Ухвала суду № 135501496, 30.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2026 Справа №607/5861/22 Провадження №4-с/607/18/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Сампари Н.М., представника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 у виконавчому провадження № 79923173,

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із скаргою про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 у виконавчому провадження № 79923173.

В обґрунтування поданої скарги представник скаржника зазначив наступне.

Відповідно до обставин даної справи 31 грудня 2020 року о 15 годині 00 хвилин трапилася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди за вини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та пасажири його автомобіля марки VOLKSWAGEN GOLF отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та висновками судово-медичних експертиз. Зазначені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , який своїми неправомірними діями створив аварійну ситуацію.

06.01.2021 слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду було винесено ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна (№607/228/21) під час досудового розслідування і на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN GOLF було накладено арешт.

10.04.2023 вироком Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді обмеження волі на строк 2 (Два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (Три) роки. Також, було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.01.2021 (№607/228/21) на автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , після набрання вироку законної сили.

Проте, 28.08.2023 Тернопільським апеляційним судом винесено ухвалу, відповідно до якої вирок Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2023 року скасовано в частині повернення законним володільцям до вирішення в порядку цивільного судочинства цивільних позовів, зокрема автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на спецмайданчику ГУНП в Тернопільській області (вул. Бережанська, 44б в м. Тернополі).

24.03.2025 рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/5861/22 судом позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «НАСК «Оранта», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково та стягнуто із Приватного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» в користь ОСОБА_1 130000 (Сто тридцять тисяч) гривень страхового відшкодування, а також стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 149423 (Сто сорок дев`ять тисяч чотириста двадцять три) гривень 10 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зобов`язано ОСОБА_1 передати залишки транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 .

12.08.2025 Тернопільським апеляційним судом винесено постанову по справі №607/5861/22 відповідно до якої апеляційні скарги ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2025 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року залишені без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року залишено без змін.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області набрало законної сили 12.08.2025 року.

15.10.2025 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 607/5861/22 для примусового виконання вказаного вище судового рішення та зобов`язано ОСОБА_1 передати залишки транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 .

Таким чином, вказала представник скаржника, 06.01.2021 ухвалою про арешт тимчасово вилученого майна (№607/228/21), на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF» д.н.з. НОМЕР_2 було накладено арешт.

Вироком від 10.04.2023 арешт на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF» д.н.з. НОМЕР_2 було знято.

28.08.2023 Тернопільським апеляційним судом винесено ухвалу, відповідно до якої вирок Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2023 року було скасовано в частині повернення законним володільцям до вирішення в порядку цивільного судочинства цивільних позовів, зокрема автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 .

24.03.2025 рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області було вирішено питання щодо цивільних позовів, проте арешту із згаданого транспортного засобу не було знято.

На момент подання даної скарги на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF» накладено арешт.

06.01.2026 ОСОБА_2 ( Стягувач) звернувся до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

07.01.2026 року головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Іванною Іванівною, розглянуто заяву про примусове виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79923173 на підставі виконавчого листа №607/5861/22 виданого 15.10.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Відповідно до п.2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79923173 визначено, що Боржнику ( ОСОБА_1 ) необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до п.3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79923173 визначено: стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 16000 гривень.

07.01.2026 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Іванною Іванівною, при примусовому виконанні винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79923173, що становить 255,00 грн.

07.01.2026 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Іванною Іванівною було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №79923173 згідно з якою із ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 16000 грн.

Представник скаржника вказала, що вона та ОСОБА_1 детально ознайомившись із змістом даних постанов, дійшли висновку, що вони є безпідставними та протиправними з огляду на наступне.

Сторона скаржника вважає, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження було передчасною дією державного виконавця, оскільки як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 79923173, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у зв`язку зі зверненням ОСОБА_2 (Стягувача) до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження. До заяви про відкриття виконавчого провадження додано виконавчий лист від 15.10.2025 у справі № 607/5861/22 та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28.08.2023 року № 607/5861/22.

У резолютивній частині ухвали від 28.08.2023 року у справі № 607/5861/22 зазначено: вирок Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2023 року скасувати в частині повернення законним володільцям зокрема автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на спецмайданчику ГУНП в Тернопільській області (вул. Бережанська, 446 м. Тернополі).

Крім цього, в резолютивній частині названої ухвали зазначено, що арешт накладений на вищезазначене майно, зокрема і на автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на спецмайданчику ГУНП в Тернопільській області (вул. Бережанська, 446 м. Тернополі) не підлягає скасуванню до вирішення в порядку цивільного судочинства цивільних позовів.

24.03.2025 рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/5861/22 вирішено питання щодо цивільних позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також зобов`язано ОСОБА_1 передати залишки транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 . У резолютивній частині названого рішення арешт з транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 не знятий.

У зв`язку із виконанням Рішення від 24.03.2025 у справі № 607/5861/22 ОСОБА_1 було подано до Тернопільського міськрайонного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у частині скасування арешту транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Проте, 03.11.2025 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у задоволенні даної заяви було відмовлено.

22.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із клопотанням про скасування арешту майна, а саме транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Таким чином, вказав представник скаржника, станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 року ВП № 79923173 майно на яке здійснюється стягнення є арештованим.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 643/12369/19 зазначено, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Таким чином, вказав представник скаржника, на момент винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 залишки транспортного засобу перебувають під арештом, накладеним ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження.

Більше того, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення, визнає обов`язок його виконати та вчиняє дії для скасування арешту, зокрема звертався до суду з відповідною заяву, однак у скасуванні арешту було відмовлено, а також станом на день подання даної скарги звернувся із клопотанням про скасування арешту з майна.

Наведене свідчить, на думку представника скаржника, що фактичне виконання рішення суду є об`єктивно неможливим з причин, що не залежать від волі ОСОБА_1 , оскільки на майно позивача, а саме транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладена заборона на право вільно розпоряджатися останнім.

Більше того, ОСОБА_1 перебуває у стані певної невизначеності, оскільки на майно, яке підлягає передачі, накладений арешт у кримінальному провадженні і тим самим, забороняє розпорядження майном, а орган державної виконавчої служби вимагає передачі цього ж майна на яке накладено арешт, тим самим держава зобов`язала особу виконати рішення суду та унеможливила це зробити у зв`язку з накладенням арешту на таке майно у кримінальному провадженні.

Відповідно до пп. 4 п. 5 Розділу ІІІ Інструкції про з організації примусового виконання рішень, під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.

Таким чином, вказала представник скаржника, державний виконавець під час ознайомлення з матеріалами доданими до заяви про відкриття виконавчого провадження був обізнаний про те, що на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_2 накладений арешт, проте незважаючи на це, передчасно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки майно на яке звернене стягнення не є в розпорядженні ОСОБА_1 і він не має об`єктивної можливості ні в добровільному, ні в примусовому порядку виконати рішення суду.

Крім цього, представник скаржника вказала, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2025 ВП № 79923173 винесена з порушенням процедури початку примусового виконання рішення передбаченої ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Як вбачається з резолютивної частини даної постанови, у ній відсутні будь-які відомості про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, а також попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Таке порушення, на думку скаржнкиа, є істотним, оскільки позбавило ОСОБА_1 можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права та виконати покладені на нього обов`язки, що у сукупності з об`єктивною неможливістю виконання рішення суду, свідчить про протиправність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник скаржника звертає увагу на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 та у постанові про стягнення виконавчого збору від 07.01.2026 є розбіжності у примусовому характері виконання рішення, а саме майнового чи немайнового виконання рішення.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена для виконання рішення немайнового характеру, оскільки про це свідчить декілька ознак.

Так, у резолютивній частині постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, що відповідає ч.6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Також, у резолютивній частині даної постанови відсутні відомості про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, а також попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідома неправдивих відомостей, що свідчить про те, що виконання рішення є немайнового характеру.

Оскільки, відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції про з організації примусового виконання рішень у разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а тому з цього випливає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі виконавчого листа № 607/5861/22 від 15.10.2025, має немайновий характер виконання рішення, оскільки судовим рішенням на позивача покладено обов`язок вчинити певну дію передати залишки транспортного засобу, а не сплатити грошові кошти чи відшкодувати вартість майна.

Представник скаржника вказала, як вбачається з постанови про стягнення виконавчого збору, виконавчий збір розраховується у відсотковому співвідношенні від вартості майна, а саме виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, що відповідає ч.2 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження». Більше того, постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору є взаємопов`язані між собою, оскільки з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження виноситься постанова про стягнення виконавчого збору, та у разі скасування та визнання її протиправною, постанова про стягнення виконавчого збору автоматично скасовується та визнається протиправною.

Таким чином, вказала представник скаржника, якщо постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі виконавчого листа від 15.10.2025 для виконання рішення немайнового характеру, тому постанова про стягнення виконавчого збору повинна була б містити розрахунок виконавчого збору відповідно до виконання рішення немайнового характеру, а саме відповідно до ч.3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Тому, за таких обставин застосування державним виконавцем у постанові про стягнення виконавчого збору положень, які регулюють виконання майнових вимог, у тому числі нарахування виконавчого збору у відсотковому співвідношенні від вартості майна є протиправною.

Більше того, вказала представник скаржника, виникає питання від якої суми державним виконавцем стягується 10 %, якщо ОСОБА_1 повинен передати залишки автомобіля та жодної інформації про те, що відносно вказаного майна була проведена оцінка вартості майна відсутня.

Представник скаржника вказала, що 13.01.2026 ОСОБА_1 було отримано лист від Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у якому він був повідомлений про відкриття щодо нього виконавчого провадження № 79923173, що підтверджується трекінгом R0 670 7523 7500. 23.01.2026.

Представником Власюка А.В. було подано позовну заяву про визнання протиправними та скасування постанов, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 року ВП № 79923173 та постанови про стягнення виконавчого збору від 07.01.2026 року ВП № 79923173.

26.01.2026 Тернопільським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу про повернення позовної заяви. У даній ухвалі зазначено, що «Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем об`єднано дві позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства, а саме: про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 № 79923173 з виконання виконавчого листа від 15.10.2025 №607/5861, виданого на виконання рішення у цивільній справі, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства; про визнання протиправною та скасування постанови від 07.01.2026 у виконавчому провадженні № 79923173 про стягнення виконавчого збору, що підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У зв`язку з вищевикладеним, представник скаржника просить поновити строк для подання скарги, оскільки вважає, що саме з моменту повернення Тернопільським окружним адміністративним судом позовної заяви слід обчислювати строк подання скарги.

Із вказаних підстав представник скаржника просить поновити строк для подання скарги; визнати дії головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник Іванни Іванівни, неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник Іванною Іванівною про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 року у виконавчому провадженні № 79923173.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства України головний державний виконавець Стадник І.І. подала письмові заперечення на скаргу в яких заперечила щодо її задоволення та вказала, що виконавчий лист, на підставі якого винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження, відповідав вимогам закону та бу виданий на підставі рішення, яке набрало законної сили, а тому були відсутні законні підстави для його повернення чи прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Тарнавський В.Б. подав заперечення на скаргу в якому вказав наступне.

Виконавче провадження №79923173 відкрито на підставі заяви ОСОБА_2 (далі Стягувач) від 30.12.2025 року, яка отримана Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05.01.2026 року, що підтверджується копією квитанції із трек-номером 4734103748591 та результатом відстеження поштової кореспонденції на сайті АТ «Укрпошта» за трек-номером 4734103748591.

Вважаючи дії державного виконавця, які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, неправомірними, ОСОБА_1 (далі Боржник) 30.01.2026 року звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою у якій просить суд визнати дії головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник Іванни Іванівни, неправомірними, а також визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник Іванною Іванівною про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 року у виконавчому провадженні №79923173.

Обґрунтовуючи подану скаргу Боржник стверджує, що неправомірність дій Державного виконавця полягають у наступному:

-винесення постанови про відкриття виконавчого провадження Державним виконавцем було передчасною дією з огляду на те, що боржник скерував до суду заяву про скасування арешту з транспортного засобу;

-майно на яке звернене стягнення, не перебуває в розпорядженні ОСОБА_1 та він не має об`єктивної можливості ні в добровільному, ні в примусовому порядку виконати рішення суду;

-державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження без зазначення про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, та попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей;

-постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає постанові про відкриття виконавчого провадження майнового характеру та містить розбіжності з постановою про стягнення виконавчого збору.

Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Тарнавський В.Б. вказав, що проаналізувавши доводи боржника викладені у вищезазначеній скарзі, Стягувач вважає за необхідне подати до суду дані заперечення з огляду на численні процесуальні порушення, допущені при поданні скарги та невідповідність доводам скарги фактичним обставинам справи.

Щодо пропуску строку на оскарження дій державного виконавця представник стягувача вказав наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, до скарги на дії державного виконавця долучено копію конверта із трек-номером R067075237500. За результатом відстеження поштової кореспонденції на сайті АТ «Укрпошта» вбачається, що зазначений конверт був відправлений Боржнику 08.01.2026 та вручений 13.01.2026, що дозволяє стверджувати про те, що про існування постанови про відкриття виконавчого провадження Боржнику стало відомо 13.01.2026 року, що також підтверджується Боржником у поданій ним скарзі.

Разом із тим, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Зазначене дозволяє стверджувати про те, що строк оскарження дій державного виконавця сплив 24.01.2026 року та ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.02.2026 року поновлений не був.

Щодо твердження Боржника про передчасність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження представник стягувача вказав наступне.

Проаналізувавши матеріали справи, Стягувач прийшов до висновку, що твердження Боржника про передчасність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про вебадресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом (ч. 3, 4 ст. 431 ЦПК України).

Отже, вказав представник стягувача, виконавчий лист видається судом виключно після набрання законної сили судовим рішенням.

У даній справі, постановою Тернопільського апеляційного суду від 12.08.2025 року суд ухвалив: рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Зазначене дозволяє стверджувати про те, що у Боржника з моменту набрання судовим рішенням законної сили було п`ять повних місяців для звернення до суду із заявою про скасування арешту транспортного засобу.

Також, на думку Стягувача, заслуговує на увагу той факт, що тривале зберігання залишків транспортного засобу, який суд зобов`язав Боржника передати Стягувачу, на спец майданчику ГУНП в Тернопільській області сприяє втраті його цінності для Стягувача, що також порушує його права та інтереси.

Стягувач звертає увагу суду на те, що у вересні 2025 року він неодноразово спілкувався із Боржником для вирішення питання про передачу залишків транспортного засобу, проте, зі слів Боржника, він не хотів оплачувати послуги з правничої допомоги для зняття арешту з автомобіля та його передачу Стягувачу, незважаючи на зобов`язання, покладене на Боржника судовим рішенням.

Отже, проаналізувавши все зазначене вище, Стягувач вважає за необхідне прийти до висновку про те, що Боржник умисно ухилявся від виконання рішення суду, а звернення Стягувача із заявою про примусове виконання судового рішення є лише послідовною та логічною дією для реалізації права Стягувача на залишки транспортного засобу Боржника, які з ініціативи самого ж Боржника, суд зобов`язав передати Стягувачу та вартість яких компенсована Стягувачем Боржнику у повному розмірі.

Більше того, на думку Стягувача, враховуючи те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.03.2025 було прямо зобов`язано Боржника передати залишки автомобіля Стягувачу, слід стверджувати про те, що суд, ухвалюючи зазначене рішення, вже враховував обставини справи та статус майна.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, яку Боржник оскаржує.

Щодо посилання Боржника на абз. 4 п. 5 Розділу ІІІ Інструкції, представник стягувача вказав, що Боржник здійснює свавільне тлумачення зазначеної норми, оскільки саме зазначена норма містить пряму та чітку вказівку на диспозитивний варіант поведінки, а не на обов`язок Державного виконавця щодо формування узагальненої інформації про боржника, його майно, доходи та кошти саме під час здійснення виконавчого провадження, яке пов`язане саме з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Щодо твердження Боржника про обов`язок Державного виконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначити про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, представник стягувача наголосив, що зазначений обов`язок стосується виконавчих документів, які стосуються рішень майнового характеру. Зазначений висновок випливає із абз. 2 п. 5 Розділу ІІІ Інструкції, відповідно до якої, у разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Стягувач звертає увагу суду на те, що Боржник стверджує про те, що «…Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі виконавчого листа №607/5861/22 від 15.10.2025 року, має немайновий характер виконання рішення, оскільки судовим рішенням на Позивача покладено обов`язок вчинити певну дію передати залишки транспортного засобу, а не сплатити грошові кошти чи відшкодувати вартість майна.»

Представник стягувача просить взяти до уваги, що відповідно до п. 4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

Зазначене свідчить про те, що у Боржника, з огляду на його твердження, відсутній обов`язок подавати декларацію, що свідчить про правомірність постанови Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яку Боржник оскаржує.

Щодо доводів Боржника в частині постанови про стягнення виконавчого збору представник стягувача вказав наступне.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №79923173 та доводів Боржника у цій частині, то зважаючи на предмет оскарження, Стягувач вважає за необхідне повідомити суду, про те, що Боржником подано до Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування постанови про стягнення виконавчого збору з Боржника.

Зазначена позовна заява зареєстрована у Тернопільському окружному адміністративному суді, а справі присвоєний номер 500/378/26 та 02.02.2026 залишена без руху з підстав несплати Боржником судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Представник стягувача наголосив, що ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону містить чітку диференціацію та порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону).

З огляду на зазначене вище, представник стягувача вважає, що слід дійти висновку про те, що доводи Боржника щодо неправомірності постанови про стягнення виконавчого збору не повинні враховуватися судом при розгляді даної скарги, оскільки оцінка зазначеної постанови та доводів щодо її неправомірності підлягає виключно юрисдикції адміністративного суду.

Щодо розміру виконавчого збору представник стягувача просить врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Із вказаних підстав представник стягувача просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник Іванни Іванівни у виконавчому провадженні №79923173.

В судовому засіданні представник скаржника адвокат Сампара Н.М. скаргу підтримала з підстав наведених в останній, просить її задовольнити у повному обсязі.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стадник І.І. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення скарги з підстав її необґрунтованості та неправомірності.

Стягувач та представник стягувача в останнє судове засідання не з`явились. Від представник стягувача адвоката Тарнавського В.Б. надійшла заява про розгляд скарги у його відсутності та відсутності скаржника. Просить відмовити у задоволенні скарги.

Суд проаналізувавши скаргу та її підстави, заслухавши пояснення учасників справи вважає, що така до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступне.

Головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства України Стадник І.І. 07.01.2026 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №79923173.

Із постанови про відкриття виконавчого провадження №79923173 від 07.01.2026, вбачається, що головний державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства України Стадник І.І., розглянувши заяву про примусове виконання виконавчого листа №607/5861/22, виданого 15.10.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про зобов`язання ОСОБА_1 передати залишки транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання названого виконавчого листа №607/5861/22, виданого 15.10.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Крім цього, державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження надано боржнику ОСОБА_1 десять робочих днів для виконання рішення суду, а також стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 16000 гривень.

Не погоджуючись із прийнятою державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження № 79923171 від 07.01.2026, представник боржника ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. просить визнати її неправомірно та скасувати.

В обґрунтування неправомірності прийнятої державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження представник скаржника вказала, що така постанова прийнята передчасно, оскільки транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , який боржник зобов`язаний передати стягувачу, не перебуває у власності ОСОБА_1 , оскільки на вказаний транспортний засіб судом накладено арешт, який не знятий на час прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, що не давало можливості Власюку А.В. виконати рішення суду, як в добровільному, так і в примусовому порядку.

Крім цього, представник скаржника вказала, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, без зазначення про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, та попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також, постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає постанові про відкриття виконавчого провадження майнового характеру та містить розбіжності з постановою про стягнення виконавчого збору.

Вирішуючи скаргу по суті суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ст. 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно положень ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону).

Конкретизація зазначеної вище норми знаходить своє відображення, зокрема, у п. 5 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5) (далі Інструкція), відповідно до якого, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа до виконавця включено до Переліку виконавчих дій та строків їх вчинення (додаток до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08. 2016 року №2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 року за №1126/29256).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Крім цього, положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено інші випадки, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.

Системний аналіз наведених вище правових норм вказує, що примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягає виконавчий документ, який набрав законної сили.

Отже, проаналізувавши зміст скарги та її підстави суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення, оскільки представником скаржника не наведено законних підстав, на підставі яких можна було б дійти висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню.

Посилання представника скаржника на те, що винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було передчасним, оскільки боржник скерував до суду заяву про скасування арешту з транспортного засобу і майно на яке звернено стягнення не перебуває в розпорядженні ОСОБА_1 та він не має об`єктивної можливості ні в добровільному, ні в примусовому порядку виконати рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки наявність нескасованого арешту на майно, яке підлягає передачі стягувачу, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до положень ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважає, що державний виконавець, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, діяв правомірно, відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 24.03.2025, який виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на підставі рішення, ухваленого в цивільній справі №607/5861/24, яке набрало законної сили. Вказаний виконавчий лист відповідав вимогам ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та пред`явлений своєчасно у визначені в ньому строки.

Інші підстави, через які представник стягувача просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, як то: не зазначення про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника та попередження боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також відповідність постанови про відкриття виконавчого провадження постанові про відкриття виконавчого провадження майнового характеру, яка також містить розбіжності з постановою про стягнення виконавчого збору, також не заслуговують на увагу, оскільки такі підстави не передбачені ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не давали законних підстав державному виконавцю повертати стягувачу виконавчий лист без прийняття його до виконання.

Суд вважає, що подана боржником скарга в частині інших заперечень щодо оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, зводиться до незгоди із рішенням держаного виконавця про стягнення із боржнкиа виконавчого збору, а тому не береться судом до уваги, оскільки суд при вирішенні даної скарги не вправі давати оцінку діям державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору, так як вирішення цього питання віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо строків подання скарги на дії державного виконавця суд вважає, що такі слід поновити, оскільки боржник вживав заходів щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку адміністративного судочинства, що суд вважає поважною причиною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447 451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства України щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.01.2026 у виконавчому провадження № 79923173, а також визнання протиправною та скасування вказаної постанови відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не була вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич