Рішення № 135499829, 07.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/12161/25

Номер провадження2-о/711/47/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новік В.І., про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа Смілянська міська рада,-

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новік В.І., звернувся в суд із заявою про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа Смілянська міська рада.

Заяву обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить частина будинку АДРЕСА_1 та частина земельної ділянки площею 0,0718 га по АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, кадастровий номер 7110500000:10:001:0128.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, Старовойтова О.С. для оформлення своїх спадкових прав, однак постановою від 05 вересня 2025 року нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутність документів на підтвердження факту постійного її проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, оскільки за життя постійно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 переїхав до нього на постійне місце проживання, так як той мав проблеми зі здоров`ям та потребував стороннього догляду, на момент його смерті проживав разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . Із заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Факт проживання підтверджується довідкою Смілянської міської ради № 455 від 27.05.2025 року, де зазначено, що ОСОБА_1 з лютого 2022 року по 03 березня 2024 року постійно, без реєстрації проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_2 був інвалідом 1 групи та постійно потребував догляду.

ОСОБА_2 був інвалідом 1 групи, мав проблеми із здоров`ям і потребував постійного догляду. ОСОБА_1 постійно проживав разом з ним, здійснював догляд за останнім, купував ліки, продукти харчування, необхідні речі, спільно вели господарство.

ОСОБА_1 здійснював оплату комунальних послуг проживаючи разом зі своїм батьком ОСОБА_2 . Похованням померлого ОСОБА_2 займався його син ОСОБА_1 , що підтверджується договором замовлення на організацію та проведення поховання від 02.03.2024 року та довідкою про оплату ритуальних послуг.

Крім того, так як ОСОБА_2 був інвалідом 1 групи та постійно потребував догляду, ОСОБА_1 постійно замовляв та оплачував його реабілітацію, що підтверджується численними платіжними інструкціями.

Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

29.01.2026 року до суду надійшла заява представника Смілянської міської ради про розгляд справи у його відсутності.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник заявника скерував до суду заяву, в якій заяву підтримав, справу просив розглянути у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення заяви виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Черкаси. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.03.1985 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 04.03.2024 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з частини будинку АДРЕСА_1 та частина земельної ділянки площею 0,0718 га по АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, кадастровий номер 7110500000:10:001:0128.

Як вбачається з копії спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 02.09.2025 року звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після його смерті.

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. від 05.09.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та частина земельної ділянки площею 0,0718 га по АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, кадастровий номер 7110500000:10:001:0128, оскільки спадкоємцем не подано заяву про прийняття спадщини у встановлений строк, а також не надано документів, які б підтверджували факт реєстрації його місця проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Інші спадкоємці за заповітом або за законом, які б прийняли спадщину судом не встановлені. Мати заявника ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як вбачається з довідки квартального комітету Смілянської міської ради №20 від 27.05.2025 року, ОСОБА_1 з лютого 2022 року по 03.03.2024 року постійно, без реєстрації, проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_2 був інвалідом 1 групи та постійно перебував догляду.

Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №635200 ОСОБА_2 з 14.06.2022 року є інвалідом 1 групи «А» та потребував постійного стороннього догляду, повністю залежний від сторонніх осіб.

Відповідно довідки РС «Реквієм» від 08.03.2024 року ОСОБА_1 оплатив ритуальні товари та послуги на поховання ОСОБА_2 в розмірі 21500 грн. в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи викладене, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У відповідності до п.п. 3.21, 3.22. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно з п.п. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 (провадження № 61-19265св21).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 міститься правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При розгляді судом даної справи спору про право між заінтересованими особами, інших спадкоємців не встановлено, вирішення даного питання надасть право заявнику, який є спадкоємцем за законом відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідного діда та відповідно, реалізацію його спадкових прав.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір про право в даному випадку відсутній та в судовому засіданні знайшов підтвердження факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення даного юридичного факту породжує для ОСОБА_1 юридичні наслідки - можливість оформлення його спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 264, 265, 315 ЦПК України, ст.1261, 1264, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд,

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складене 01.04.2026 року.

Головуючий: Р. В. Демчик