Рішення № 135503944, 02.07.2025, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/10630/24

провадження № 2/208/671/25

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді Похвалітої С.М., за участі секретаря судового засідання Шабельника Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Малькевич Н., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду міста Кам`янського матеріали позовної заяви до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 18.12.2006 року, працюючи гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті, з 01.04.2017 учнем слюсаря ремонтника, з 12.08.2020 гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті. Наказом від 03.10.2023 року № 2147/к позивач був звільнений з шахти за ст. 40 п. 2 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. На момент звільнення позивач набув стажу роботи на підземних роботах 19 років 06 місяців, у відповідача 16 років 10 місяців 23 дні.

1.10.2018 року № 1228 к був звільнений з шахти за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. На час звільнення з шахти стаж за професією прохідником склав 22 роки 10 місяців 08 днів, в шкідливих умовах праці 22 роки 05 місяців 12 днів. У відповідача пропрацював прохідником на провідній професії 9 років 19 днів.

У зв`язку з постійним хворобливим станом, Лікарсько-експертною комісією при «Інституті медицини праці ім.. Ю.І.Кунцієва Національної академії медичних наук України встановлено про наявність у позивача хронічного професійного захворювання. На підставі повідомлення, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений. начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 07.12.2023, яким встановлено, що хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза загострення; прикореневий, базальний пневмофіброз ЛН ІІ ст. (другого); хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії з вираженим статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст. (помірний) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв`язку з впливом пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Висновком Обласної профпатологічної МСЕК м. Слов`янськ позивачу була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати працездатності з 13.12.2023 року довічно.

У зв`язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває фізичний біль у суглобах та спині, оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, в позивача затруднене дихання, відчуває дискомфорт, у звязку з поганим слухом.

Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває віддишку, нехватку кисню, фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 255 600,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 року цивільну справу № 208/10630/24 передано до провадження судді Похвалітій С.М.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та ухвалою від 10.02.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судове засіданні представник позивача Малькевич Н. не з`явилась, надала заяву, у якій просить суд розглянути справу у відсутності представника позивача.

У судове засідання представник відповідача Львов А.Л. не з`явився, надав суду заяву, у якій просить провести судовий розгляд за відсутності представника відповідача, надавши суду відзив на позов.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи.

Згідно до трудової книжки ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 18.12.2006 року, працюючи гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті, з 01.04.2017 учнем слюсаря ремонтника, з 12.08.2020 гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті. Наказом від 03.10.2023 року № 2147/к позивач був звільнений з шахти за ст. 40 п. 2 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. На момент звільнення позивач набув стажу роботи на підземних роботах 19 років 06 місяців, у відповідача 16 років 10 місяців 23 дні.

1.10.2018 року № 1228-к був звільнений з шахти за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. На час звільнення з шахти стаж за професією прохідником склав 22 роки 10 місяців 08 днів, в шкідливих умовах праці 22 роки 05 місяців 12 днів. У відповідача він пропрацював прохідником на провідній професії 9 років 19 днів.

У зв`язку з постійним хворобливим станом, Лікарсько-експертною комісією при «Інституті медицини праці ім.. Ю.І.Кунцієва Національної академії медичних наук України встановлено про наявність у позивача хронічного професійного захворювання.

На підставі повідомлення, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений. начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 07.12.2023, яким встановлено, що хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза загострення; прикореневий, базальний пневмофіброз ЛН ІІ ст. (другого); хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії з вираженим статико- динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст. (помірний) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - захворювання професійне, встановлене вперше та виникло, у зв`язку з впливом пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Висновком Обласної профпатологічної МСЕК м. Слов`янськ позивачу була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати працездатності з 13.12.2023 року довічно.

У зв`язку з вказаним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває фізичний біль у суглобах та спині, оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, в позивача затруднене дихання, відчуває дискомфорт, у зв`язку з поганим слухом.

Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває віддишку, нехватку кисню, фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством-відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 170 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 170 000,00 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1700 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а, на користь держави судовий збір у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ: 13498562, адреса: 85300, Україна, місто Покровськ, Донецька обл., площа Шибанкова, буд. № 1а.

Суддя Похваліта С. М.