Ухвала суду № 135510546, 07.04.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 4-с/679/7/2026

Справа № 679/1690/13-ц

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

07 квітня 2026 року м. Нетішин

Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О. М., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка Максима Анатолійовича, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Новікова Н. І., звернулася до Нетішинського міського суду Хмельницької області зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка М. А. у виконавчому провадженні № 39415037 від 20.05.2025, в якій просила:

визнати рішення та дії державного виконавця Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка М. А. щодо винесення розпорядження № 39415037 в частині здійснення відрахування у розмірі 128394 грн. виконавчого збору: нa IBAN UA908999980333249305000022743 в Казначейство України (ЕАН). МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37971775 неправомірними;

зобов`язати державного виконавця Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка М. А. винести постанову про повернення безпідставно списаних коштів в розмірі 128394 грн в рамках виконавчого провадження № 39415037 від 20.08.2013.

Зі скарги та доданих до неї документів вбачається, що заявником оскаржуються рішення та дії державного виконавця Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка М. А. щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 128394 грн у межах виконавчого провадження № 39415037.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, в порядку цивільного судочинства може бути оскаржено рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства.

Заявник звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України щодо оскарження дій державного виконавця, що вчинені останнім у зв`язку зі стягненням виконавчого збору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є окремими виконавчими документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

В той час, як рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) та від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) Велика Палата Верховного Суду виклала правові висновки, згідно з якими імперативним правилом ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

У правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21 зазначається, що Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, оскільки такі постанови стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) виконавців, а не судового рішення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є окремим виконавчим документом і скарги на дії виконавця щодо винесення такої постанови належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.п. 7.26, 7.46, 7.49, 7.50 постанови ВП ВС).

Суд під час виборі і застосування норми права до спірних правовідносин враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21, від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17, з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Питання розгляду скарги на рішенням, дії або бездіяльність державного виконавця регулюється розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Проте вказаний розділ не містить у собі норми, яка б регулювала питання відкриття провадження або відмови у його відкритті у справі за скаргою рішенням, дію або бездіяльність державного виконавця.

Частиною дев`ятою стаття 10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тому, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону.

Аналогічні процесуальні відносини врегульовані ст. 186 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч .1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки скарга ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк предметом даної скарги є дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 258-261, 263, 447 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка Максима Анатолійовича, та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити заявнику, що розгляд відповідної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк із дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Гавриленко