Рішення № 135504844, 06.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11815/25 2/335/218/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сніжнянської міської ради, Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сніжнянської міської ради, Донецької обласної державної адміністрації, державного нотаріуса Вишневої державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.12.2025 року на виконання ухвали судді від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , якій належало наступне майно: 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0, 0684 га кадастровий номер: 1414400000:01:005:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_2 .

20.11.2025 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою нотаріуса від 20.11.2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю відомостей про реєстрацію права власності спадкодавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Зазначає, що місто Сніжне Горлівського району Донецької області є тимчасово окупованою територією України і отримати відповідні довідки для здійснення державної реєстрації неможливо.

Крім того, зазначає, що право власності спадкодавця на спірне майно набуте до 2013 року, надані нотаріусу оригінали свідоцтв, технічного паспорту, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час і свідчать про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на майно.

У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, Позивач звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 29.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Сніжнянської міської ради, Донецької обласної державної адміністрації про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, відкрито провадження у справі, розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 74).

05.01.2026 року від представника Відповідача Донецької обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, заявлених до Донецької обласної державної адміністрації, яка є органом виконавчої влади і є неналежним відповідачем у спадкових правовідносинах (а.с.80).

Ухвалою суду від 24.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, до судового розгляду по суті, витребувано від Вишневої державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

17.03.2026 року від державного нотаріуса Вишневої державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення, у позові просив слухати дану справу без участі позивача.

Представник відповідача Донецької обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами (а.с.98).

Представник відповідача Сніжнянської міської ради у судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 16.07.1986 року.

14.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вишневої державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якої заведено спадкову справу № 74871417, номер у нотаріуса 295/2025, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83260764 від 14.11.2025 року (а.с.11).

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 20.11.2025 року № 1529/02-14/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0, 0684 га, кадастровий номер: 1414400000:01:005:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_2 .

Підставою для відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину є відсутність відомостей про реєстрацію права власності на частку квартири та земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за наявності свідоцтва про право власності на житло та земельну ділянку, а також відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на будинок за наявності відомостей про реєстрацію права власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, на теперішній час, позивач не може оформити свої спадкові права у зв`язку з відсутністю можливості отримання державним органом з реєстрації відомостей про зареєстровані права спадкодавця від суб`єкта, який провів державну реєстрацію прав, що виникли та були зареєстровані на паперових носіях до 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97- ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частина друга цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 належала на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Фондом державного майна України у м.Сніжне Донецької області 22.02.1996 року, згідно з розпорядженням від 22.02.1996 року № 3088-П (а.с.12).

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, враховуючи рівність часток у праві спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що за життя ОСОБА_2 належала 1/4 частка у квартирі АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_2 належала земельна ділянка, загальною площею 0, 0684 га, кадастровий номер: 1414400000:01:005:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Коржевниковою Л.Я. 09.02.2010 року за р.№ 2-191 (а.с.17); житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 40,30 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 452913704 від 20.11.2025 року.

Право власності на вказане майно набуте спадкодавцем на законних підставах, з дотриманням законодавства, що діяло на час реєстрації права власності на нього.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вказане майно.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_2 заповітів не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 83260784 від 14.11.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень статтями 1268, 1269 ЦК України прийняття спадщини здійснюється шляхом: подання заяви про прийняття спадщини, постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у разі якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не заявив про відмову від неї.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини ОСОБА_2 , та є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після її смерті, шляхом постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці першої черги майна померлої, які б прийняли спадщину, відсутні. Отже, позивач має право на отримання у власність спадкового майна після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У ч. 5 ст. 1268 ЦК України вказано, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з п.4.18 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

З 01.01.2013 державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Інформація про зареєстроване право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , земельну ділянку, загальною площею 0, 0684 га, кадастровий номер: 1414400000:01:005:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутня.

Згідно з п.4.21 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Позивач згідно ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом майна померлої дружини. Позивач не зміг отримати у спадщину майно, оскільки, коли звернувся до державної нотаріальної контори з намірами про отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої дружини, йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю інформації про зареєстроване право власності на нього та відсутність правовстановлюючого документу на будинок.

Оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом спадкового майна після смерті дружини у виді частини квартири, земельної ділянки та квартири не може нотаріально оформити своє спадкове право в зв`язку з відсутністю відомостей про державну реєстрацію права власності на цей житловий будинок, то він був змушений звернутися до суду про визнання права приватної власності на зазначену нерухомість в порядку спадкування за законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що підставою для державної реєстрації прав є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та відсутність реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перешкоджає реалізації спадкових прав позивача, а у позасудовому порядку він позбавлений можливості реалізувати своє право на спадщину, з огляду на наявність відмови нотаріуса, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Враховуючи, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування у випадку відсутності спадкоємця чи неприйняття ним спадщини, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц), суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до Донецької обласної державної адміністрації, оскільки заявлені до неналежного відповідача.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом підлягають частковому задоволенню, в частині вимог, заявлених до Сніжнянської міської ради.

Керуючись ст. ст. 76-82, 141, 211, 247, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на наступне майно:

- 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0, 0684 га, кадастровий номер: 1414400000:01:005:0070, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

- житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 40,30 кв.м.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Донецької обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Донецька обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 00022473, адреса: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд.6;

Відповідач: Сніжнянська міська рада, код ЄДРПОУ 33681255, остання відома адреса місця знаходження: Донецька область, Горлівський район, м. Сніжне, вул. Леніна, буд. 39.

Повне судове рішення складено 06.04.2026 року

Суддя: В.В.Калюжна