Рішення № 135503963, 06.04.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/211/26

Номер провадження 2/213/683/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 364,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 липня 2024 року між сторонами укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1427-7127 («Кредитний договір»), який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) складають єдиний договір.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредиту у сумі 10 000 грн на строк 365 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, промо-ставка 0,75% в день, знижена та стандартна процентна ставка 1,50% в день.

Також додатковою угодою від 03.08.2024 до вказаного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитом.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань по кредитному договору, станом на 26.11.2025 року, заборгованість склала 56 316,69 грн, з яких: 10 782,50 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 45 534,19 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Позивачем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості за нарахованими процентами. Тому просить суд стягнути з відповідача неповну суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 51 364,78 грн

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача одночасно з позовом подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, проте повторно не з`явилася в судове засідання, про причини неявки не повідомила, будь-яких клопотань не направила. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

15 січня 2026 року позов надійшов до суду.

29 січня 2026 року отримано інформацію стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини. 29 липня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і

ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1427-7127 продукту «CreditKasa».Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого Кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) є невід`ємною частиною договору.

За умовами договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб. Сума кредиту - 10 000 грн, який надається шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника з використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Базовий період складає 14 календарних дні, строк кредитування - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 28.07.2025 року, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту. За користування кредиту встановлена стандартна процентна ставка 1,50% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. Починаючи з 181 календарного дня дії Договору застосовується процентна ставка 1,18% за кожен день користування Кредитом.

Договір, паспорт споживчого Кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікаторомА2899.

03.08.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1427-7127, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. Строк кредитування продовжено на 365 днів, у зв`язку з чим строк кредитування за Договором становить 370 днів.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди, після її укладення та надання додаткових грошових коштів у сума Кредиту становить 11000,00 грн.

Як видно із довідки про перерахування суми кредиту

№1427-7127 від 29.07.2024 року, відповідачу за допомогою системи платежів LiqPay на платіжну картку НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, 03.08.2024 на платіжну карту НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 1000,00 грн, що також підтверджується квитанціями АТ «КБ «ПриватБанк».

Відповідач порушила умови договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула. Як видно із розрахунку заборгованості в період з 29.07.2024 по 11.08.2024 нарахування відсотків здійснювалось за ставкою 0,75% 12.08.2024 відповідач сплатила в рахунок погашення заборгованості за договором 3150,00 грн, 27.08.2024 сплачено 485,22 грн. З 12.08.2024 по 15.08.2024 проценти нараховувались за ставкою 1,50%, з 16.08.2024 по 15.09.2024 проценти не нараховані. З 16.09.2024 по 29.01.2025 проценти нараховані за ставкою 1,50%, з 30.01.2024 по 02.08.2025 за ставкою 1,18%.

Станом на 26.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором склала 56 316,69 грн, з них: заборгованість за кредитом 10 782,50 грн, просрочена заборгованість за відсотками 45 534,19 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість за процентами частково, в розмірі 40 582,28 грн та заборгованість за кредитом у розмірі 10 782,50 грн, а всього 51 364,78 грн.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором та договором позики, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписамист. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договорів, в тому числі сума кредиту, дата його видачі, спосіб перерахування коштів, процентна ставки та умови її застосування, базовий період та строк кредитування, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши договір, відповідачка засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Також встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1395-5482 від 15.05.2024, укладений в електронній формі та разом із правилами відкриття кредитної лінії, паспортом кредиту, графіками платежів підписані відповідачем з використанням електронного підпису.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 р. у справі № 524/5556/19 зазначив, що якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачці.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір №1395-5482 від 15.05.2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У відповідності до ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року передбачено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідачка не скористалась своїм правом, передбаченим п.6.9 Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових кошті, протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору, таких доказів суду не надано. Таким чином, у останньої виникли зобов`язання за укладеним договором повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами.

Встановлено, що відповідачкою порушувались умови договору, повернення кредиту та сплату відсотків в повному обсязі не здійснювалось, що призвело до виникнення заборгованості.

Проте суд не погоджується з таким розміром заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Оскільки договір № 1427-7127 укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», позивач мав врахувати вказані положення закону.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що проценти з 16.09.2024 року по 29.01.2025 включно нараховувалися за ставкою 1,5% в день, з 30.01.2025 по 02.08.2025 за ставкою 1,18%, що не відповідає вимогам п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Передбачаючи такі умови в договорі, кредитор поставив споживача в гірші умови ніж визначені Законом «Про споживче кредитування».

Таким чином, за зазначений період розмір нарахованих процентів має становити 34 504,00 грн (10 782,50 х 1% х 320 днів (з 16.09.2024 по 02.08.2025).

Нарахування позивачем процентів до 16.09.2024 відповідало вимогам законодавства, проте заборгованості за процентами до 16.09.2024 відповідачка не має, у зв`язку із частковим погашенням боргу та відсотків, що видно із розрахунку позивача. Таким чином заборгованість відповідачки по процентам за кредитним договором має становити 34 504,00 грн.

Позивач, користуючись програмою лояльності для споживачів фінансових послуг, просив стягнути з відповідача заборгованість по процентам у розмірі 40 582,28 грн, що більше ніж нараховано судом.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом досліджені всі докази надані позивачем. Відповідачка відзив на позов та будь-яких доказів на спростування суми заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі та власний розрахунок не надала, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 65 280,45 грн, з яких: 15 600,00 грн тіло кредиту, 49 680,45 грн відсотки. В стягненні решти заборгованості за відсотками в розмірі 6 078,28 грн позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, слід стягнути з відповідачки на користь позивача суму витрат на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог а саме 2347,34 грн (45 286,50 х 2662,40 /51 364,78).

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №1427-7127 від 29.07.2024 року, у розмірі 45 286 (сорок п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 50 коп, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 10 782,50 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 34 504,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" судовий збір у розмірі 2347 (дві тисячі триста сорок сім) грн 34 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м. Київ, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складення повного тексту судового рішення 06 квітня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова