Ухвала суду № 135507431, 07.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30575/25

Провадження № 2/127/6717/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А., при секретарі судового засідання Підвисоцькій О.Ю., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Шевчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ТОВ «АТП 1ЛТД» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування земельної ділянки та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ТОВ «Автотранспортне підприємство «АТП 1ЛТД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на сторона відповідача Вінницької міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

07.04.2026 в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів, у якому просить суд витребувати від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відомості про координати поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:02:084:0040; 0510100000:02:084:0082; 0510100000:02:084:0085; 0510100000:02:084:0083; 0510100000:02:08:0071; 0510100000:02:084:0079; 0510100000:02:084:0078; 0510100000:02:084:0076; 0510100000:02:084:0074; 0510100000:02:084:0072; 0510100000:02:084:0070; 0510100000:02:08:0001 на електронному носії в державній системі координат.

Крім того, 03.03.2026 на адресу суду від представника третьої особи Шевчук О.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому остання просить суд зупинити провадження у справі №127/30575/25 за позовною заявою ТОВ «АТП 1 ЛТД» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької міської ради, ОСОБА_6 про витребування земельної ділянки до ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду остаточного рішення у справі №127/9172/23.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявлених клопотань.

Представник відповідачів ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги клопотань про залучення третіх осіб та про витребування доказів підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи Шевчук О.В. у судовому засіданні вимоги клопотання про зупинення провадження у справі та про витребування доказів підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Щодо клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Слід зазначити, що предметом доказування в даній справі являється правомірність прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельних ділянок третім особам, які згодом були відчужені відповідачам.

Судом, ухвалою від 28.01.2026 витребувано на технічних носіях згідно бази даних державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 0,1648 га кадастровий номер 0510100000:02:084:0079 належну відповідачам. Витребувано належним чином засвідчену копію позземельних книг та проекту землеустрою на земельні ділянки площею 0,0824га кадастровий номер 0510100000:02:084:0075, та площею 0,0824 га кадастровий номер 0510100000:02:084:0077 нап землені ділянки, які передвалаись у власність третім особам, Витребувано копію позземельної книги та документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,1648 га кадастровий номер 0510100000:02:084:0079 належну відповідачам. Вказані докази були надані в розпорядження суду. Отже докази, що стосуються предмета доказування зібрані судом.

Витребування доказів щодо земельних ділянок інших осіб не залучених до участі у справі щодо яких не заявлено жодних позовних вимог не стосується на думку суду предмету доказування та заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи про витребування доказів.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі. Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Враховуючи доводи поданого клопотання, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про відмову у зупиненні провадження у справі, оскільки судом не встановлено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Згідно з статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Ухвала про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому заперечення на цю ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можливо включити до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене у цій справі.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Керуючись ст. 12, 13, 53, 251, 258-261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника третьої особи Шевчук О.В. про витребування доказів відмовити.

В задоволенні клопотання представника третьої особи Шевчук О.В. про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СУДДЯ: