про стягнення 6 945,00 грн, як тіла кредиту є безпідставною, оскільки фактично отримана сума становла 5000,00 грн, а інша частина суми є комісією. Також посилався на недоведність розрахунку заборгованості, оскільки позивач не надав: детального покрокового розрахунку, обгрунтування періодів нарахування, посилань на конкретні пункти договору. Також вказав, що позивач не довів належними доказами наявність договору відступлення, включення саме його зобов`язання до переліку переданих та належне повідомлення його про заміну кредитора. Вважав, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» грунтуються на незаконних комісіях, містять подвійне стягнення платежів, не підтверджені належними доказами та суперечать законодавству (а.с.146-147, 172-173).

У поданих до суду запереченнях позивач вказав, що отримав через Електронний суд клопотання про відмову у стягненні або зменшенні витрат на правничу допомогу у справі №542/2295/25, водночас, заперечує проти цього та вважає необгрунтованим. Вказала, що позивачем долучено до позовної заяви акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконня наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

У поданій до суду 18.02.2026 відповді на відзив представник ТОВ «Юніт Капітал» вказала, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості, створений та підписаний ТОВ «ФК «Кредіплюс». Наступними факторами жодних нарахувань не здійснювалось. Зауважила, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснювалося нарахування відсотків відповідно до п. 2.6 кредитного договору. А саме 84 дні. Проте, відповідач до цього дня кредитні кошти у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Заповненням заяви на отримання кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що повідомлений кредитодавцем у встановленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним. Щодо обгрунтованості комісії зазначила, що при укладенні кредитного договору, позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.5 договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 28,00% від суми кредиту, що складає 1944,60 грн, а отже позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбаченні кредитним договором (а.с. 158-160).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18.02.2026 витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію:

- щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , платіжної картки № НОМЕР_2 хх-хххх-2028, а також підтвердження факту зарахування грошових коштів у розмірі 5000,40 грн від ТОВ «ФК «КредіПлюс» на картку № НОМЕР_2 хх-хххх-2028 за період 02.04.2025-07.04.2025;

- чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки 5168-75хх-хххх-2028 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ).

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, подав відзив на позовну заяву.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

02 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було підписано індивідуальну частину договора № 177642 у формі електронного документу з використанням електронного ідентифікатора 65а96087 (а.с. 40-43).

Згідно із умовами договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6945,00 грн надається не пізніше наступного дня піся укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5000,40 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_5 , у національній валюті; у розмірі 1944,60 грн, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісію, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1), загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 02.04.2025 (дата надання кредиту) по 25.06.2025.

Відповідно до п. 2.3 та 2.5 індивідуальної частини договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Комісія за надання кредиту складає 1944,60 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Розмір комісії за надання кредиту може бути змінено.

Згідно з п. 2.9.1 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 12621,30 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5000,40 грн відповідачу підтверджується довідкою, виданою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», згідно з якою 02.04.2025 ОСОБА_1 здійснено переказ коштів у розмірі 5000,40 грн, відповідно до догову № 177642 на картку № НОМЕР_6 , номер транзакції 1584027133 (а.с. 18-19).

Крім того, згідно з повідомленням АТ КБ "Приват Банк" № 20.1.0.0.0/7-260305/58186-БТ від 06.03.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_7 (IBAN НОМЕР_8 ), на яку 02.04.2025 було зарахування коштів у розмірі 5000,40 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с.177). Зазначене підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_7 (IBAN НОМЕР_8 ) за період з 02.04.2025 по 07.04.2025, з якої видно, що на вказаний рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 5000,40 грн, та відповідач користувався ними (а.с. 178-179).

Відповідно до виписки з особового рахунку, а також розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором № 177642 від 02.04.2025 станом на 01.11.2025 - 12371,70 грн, яка складається із: 6945,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3725,70 грн - заборгованості за відсотками, пені -1200,00 грн та заборгованості по комісії 501,00 грн (а.с. 124-26).

Належних доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Кредитний договір № 177642 від 02.04.2025 підписаний з використанням одноразового ідентифікатора.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» № 177642 від 02.04.2025 та ОСОБА_1 був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника. Отже, між сторонами був укладений кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису, факт укладання, підписання якого та отримання кредитних коштів за яким, відповідачем не спростовано. Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо набуття ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 16 квітня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капіал» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 16042025, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.7-9).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №177642 від 02.04.2025 у розмірі 12371,70 грн, з яких 6945,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 3725,70 грн сума заборгованості за відсотками, 501,00 - заборгованість по комісії та 1200,00 грн - заборгованість по штрафах/пені, ціна продажу, належна до сплати за цим реєстром складає 138 825,71 грн (а.с.61).

Згідно з платіжною інструкцією № 588 від 09.09.2025 ТОВ «Юніт Капітал» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за договором факторингу № 16042025 від 16.04.25 та Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 у розмірі 1388825,71 грн (а.с. 59).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами, підтверджується перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.04.2025 року № 177642 та спростовуються доводи відповідача щодо недоведення факту переходу права вимоги до позивача.

Щодо виконання взятих зобов`язань за кредитним договором відповідчем.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначав, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість в сумі 12371,70 грн, з яких: 6945,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3725,70 грн - заборгованість за відсотками, 501,00 грн - заборгованість по комісії та 1200,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня/ штрафи).

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так, в цьому випадку відповідач за договором про споживчий кредит № 177642 від 02 квітня 2026 року з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» отримав кредитні кошти в сумі 5000,00 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно з карткою обліку виконання договору 177642 від 02.04.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 12371,70 грн, з яких 6945,00 грн - тіло кредиту, 3725,70 грн - нараховані відсотки, 1200,00 грн - пеня, 501,00 грн - комісія (а.с. 57-58). В свою чергу, пеню у розмірі 1200,00 грн позивач не просив стягувати.

Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії в розмірі 501,00 грн, оскільки кредитним договором не визначено цю комісію, а отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили її у письмовому договорі.

Стосовно стягнення з відповідача кредиту у розмірі 6945,00 грн, слід зазначити, що відповідно до п. 2.2.1 та 2.5 його складовими є: 5000,40 грн тіло кредиту та 1944,60 грн - комісія, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, що передбачено в п. 2.5 кредитного договору. Підписанням договору про споживчий кредит, відповідач підтвердив, що ознайомлений з пунктами договору та погоджується з ними.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу про стягнення комісії у розмірі 1944,60, що підлягає стягненню з відповідача, а отже спростовує доводи відповідача щодо безпідставності її нарахування позивачем.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 177642 від 02.04.2025 у розмірі 10670,70 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 6945,00 грн.; заборгованості за відсотками - 3725,70 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, згідно з квитанцією № 33065 від 26.12.2025, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на 95,5 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 2313,40 грн.

Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничну допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» під час судового розгляду справи здійснювало адвокатське бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 та додаткової угоди № 25771371615 до договору (а.с. 53-55).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг на виконання доручення договору № 10/09/25-02 від 10.09.2025 адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано юридичні послуги ТОВ «Юніт Капітал», а саме: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника - 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 - 500,00 грн, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 177642 від 02.04.2025 на рахунок ОСОБА_1 - 500,00 грн (а.с. 52).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданн япослуг), обсягом наданих адвокатом послугта виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 177642 від 02.04.2025 у розмірі 10 670,70 грн (десять тисяч шістсот сімдесят грн сімдесят коп).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2313,40 грн (дві тисячі триста тринадцять грн сорок коп) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133,

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст рішення виготовлено 06.04.2026.