Вирок № 135498917, 07.04.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/4486/25

Провадження № 1-кп/559/72/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Довге Поле, Дубенського району, Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, студента Мирогощанського аграрного фахового коледжу, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05.08.2025 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_5 , керуючи мотоциклом «МТ10-36», незареєстрованим у встановленому порядку, у стані алкогольного сп`яніння та рухаючись по вул. Центральна, поблизу будинку №73 в с. Довге Поле, Дубенського району, Рівненської області, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.п. 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, що призвело до втрати контролю над його рухом, з подальшим перекиданням мотоцикла.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «МТ10-36» ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження: множинні переломи тазових кісток (крижової кістки зліва в ділянці бічного розростання 81-2 верхньої та нижньої гілок сідничної кісток білатерально), ацетабулярної западини справа в ділянці переднього краю, рвану рану з дефектом тканин та осадненням навколо в ділянці крила лубкової кістки праворуч, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я.

Порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Своїми діями, які виразились в порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України.

Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджував усі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

При цьому судом з`ясовано: чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєному визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та підтвердив фактичні обставини справи. Пояснив, що 05.08.2025 в с. Довге Поле, Дубенського району після повернення з роботи взяв свій мотоцикл та поїхав до магазину, де перебували його друзі, разом з якими вживав пиво (загалом випив 4 бокали). Згодом він поїхав до клубу, де перебувала потерпіла із своєю подругою, він запропонував їх підвезти. Усього пасажирів було троє осіб, вони перебували в колясці. Рухався він з приблизною швидкістю 50 км/год, при цьому дівчата були налякані, однак не просили зменшити швидкість. Надалі він почав гальмувати, однак відчув, що гальма не працюють, тому він вирішив здійснити маневр повороту ліворуч, щоб уникнути небезпеки. Однак це йому не вдалося і він впав, а мотоцикл опинився на ньому. Після падіння він побачив потерпілу ОСОБА_6 на відстані 4 метрів, яка скаржилася на сильний біль у нозі. Зазначив, що місця події не залишав. Також повідомив, що посвідчення водія не отримував.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що того вечора 05.08.2025 сиділа біля клубу з подругою, до них на мотоциклі під`їхав ОСОБА_5 та запропонував їх підвезти додому. Зазначила, що швидкість руху по відчуттям була достатньо велика. Вказала, що пасажирів було троє осіб, які перебували в колясці. Біля школи ОСОБА_5 вирішив завернути ліворуч, але, оскільки коляска була перенавантажена, мотоцикл перевернувся. На місці вона відчула, що не може встати, у неї дуже боліла спина і нога. Зателефонували її брату та викликали швидку, яка надалі госпіталізувала її з множинними переломами в лікарню. Два тижні вона знаходилася на стаціонарному лікуванні, потім два місяці була вдома, пізніше ще два рази госпіталізувалася для проходження реабілітації. Зазначила, що будь-яких претензій до ОСОБА_5 немає, він оплатив її лікування. Також просила ОСОБА_5 не позбавляти волі.

Представник потерпілої ОСОБА_8 зазначив, що не вважає за доцільне застосовувати до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі з огляду на його молодий вік. Просив застосувати до нього положення ст.69 КК України та покарання у виді пробаційного нагляду з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Законний представник потерпілої ОСОБА_7 підтримала пояснення ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_8 . При цьому зазначила, що ОСОБА_5 навідував потерпілу ОСОБА_6 та відшкодував витрати на лікування.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просила при призначенні покарання обвинуваченому врахувати пом`якшуючі вину обставини, зокрема, щире каяття, примирення з потерпілою (яка пробачила винного), а також добровільне відшкодування шкоди. Просить призначити більш м`якше покарання, ніж передбачене санкцією статті закону згідно зі ст.69 КК України у виді пробаційного нагляду, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1-2 роки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості ушкодження, доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, прокурором у обвинувальному акті не наведено та судом не встановлено.

Водночас, активним сприянням розкриттю злочину є добровільна допомога слідству, яка виявляється у повідомленні правоохоронному органу або суду обставин і фактів по справі, наданні доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викритті інших співучасників, визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, і таке сприяння має бути активним, ініціативним та підтвердженим доказами.

Визнання засудженим своєї вини вже після реєстрації кримінального провадження під час досудового розслідування та в судовому засіданні, щире каяття тощо не містить підстав визнавати ці обставини такими, що пом`якшують покарання, оскільки не становлять собою активного сприяння розкриттю злочину.

За таких обставин суд не вбачає в цьому провадженні активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно з ч.4 ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу винного, який належить до осіб молодого віку (на час вчинення кримінального правопорушення досяг 18 річного віку), є студентом 2-го курсу Мирогощанського аграрного фахового коледжу, не судимий, за місцем проживання і навчання характеризується позитивно, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Також суд враховує, що потерпілою є неповнолітня особа, якій злочином було спричинено фізичних та моральних страждань, вона та її рідні зазнали значних хвилювань, змінився звичайний уклад її життя.

За висновком органу пробації згідно досудової доповіді ризики небезпеки для суспільства та повторного кримінального правопорушення у ОСОБА_5 оцінюється як низький, виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання щодо міри покарання, суд враховує позицію усіх учасників, зокрема, прокурор орієнтувала суд на призначенні реального покарання у виді позбавлення волі, сторона захисту та сторона потерпілої просять не позбавляти волі ОСОБА_5 , а застосувати положення ст.69 КК України, встановивши обвинуваченому пробаційний нагляд та позбавити права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.286-1 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Санкція ч.1 ст.286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто, у випадку призначення покарання за ч.1 ст.286-1 КК України Законом не передбачене умовне звільнення від відбування такого покарання.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, що мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, принаймні одна з встановлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У поєднанні з обставинами, які пом`якшують покарання, та з урахуванням даних про особу, які відповідним чином характеризують винуватого, зазначені чинники у своїй сукупності утворюють підставу для застосування положень ст. 69 КК України. Призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише в тому випадку, коли встановлені в справі обставини у своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Обвинувачений ОСОБА_5 сів за кермо мотоцикла в стані алкогольного сп`яніння та не маючи права керування таким транспортним засобом, чітко розуміючи це, та повіз на цьому мотоциклі ще 3 пасажирів, які перебували в колясці, він не справився з керуванням транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху і, як наслідок, неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я, та, як вказано вище, їй злочином було спричинено фізичних та моральних страждань, змінився звичайний уклад її життя.

Тому винуватець ОСОБА_5 повинен понести адекватне покарання за свої вчинки. І пробаційний нагляд таким покаранням не досягає мети за ч.2 ст. 50 КК України. Навіть наявність пом`якшуючих обставин, інших встановлених в справі обставин у своїй сукупності, на переконання суду, не настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Натомість вище перелічені обставини надають суду можливість призначити покарання в мінімальних межах санкції кримінального Закону.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 неможливе без його ізоляції від суспільства. Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.

При цьому, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його негативні наслідки, суд вважає необхідним застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Вказане покарання обвинуваченому по своєму виду та розміру, на переконання суду, буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд не вважає доцільним обирати йому міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Провадження за цивільним позовом прокурора Дубенської окружної прокуратури Рівненської обласної прокуратури до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, слід закрити, у зв`язку з добровільним відшкодуванням шкоди, про що просила і прокурор в судовому засіданні.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 08.08.2025 накладено арешт на мотоциклом марки «МТ10-36» із заводським номером 34993, як на речовий доказ у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешт на мотоцикл та залишити його у розпорядженні володільця.

Судові витрати за проведення судових експертиз складають 6 239,80 грн., що відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.286-1 КК України, ст.100, 118, 123, 124, 174, 349, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Після набрання вироком законної сили дозволити затримання ОСОБА_5 та поміщення його до Держаної установи «Рівненський слідчий ізолятор», де утримувати його до направлення до місця відбування покарання.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Провадження за цивільним позовом прокурора Дубенської окружної прокуратури Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Рівненської обласної ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів: КП "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, - закрити.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мотоцикл марки «МТ10-36» із заводським номером 34993 - повернути ОСОБА_5 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08.08.2025.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 6 239,80 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1