Ухвала суду № 135513268, 02.04.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3912/26

1-кс/296/1570/26

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2026 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радомишль Житомирської області, громадянина України, офіційно працюючого на посаді машиніста-кочегара котельні у ТОВ «Енергодар плюс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави.

Слідчим управлінням Головного управляння Національної поліції в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12025060670000244 від 23.12.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , починаючи з 2018 року став спільно проживати з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з якими мав спільні взаємні права та обов`язки, пов`язані спільним побутом.

Під час спільного проживання однією сім`єю у ОСОБА_6 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, (сексуальне насильство), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, відносно малолітньої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , незалежно від її добровільної згоди.

Реалізуючи вищевказаний кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_6 в першій декаді грудня 2023 року, в обідню пору, перебуваючи за місцем своєї роботи у приміщенні котельні, що розташована біля Радомишльського ліцею № 3 Житомирської області, що за адресою: пров. Шкільний, буд. 14, у м. Радомишль Житомирського району Житомирської області, залишившись наодинці із малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка принесла йому поїсти, діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 , яка через малолітній вік, відсутність специфічного життєвого досвіду (зокрема, і в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку, у зв`язку з чим не могла чинити активний опір, вчинив стосовно останньої насильницькі дії сексуального характеру (сексуальне насильство), а саме підійшов до неї та непристойно поцілував у губи.

Надалі, ОСОБА_6 через два дні, в грудні 2023 року, перебуваючи за місцем своєї роботи у приміщенні котельні, що розташована біля Радомишльського ліцею № 3 Житомирської області, що за адресою: пров. Шкільний, буд. 14, у м. Радомишль Житомирського району Житомирської області, залишившись наодинці із малолітньою ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка принесла йому поїсти, маючи умисел, спрямований на вчинення сексуального насильства відносно малолітньої, діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_9 , яка через малолітній вік, відсутність специфічного життєвого досвіду (зокрема, і в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку, у зв`язку з чим остання не могла чинити активний опір, повторно вчинив щодо останньої насильницькі дії сексуального характеру (сексуальне насильство), а саме: роздягнув ОСОБА_9 та роздягнувся сам, торкався руками та губами до її грудей та статевих органів.

Крім цього, під час спільного проживання однією сім`єю у ОСОБА_6 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмету, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Реалізуючи вищевказаний кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частиною 4 статті 153 КК України, в другій половині березня 2024 року, перебуваючи за місцем своєї роботи у приміщенні котельні, що розташована біля Радомишльського ліцею № 3 Житомирської області, що за адресою: пров. Шкільний, буд. 14, у м. Радомишль, залишившись наодинці із малолітньою ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка принесла йому поїсти, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, якій не виповнилось чотирнадцяти років, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, роздягнув ОСОБА_9 та, використовуючи пальці рук, вагінально проник в тіло потерпілої, та у такий спосіб зґвалтував її.

У подальшому, ОСОБА_6 , наприкінці березня 2024 року, перебуваючи за місцем своєї роботи у приміщенні котельні, що розташована біля Радомишльського ліцею № 3 Житомирської області, що за адресою: пров. Шкільний, буд. 14, у м. Радомишль, залишившись наодинці із малолітньою ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка принесла йому поїсти, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, якій не виповнилось чотирнадцяти років, розуміючи, суспільно небезпечний характер свого діяння, роздягнув ОСОБА_9 та використовуючи пальці рук, вагінально проник в тіло потерпілої, внаслідок чого повторно зґвалтував її.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_6 в період часу із кінця березня 2024 року по 01.03.2025 року, перебуваючи в будинку за місцем проживання за вищевказаною адресою, а також в приміщенні котельні за місцем своєї роботи, залишаючись наодинці з малолітньою ОСОБА_9 , повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, якій не виповнилось чотирнадцяти років, розуміючи, суспільно небезпечний характер свого діяння, систематично ґвалтував ОСОБА_9 , що виражалось у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням пальців рук.

Після того як 01.03.2025 ОСОБА_9 досягла чотирнадцятирічного віку, про що достовірно знав ОСОБА_6 , він продовжив вчиняти дії сексуального характеру щодо вже неповнолітньої потерпілої.

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_6 , будучи повнолітньою особою, в період часу з 01.03.2025 по листопад 2025 року, перебуваючи в будинку за місцем проживання за вищевказаною адресою, а також в приміщенні котельні за місцем своєї роботи, залишаючись наодинці з неповнолітньою ОСОБА_9 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з ОСОБА_9 , яка є особою, якій не виповнилось 16 років, достовірно знаючи про її вік, вчиняв стосовно потерпілої дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням пальців рук.

Востаннє, в листопаді 2025 року, ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку за місцем свого проживання за вищевказаною адресою, залишившись наодинці з неповнолітньою ОСОБА_9 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з ОСОБА_9 , яка є особою, якій не виповнилось 16 років, достовірно знаючи про її вік, роздягнув та за допомогою пальців рук здійснив вагінальне проникнення в тіло потерпілої.

Так, 31.03.2026 у відповідності до вимог ст.ст. 276-278 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення просить обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити. Вказала, що існують ризики визначені ч. 1 ст. 177 КПК України. На запитання суду повідомила, що потерпіла з підозрюваним, який є її вітчимом, тривалий час проживали разом, за однією адресою. Дівчинка в робочі дні проживала у інтернаті, а на вихідні приїжджала до мами з вітчимом.

Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання. Вказав, що потерпіла на даний момент проживає у Обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей "Сонячний дім". На даний момент потерпіла сама суперечить своїм показам. Адвокат вказав, що підозрюваний має постійне місце проживання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби. Зазначені ризики є необґрунтованими.

Підозрюваний ОСОБА_6 вказав, що суть підозри йому не зрозуміла, жодних сексуальних дій відносно потерпілої він не вчиняв. Повідомив, що працює кочегаром та має на утриманні матір.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Частиною 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч.4 ст.194 КПК України).

Судом встановлено, що 31.03.2026р. у відповідності до вимог ст.ст. 276-278 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України.

З огляду на матеріали клопотання ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України, що підтверджується доказами долученими до матеріалів клопотання.

Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказує на можливість підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор стверджує, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , є особливо тяжкими та містять безальтернативну санкцію позбавлення волі на тривалий період часу.

Усвідомлюючи вказані факти, бажаючи уникнути негативних наслідків кримінально-правового та цивільно-правового характеру, підозрюваний може ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 31.03.2026р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 КК України, а клопотання про обрання запобіжно заходу розглядається 02.04.2026р. В судове засідання щодо розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний прибув самостійно, що певною мірою спростовує доводи прокурора про можливе переховування.

Однак, враховуючи можливі наслідки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, все ж ризик, визначений п. 1. ч. 1 ст. 177 КПК України, існує. Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на стримуючі фактори та характеризуючі дані підозрюваного, а саме: наявність постійного місця проживання, роботи; сталі соціальні зв`язки; позитивну характеристику за місцем роботи; відсутність судимостей, які певною мірою спонукають підозрюваного до належної процесуальної поведінки.

Відповідно до матеріалів клопотання слідчого, підозрюваний проживає в одному населеному пункті зі свідками у кримінальному провадженні, а також знає про теперішнє місце проживання потерпілої, засоби зв`язку із нею, а тому в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наразі існує ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків, шляхом вмовляння, психологічного примусу змінити покази, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань, а отже ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним.

Сторона захисту у клопотанні вказує, що ОСОБА_6 може іншим чином перешкоджати проведенню швидкого та об`єктивного досудового розслідування, зокрема шляхом неявки чи неосвоєної явки до органу досудового розслідування, невиконання обов`язків, покладених на нього відповідно до процесуального статусу.

Разом з тим, обґрунтування вищезазначеного ризику є аналогічним до обґрунтування ризику визначного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а отже такий на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя вважає малоймовірним.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування вказаної небезпеки, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Оцінюючи в сукупності тяжкість та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який є уродженцем м. Радомишль Житомирської області, громадянином України, позитивну характеристику за місцем роботи, офіційно працюючий на посаді машиніста-кочегара котельні у ТОВ «Енергодар плюс», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

На переконання слідчого судді, прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, враховуючи наявність трьох ризиків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи зазначені вище обставини, на думку слідчого судді наявні підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідає особі підозрюваного, буде співмірним з існуючими ризиками і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На викладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 193, 194, 196, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування до 31.05.2026 включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні обов`язки:

1) заборонити цілодобово залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності рятування життя та здоров`я, в тому числі під час повітряної тривоги, перебування в укритті;

2) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування будь-яким способом з потерпілою, свідками, підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні;

5) при наявності здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон до Державної міграційної служби в Житомирській області, про що документально повідомити слідчого, прокурора або суд.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження.

Визначити строк дії ухвали до 31.05.2026 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1