Ухвала суду № 135504337, 06.04.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/460/26

Номер провадження 2-о/387/30/26

У Х В А Л А

про залишення без руху

06 квітня 2026 року селище Добровеличківка

Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В.

розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 інша особа ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні

ВСТАНОВИВ:

До Добровеличківського Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявниця просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні батька ОСОБА_2 .

Вказану заяву подано до суду у порядку окремого провадження, передбаченого статтями 293, 315-318 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлені недоліки заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно із частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, заяви у справах окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним нормам процесуального законодавства статтями 315-319 ЦПК України, що врегульовують порядок вирішення судом порушеного питання, зокрема у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Так, частиною четвертою статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК встановлено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч зазначеним нормам, в заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінетуучасників.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою, вказала статус учасника, що не відповідає справам окремого провадження та вказала інша особа.

Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно ст. 42 ЦПК України сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження.

При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Аналіз норм ЦПК дозволяє зробити висновок, що до заінтересованих осіб віднесені ті, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську заінтересованість.

Для них характерна юридична заінтересованість у справі. Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежено за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки.

Тобто, права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

Водночас, Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 вказав на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Так, в заяві в якості інша особа зазначено ОСОБА_2 , проте, за змістом поданої заяви,ОСОБА_2 є безвісти зниклою особою, і, як наслідок, судовий розгляд буде здійснюватися за його відсутності, чим останній позбавляється права заперечувати проти вимог заявника, або їх визнавати.

Відтак, заявниці слід обґрунтувати заінтересованість зазначених в заяві учасників про встанволення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , та залежно від мети встановлення факту утримання, вказати іншу заінтересовану особу.

За приписами пункту першого частин першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч.1,2 статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Суд зазначає, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

З аналізу заяви встановлено, що заявницею не вказано мету встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, не зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт перебування на утриманні та не надано докази, що підтверджеють факт.

Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до підпункту ж) пункту 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах "б"-"в" пункту 7 цього Порядку, а також документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Із п. 18 вищевказаного Порядку вбачається, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення надбавок, компенсації - довідка про перебування на утриманні чи про спільне проживання з заявником; для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Заявниця ОСОБА_1 не надала суду доказів звернення її до органів місцевого самоврядування за місцем реєстрації, з метою вирішення питання про встановлення перебування її на утриманні ОСОБА_2 , а також не зазначила причин неможливості отримання вищевказаної довідки.

Крім того, в порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, заява не містить зазначення щодо наявності у заявниці або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Також, положенням ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношені до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України 2025 року" установити з 1 січня 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб - 3328,00 гривень.

Отже 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 665,60 грн.

Заявницею не надано до суду квитанцію про сплату судового збору або доказів про звільнення від сплати судового збору .

Оскільки, заявниця звернулася до суду в електронній формі за подання даної заяви необхідно сплатити судовий збір у розмірі 532,48 гривень, із зазначенням реквізитів: із зазначенням реквізитів: Отримувач коштів ГУК у Кіров.обл./тг Добровел/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA638999980313111206000011503, Код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: 101 __ (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Добровеличківський районний суд Кіровоградської області (назва суду, де розглядається справа).

Враховуючи вищевикладене, заявниці слід правильно визначити статус сторін - учасників провадження, коло заінтересованих осіб, на чиї права та обов`язки чи законні інтереси може вплинути рішення у справі, вказавши відомості, встановлені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України , шляхом подання заяви в новій редакції, вказати мету встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, зазначити причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт перебування на утриманні та надати докази, що підтверджеють факт.

Заява в новій редакції має бути подана до суду з дотриманням вимог щодо її форми та змісту у встановлений судом строк у кількості для всіх заінтересованих осіб.

Суд також звертає увагу, що у разі подання до суду заяви в новій редакції та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет заявниця зобов`язана додати до заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

При цьому суд зауважує, що залишення заяви без руху не є обмеженням права заявниці на доступ до правосуддя.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання заявником цих вимог на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху та надати строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі шляхом подання до суду заяви у новій редакції, усунувши недоліки, викладені у цьому судовому рішенні, з урахуванням положень частини першої статті 177 ЦПК України.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 293, 294, 295-300 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 інша особа ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні - залишити без руху, надавши строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити заявниці, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО