Ухвала суду № 135513298, 07.04.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/1426/26

Провадження № 2-аз/279/1/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Коростень

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Івашкевич О.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 279/1426/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №6642617 від 10.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - ОСОБА_2 звернулася до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

06.04.2026 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, а саме шляхом зупинення стягнення з неї на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія ЕНА №6642617 від 10.02.2026 штрафу в сумі 2380 грн, яке здійснюється старшим державним виконавцем Коростенського ВДВС у Коростенському районі Рай Т.С. у виконавчому провадженні №80658511 від 02.04.2026 року.

Заяву мотивує тим, що постановою старшого державного виконавця Коростенського ВДВС у Коростенському районі Рай Т.С. серія ЕНА №6642617 від 10.02.2026 року відкрито виконавче провадження №80658511 від 02.04.2026 про стягнення 2380 грн штрафу. Постановою старшого державного виконавця Коростенського ВДВС у Коростенському районі Рай Т.С. від 02.04.2026 року у виконавчому провадженні №80658511 вирішено накласти арешт на кошти в сумі 2807 грн. Вказану постанову вважає незаконною, на даний час постанова оскаржується. Наразі її кошти безпідставно заблоковано, а тому є необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірної постанови.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1,2 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти незаконних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Суд звертає увагу на те, що наявність відкритого виконавчого провадження саме по собі не свідчить про обставини, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидної протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що до заяви про забезпечення адміністративного позову долучені лише копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 80658511 від 02.04.2026 та постанови про арешт коштів боржника, однак не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами (блокування коштів на банківських рахунках, чи фактичне їх стягнення), а також, посилання на явну протиправність дій відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Крім того, судом враховується, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не можуть вплинути на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову - звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Таким чином, суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб з урахуванням фактичних обставин та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд повинен проаналізувати та оцінити доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають чітких меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який може свідчити про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Однак, наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності постанови ЕНА № 66442617 від 10.02.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу, фактично зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову. На думку суду, без вивчення та оцінки в ході розгляду по суті спору всіх обставин справи, дійти висновку про протиправність рішення відповідача неможливо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, отже, клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та ст.9,150-154,243,248,256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову після відкриття провадження у справі № 279/1426/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Оксана ІВАШКЕВИЧ