Рішення № 135504970, 26.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 754/2850/25

2/212/309/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участю секретаря судового засідання - Савінської А.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Шульц С.Й., представника третьої особи виконавчого комітету Покровської районної у місті ради Бондуровської М.В., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову посилається на те, що від фактичних шлюбних відносин сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В кінці 2013 року стосунки між позивачем та відповідачкою були припинені, і сторони визначили, що місцем проживання дитини буде місце проживання матері, а батько буде брати участь у вихованні сина та надавати кошти на утримання. В період з 2013 року по 2016 рік син проживав разом з матір`ю. В 2016 році відповідачка привезла сина до ОСОБА_4 - матері позивача, де залишила дитину і наміру повертатися не мала. Саме з того часу, на думку позивача, відповідачка перестала виконувати свої батьківські обов`язки, не допомагає і не бере ніякої участі у вихованні дитини, уникає телефонного спілкування, не цікавиться життям сина. Також, зазначив, що відносно відповідачки обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, що, в свою чергу, стало остаточною обставиною для звернення до суду з цим позовом, оскільки такі обставини, на думку позивача, становлять загрозу життю та здоров`ю дитини. Станом на сьогоднішній день син ОСОБА_5 проживає з позивачем та з бабусею, де йому забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року передано на розгляд за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2025 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12 червня 2025 року, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 12 червня 2025 року залучено до участі у справі як третю особу виконком Металургійної районної у місті ради, підготовче засідання відкладено на 03 липня 2025 року.

03 липня 2025 року підготовче засідання відкладено на 28 липня 2025 року у зв`язку з неявкою відповідачки та неотриманням судом висновку третьої особи щодо розв`язання спору.

28 липня 2025 року підготовче засідання відкладено на 25 вересня 2025 року за клопотанням відповідачки про ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

25 вересня 2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05 листопада 2025 року у зв`язку з неявкою відповідачки.

05 листопада 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 01 грудня 2025 року.

01 грудня 2025 року в судовому засіданні заслухані вступні слова учасників справи, встановлено порядок дослідження доказів, оголошено перерву до 10 грудня 2025 року для виклику свідків в судове засідання.

10 грудня 2025 року в судовому засіданні допитано свідків, оголошено перерву до 24 грудня 2025 року у зв`язку з неявкою відповідачки.

24 грудня 2025 року, 20 січня 2026 року судовий розгляд не відбувся через відсутність електроенергії в приміщенні суду.

17 лютого 2026 року судовий розгляд не відбувся через зайнятість судді у розгляді інших справ.

09 березня 2026 року в судовому засіданні досліджені письмові докази, судом постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірку їх доказами, оголошено перерву перед судовими дебатами до 23 березня 2026 року.

23 березня 2026 року проведено судові дебати, судом оголошено про перехід на стадію ухвалення рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 26 березня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, суду пояснив, що на теперішній час він перебуває на військовій службі в ЗСУ, в зв`язку з чим дитина проживає з бабусею. Відповідачка протягом десяти років не приймає участі в житті сина, не забирає його до себе. Відповідачка має відношення до наркотиків, а саме їх збуту, і тому не має права здійснювати батьківські обов`язки. Крім того, пояснив, що він з 2017 року не проживає в Кривому Розі, проживає в м. Києві, і саме з того часу син проживає з бабусею, оскільки вони домовилися, що як тільки позивач влаштується на роботу, тоді забере сина. В грудні 2022 року він підписав контракт на військову службу. З початку повномасштабного вторгнення в 2022 році ОСОБА_5 з бабусею поїхали за кордон, але за 5 місяців повернулися. Він (позивач) перебуває на постійному зв`язку з сином.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні від 01.12.2025 позовні вимоги не визнала, заперечила проти задоволення позову, суду пояснила, що в неї є ще дві дитини, вона регулярно допомагає ОСОБА_5 , забирає його до себе. Вона проживає в однокімнатній квартирі з цивільним чоловіком та двома дітьми, тому ОСОБА_5 проводить час з нею вихідні. Вона опікується сином, приймає участь в його житті. Зазначила, що дійсно була притягнута до кримінальної відповідальності, їй визначено іспитовий строк, умов якого вона дотримується, вона помилилася у житті, але категорично заперечила вживання наркотичних засобів. На теперішній час має намір працевлаштуватися. Заперечила проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 . У подальшому в судові засідання не з`явилася, заяв про відкладення або розгляд справи за її відсутності не надавала.

Представник третьої особи виконавчого комітету Покровської районної в місті ради Долгова Н.В. в судовому засіданні від 01.12.2025 суду підтримала висновок, складений органом опіки та піклування, суду пояснила, що були обстежені умови проживання дитини за місцем проживання бабусі, де створені належні умови, наявна окрема кімната, а також наявне все для розвитку та навчання дитини. Зі слів хлопчика він проживає з бабусею, відвідує матір, одяг йому купують як мати, так і бабуся, у навчанні допомагає бабуся. У подальшому в судовому розгляді брала участь представник третьої особи ОСОБА_6 , у тому числі при допиті малолітнього свідка, а також в судових дебатах, під час яких просила врахувати, що дитина любить і батька, і матір, натомість проживає з бабусею, просила врахувати думку дитини, висловлену в судовому засіданні, та ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради Шульц С. до суду не з`явилася, надала письмову заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, у подальшому з`явилася в судове засідання від 23.03.2026 і в судових дебатах зазначила, що відповідачка перебуває під наглядом служби у справах дітей, її поведінка змінюється, вона також займається вихованням інших дітей, в неї змінюється ставлення до дітей, син ОСОБА_5 відвідує матір, спілкується з нею, між матір`ю та сином наявний позитивний зв`язок, підтримала наданий раніше висновок органу опіки та піклування, просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є матір`ю позивача та бабусею онука ОСОБА_5 , вихованням якого займається з кінця 2016 року. Батько спілкується з сином по телефону, нещодавно вони бачилися, але до цього не бачилися два роки. ОСОБА_5 з мамою рідко спілкується, у тому числі по телефону, але іноді він їздить до неї. Навчанням, лікуванням та утриманням онука займається вона (свідок), батько інколи допомагає матеріально, але не систематично. З класним керівником онука підтримує зв`язок також вона. Крім того, пояснила, що спочатку позивач та відповідач проживали разом, потім онук залишився проживати з ОСОБА_7 , але щось у неї сталося і вона привезла ОСОБА_5 і попросила, щоб він тимчасово залишився проживати з нею (свідком). На той час онукові було 3 роки. З 2017 року позивач поїхав з Кривого Рогу і за цей час ОСОБА_5 жодного разу не їздив до батька, також з того часу дитина з жодним з батьків нікуди не їздила. ОСОБА_8 бракує спілкування з обома батьками, він хоче проживати і з батьком, і з матір`ю, у родині. Відповідачка бажає спілкуватися з сином, але в неї не дуже добре це виходить. Щодо притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності вона (свідок) обізнана, але на дитину це ніяк не вплинуло, вони з ним про це не говорили, у них такої теми для обговорювання немає, вона (свідок) лише пояснювала в порядку виховання, що це (наркотики) погано. Також, додала, що позивач незадоволений тим, що син спілкується з матір`ю.

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Аналогічні положення викладені у ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 року), яка зобов`язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.

В судовому засіданні за участі представника третьої особи виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, ОСОБА_6 , яка є головним спеціалістом служби у справах дітей виконкому і має вищу педагогічну освіту, за відсутності учасників справи в залі судових засідань, проведено допит малолітнього свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив суду, що він проживає з бабусею, навчається в 7 класі у школі № 52, з навчанням йому допомагає бабуся, вона ж йому готує їжу. Тато нещодавно приїздив, привозив солодощі. З мамою по телефону він спілкується не часто, вона не приходить до нього, але він їздить до мами, іноді він їй телефонує. Мама іноді купує солодощі, йому дуже подобається спілкуватися з мамою. Влітку, коли у нього була операція і він був в лікарні, з ним була бабуся, ні тато, ні мама не відвідували його. Не знає з ким би він хотів проживати, але з мамою хотів би бачитися частіше, вона добре до нього ставиться, рідко сварить, але «по справі». Іноді він залишався у мами на вихідні, тоді вона (мама) йому готує їжу, вони ходять у парк, у мами вдома є його одяг, є місце, де спати, він ночує в неї, влітку жив приблизно тиждень. Спочатку він запитує бабусю чи можна поїхати до мами, потім телефонує і попереджає маму, що приїде. У мами є менші діти, він грається з ними, а також спілкується з маминим чоловіком ОСОБА_9 , якого зараз він бачить рідше, бо той працює. У батька в Києві він ніколи не був. Батько приїжджав три дні тому з дружиною ОСОБА_7 , яка сказала, що в неї є дитина, старша за нього (свідка), а до цього він не бачив батька три роки. Відпочивати їздив тільки з бабусею, з батьком чи з матір`ю нікуди не їздив. Тато іноді надсилає гроші йому та бабусі, чи він працює не знає, але знає що він військовий, мама гроші не дає, бо вона не працює, також допомагає ОСОБА_10 - брат тата. Вони з татом спілкуються по телефону, батькові про відвідування мами він не говорить, бо тато не хоче, що він відвідував маму. Якщо він скаже, що хоче проживати з мамою, то тато образиться і навпаки, проте він би хотів проживати з обома батьками.

Заслухавши учасників справи, свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом ДРАЦС ГТУЮ в Дніпропетровській області 07.07.2016, а також копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, згідно з яким відомості про батька записані відповідно до ст. 126 СК України (а.с. 8, 36-37);

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, зареєстрованого 17.11.2015 між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено на ОСОБА_13 (а.с. 35);

Відповідно до копії довідки від 19.11.2024 № 386, виданої Криворізькою гімназією № 52 «Діалог» КМР, ОСОБА_3 навчається в 6-Б класі, зі слів класного керівника вихованням дитини займається бабуся, ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_1 несе службу в ЗСУ (а.с. 9);

З копії письмового пояснення ОСОБА_3 від 20.06.2025 на ім`я начальника служби у справах дітей, вбачається, що він бажає жити з бабусею і з мамою, в лікарню він ходить з бабусею, одягає його бабуся і мама, з уроками допомагає бабуся, він їздить до мами в гості, гуляє з нею в парку (а.с. 80);

З копії письмового пояснення ОСОБА_2 від 12.06.2025 на ім`я начальника служби у справах дітей, слідує, що вона має трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_14 та ОСОБА_15 мешкають з нею, а ОСОБА_5 мешкає з бабусею з 2017 року. Вона постійно бачиться з сином ОСОБА_5 , який приїжджає до неї, ночує коли захоче, вона допомагає коштами коли може. Батько дитини не бачить його, тільки спілкується по телефону. Вона не згодна з позбавленням її батьківських прав, тому що це її дитина, яку вона любить і не має наміру втрачати (а.с. 81);

20 червня 2025 року спеціалістами служби у справах дітей було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 з бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для нормального життя та розвитку дитини, в сім`ї дружні, доброзичливі, засновані на взаємоповазі один до одного (зі слів ОСОБА_4 ) стосунки, про що було складено відповідний акт (а.с. 82);

З наданої Криворізькою гімназією № 52 «Діалог» КМР копії характеристики від 16.06.2025, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , характеризується позитивно, батько ОСОБА_1 несе службу у ЗСУ, тому підтримує зв`язок лише в телефонному режимі, мати ОСОБА_2 , зі слів батька та бабусі, має іншу родину, не бере участь у вихованні сина, у цьому навчальному році не цікавилася успіхами сина, не підтримує зв`язок з класним керівником у телефонному режимі. ОСОБА_5 мешкає з бабусею, яка виховує його, підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами дитини (а.с. 83);

Згідно з копією постанови Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2025, ОСОБА_2 визнано винуватою за ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, а саме за ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , яким вона не створила належних умов для їх життя та розвитку в квартирі: обірвані шпалери, розкидані речі, відсутній запас їжі, відсутнє світло (а.с. 124-125);

Вироком Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22.05.2025 затверджено угоду про визнання винуватості від 10.04.2025 у кримінальному провадженні, ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначено їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки (а.с. 126-128).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради дійшов висновку про те, що, враховуючи інтереси та прив`язаність малолітнього до матері, під час ухвалення рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконком покладається на розсуд суду (а.с. 94).

З вказаного висновку органу опіки та піклування вбачається, що батько ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час перебуває в лавах ЗСУ. Матір ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Син ОСОБА_1 та ОСОБА_18 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з бабою ОСОБА_19 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

За домовленістю з матір`ю ОСОБА_20 приїжджає до неї в гості, грається зі своїми братом та сестрою, іноді залишається на ночівлю.

На думку членів комісії, ні мати, ні батько належним чином не виконують свої батьківські обов`язки, оскільки дитина мешкає з бабусею, але мати, завдяки систематичному впливу суб`єктів соціальної роботи, почала виправлятися.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частина першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пунктах 15 та 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 вказаної Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому, звернув увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував рішення про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки та піклування виконкому Металургійної районної в місті ради на виконання вимог п. 5 ст. 19 СК України, посилаючись на те, що, ні мати, ні батько належним чином не виконують свої батьківські обов`язки, але мати, завдяки систематичному впливу суб`єктів соціальної роботи, почала виправлятися, враховуючи інтереси та прив`язаність малолітнього до матері, поклалися у вирішенні спору на розсуд суду.

Оцінюючі наданий висновок органу опіки та піклування суд зауважує, що він не містить обставин та достатніх підстав для висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтями 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_20 , 2013 року народження, проживає з бабою ОСОБА_4 і перебуває на її утриманні, вихованні, тоді як батько надає матеріальну допомогу на утримання дитини, але не систематично, мати не надає такої допомоги.

При цьому, на думку суду, відсутність утримання з боку матері є недостатньою підставою для прийняття висновку про необхідність саме позбавлення батьківських прав.

Так само, та обставина, що мати не відвідує заклади освіти сина, не може вказувати на неналежне виконання батьківських обов`язків відповідачем та злісне ухилення від виховання дитини, при цьому суд звертає увагу, що позивач також не відвідує заклади освіти і не тільки у період перебування в лавах ЗСУ.

Щодо статусу військовослужбовця, суд також бажає звернути увагу на те, що позивачем жодним чином не підтверджено цю обставину і про це відомо лише з його слів.

Матеріали справи також не містять доказів про притягнення відповідачки до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо сина ОСОБА_5 , вчинення насильства щодо нього, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Суд не приймає як належний доказ постанову Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2025, якою ОСОБА_2 визнано винуватою за ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки відповідачку було притягнуто до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , а тому не стосується предмету доказування в цій справі.

Доводи позивача про те, що відповідачка тривалий час не спілкується з сином, не приймає участі у його вихованні, не спілкується з ним, були спростовані під час судового розгляду як поясненнями самої відповідачки, так і поясненнями малолітнього ОСОБА_5 , які, кожен окремо, показали, що вони спілкуються, ОСОБА_5 відвідує матір, періодично бачиться з нею, ці обставини також підтвердила свідок ОСОБА_4 , проте у будь-якому разі недостатність спілкування або недостатній рівень участі у вихованні своєї дитини не є безумовними та достатніми обставинами для позбавлення батьківських прав відповідачки без її попередження про зміну ставлення до дитини та застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Крім того, судом береться до увагу думка малолітньої дитини, який в судовому засіданні пояснив, що він бажає спілкуватися з мамою, йому подобається з нею спілкуватися, відвідувати її та її сім`ю, але батькові він не повідомляє про зустрічі з матір`ю, оскільки батько проти їх зустрічей.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У подібних справах обов`язково мають досліджуватись інші обставини, а саме Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21). Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

Суд погоджується із органом опіки та піклування, який не знайшов достатніх правових підстав для висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, враховуючи наявний позитивний зв`язок між матір`ю та малолітньою дитиною та позитивну тенденцію відношення відповідачки до виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Окремо слід зазначити, що під час судового розгляду не встановлено і не підтверджено належними та допустимими доказами: умови проживання позивача, його сімейне та матеріальне становище, працевлаштування, перебування на військовій службі, обставини, за яких позивач не проживає разом із сином тривалий час і не займається його вихованням, і відсутність таких відомостей, в сукупності з наведеними вище обставинами, також не надає можливості суду зробити висновок про те, що позбавлення батьківських прав одного з батьків, буде відповідати інтересам дитині.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки не забезпечуватиме інтересів малолітньої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виховання своєї дитини за умови її винної поведінки та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, а отже, на думку суду, позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Треті особи: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052531, місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2;

виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052525, місцезнаходження: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 42.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко