Ухвала суду № 135501443, 19.03.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/197/25

Провадження № 1-кс/589/212/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка клопотання старшого слідчого Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024200490001516 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 р. старший слідчий СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 12024200490001516 від 21.12.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, звернувся до суду із клопотанням про арешт вилучених 10.03.2026 р. в ході огляду місця події ділянки автодороги по вул. Привокзальна біля буд. 2 в м. Шостка Сумської області речей, а саме: автомобіля марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_5 , а також виробів з металу, які в ньому знаходяться.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий вказує, що у провадженні Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12024200490001516 від 21.12.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. На думку слідчого, вищезазначене майно є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки автотранспорт може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а метал є об`єктом кримінально протиправних дій, пов`язаних із незаконною розтратою майна підприємства, щодо якого триває процедура банкрутства, - ПАТ «Свеський насосний завод» під виглядом його переміщення на зберігання, а тому з метою його збереження та повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, просить накласти на нього арешт із забороною права розпорядження та користування.

Крім того, слідчий просив поновити строк звернення з клопотанням, оскільки подача його в установлений законом термін була неможливою у зв`язку з наслідками ворожого удару по Шосткинському РУП 11.03.2026р.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив його задовольнити.

Арбітражний керуючий ОСОБА_6 (ліквідатор ПрАТ «Свеський насосний завод») проти задоволення клопотання про арешт майна заперечував у зв`язку з тим, що перевезення вантажу з Сумської області до міста Кривий Ріг здійснювалося законно в рамках процедури банкрутства. Перевезення вказаного вантажу здійснювалось з метою його подальшого зберігання в більш безпечних регіонах. Вказував на те, що перевезення відбувалося на підставі чинного договору на зберігання та з належним оформленням усіх документів, які були в наявності у водія. Зазначав, що вказане майно та транспорт не є предметами кримінального правопорушення чи знаряддям його вчинення, не є також і одержаними внаслідок його вчинення та/або доходами від них. При цьому накладення арешту фактично заблокує ліквідаційний процес, оскільки підприємство втратить можливість його успішно реалізувати в рамках ліквідаційної процедури. З огляду на безпідставність дій поліції та відсутність реальних доказів порушень, ліквідатор просить суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого та усунути перешкоди у розпорядженні майном заводу.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ПАТ «Свеський насосний завод» - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та заявив клопотання про його повернення. Зазначав, що оскільки арешт майна стосується третьої особи, яка не є ані підозрюваним, ані потерпілим у кримінальному провадженні, в такому разі на підставі ст.64-2 КПК України з таким клопотанням про арешт може звертатись тільки прокурор, а тому просив клопотання повернути. Крім того, вказував на пропуск строку звернення слідчого із вказаним клопотанням до слідчого судді.

Заслухавши представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, перевіривши доводи клопотання та вивчивши матеріали, якими воно обґрунтовано, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що Шосткинським РУП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024200490001516 від 21.12.2024 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 185 КК України.

Частиною 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину.

За змістом положень частин 2 та 3 статті 170 КПК України арешт майна допускається, крім іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слід звернути увагу на ті обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024200490001516 від 21.12.2024 р. здійснюється за фактами зупинки 20.12.2024 працівниками поліції вантажних автомобілів марки DAF XF та PETERBILT з напівпричепами під керуванням водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у яких знаходився брухт металу невстановленого походження (ч. 4 ст. 191 КК України); за фактами надання вказаними водіями під час зупинки транспортних засобів у м. Кролевець товаро-транспортних накладних №67, №0829 та акту приймання металів №0829, виданих ТОВ «Гранд Метал-КР», які мають ознаки підроблення (ч. 4 ст. 358 КК України); а також за фактом таємного викрадення невстановленими особами на території Кролевецької ОТГ чужого майна, а саме металобрухту, із залученням вантажного автотранспорту для його подальшого транспортування у невідомому напрямку (ч. 4 ст. 185 КК України).

Крім того, слідчий обґрунтовує клопотання посиланнями на заяви громадян ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , однак відомості за вказаними заявами до ЄРДР внесені не були.

В цей же час, порушуючи питання про арешт автомобіля марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа д.н.з. НОМЕР_2 та металобрухту, слідчий не обґрунтував яким чином вказане майно може мати ознаки предмета, знаряддя чи засобу вчинення злочину, пов`язаного з розтратою майна, що розслідується за подіями 2024 року, або інших епізодів злочинної діяльності за вищевказаним кримінальним провадженням. З виписки з ЄРДР не вбачається, що здійснюється розслідування саме розкрадання майна ПрАТ «Свеський насосний завод», слідчим також не надано даних про те, що останнє має статус потерпілого у цьому кримінальному провадженні, а автомобіль та напівпричіп третьої особи взагалі не можуть бути засобом вчинення розтрати в розумінні ст. 191 КК України.

Більш того згідно з долученими до клопотання документами (договором зберігання №1247 від 23.09.2024 року та додатковою угодою від 30.12.2025 року до нього, товаро-транспортними накладними), це майно передано на зберігання для його убезпечення, і даних про те, що воно було предметом розкрадання, слідчим надано не було.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та обставини його вчинення, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, осільки слідчим не доведено його значення у кримінальному провадженні як доказу.

При цьому сама лише констатація факту, що вказане майно має значення речових доказів не є достатнім мотивом для висновку, що вони підтверджують відповідні факти та обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні. Системний аналіз положень процесуального закону з врахуванням принципу змагальності свідчить, що особа, яка подає клопотання про арешт майна, повинна довести, навівши достатні та переконливі підстави, за якими критеріями майно, щодо якого ставиться питання про арешт, відповідає ст.98 КПК України, і що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні.

Між тим, як зазначено вище, слідчим у клопотанні цих обставин не доведено.

Крім того, клопотання не містить належного обґрунтування того, з якою метою слідчий просить накласти арешт на вказані речі.

Також як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, автомобіль марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп д.н.з. НОМЕР_2 та вироби з металу були вилучені в ході огляду місця події 10.03.2026 та відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України мають статус тимчасово вилученого майна.

Між тим, частина 1 ст. 167 КПК України дає визначення тимчасового вилучення майна, як фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

При цьому, в ч. 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Тобто законодавець чітко визначив межі допустимого втручання слідчого в право власника (володільця) майна без наявності для цього судового рішення.

Зазначені межі охоплюються одним робочим днем, не можуть бути розширені слідчим за власною ініціативою, оскільки закон імперативно визначив, що у разі не звернення з клопотанням про арешт майно підлягає негайному поверненню його володільцю.

З урахуванням викладеного, у відповідності до вимог ст. 171 КПК України, слідчий повинен був звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно не пізніше наступного робочого дня після його вилучення. Разом з тим, слідчий не дотримався вимог закону, оскільки звернувся з клопотанням лише 19.03.2026 року, тобто з суттєвим пропуском встановленого законом строку. Доводи слідчого про наявність поважних причин пропуску строку, у зв`язку із ворожим ударом по Шосткинському РУП ГУНП в Сумській області 11.03.2026, слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки можливість подачі клопотання була відновлена вже 17.03.2026 року, що підтверджується фактом звернення цього органу досудового розслідування до суду з іншими клопотаннями саме з цього дня, а робота суду взагалі відновлена з 13.03.2026. При цьому слідчий суддя зауважує, що саме клопотання слідчого також датоване 13.03.2026 року, але фактично воно подане до суду лише 19.03.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, слідчий суддя позбавлений правових підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Водночас надаючи оцінку доводам представника власника майна про не уповноваженого суб`єкта звернення з клопотанням про накладення арешту, які обгрунтовані ним посиланням на ст. 64-2 КПК України, слідчий суддя звертає увагу останнього на наступне.

Так, вимоги до клопотання про арешт майна та особи, яка може звернутися з ним, закріплені спеціальною нормою статтею 171 КПК України, згідно з якою з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. В свою чергу, приписи статті 64-2 КПК України визначають правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна в кримінальному провадженні. Зокрема, ч. 2 ст. 64-2 КПК України регулює не питання арешту майна, тим паче вимоги до уповноваженої особи на звернення з ним, на що посилається представник, а вказує на момент, з якого фізична або юридична особа набуває статусу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Посилання представника про необхідність подачі клопотання про накладення арешту на майно у даному провадженні виключно прокурором не узгоджуються з вищезазначеною нормою закону, та, враховуючи правову позицію Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладену у ухвалі від 15 грудня 2022 року у справі №991/5936/22, слідчий суддя вважає, що звернення слідчого з клопотанням про арешт майна, яке було погоджене прокурором, жодним чином не звузило права ПрАТ «Свеський насосний завод», не змінило момент виникнення таких прав та не спричинило жодних негативних наслідків для останнього.

Отже, підстав для повернення клопотання на підставі ст. 64-2 КПК України суб`єкту звернення слідчий суддя не вбачає.

Керуючись ст. ст. 167, 169, 170, 171, 173, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу клопотання про арешт майна та у клопотанні про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1