Рішення № 135498387, 06.04.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 377/1111/25

Провадження № 2/378/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ „Коллект центр до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що 28.12.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №0968243521. 14.07.2021р. між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у т. ч. за кредитним договором №0968243521. Позичальник свої вимоги за кредитним договором не виконав. Загальний розмір, що підлягає стягненню, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 106854,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5510,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 101344,77 грн..

Позивач просить суд, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, стягнути з відповідача на його користь суму кредитної заборгованості у розмірі 72045,33 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5510,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 66535,33 грн., витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

Представник позивача до суду подав клопотання, в якому просить судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити (т. 2 а. с. 1).

Відповідач в судове засідання не прибула, до суду подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, позовні вимоги не визнає, оскільки відсутні докази перерахунку первісним кредитором на рахунок відповідача кредиту у вказаному в договорі розмірі, яким чином були перераховані грошові кошти згідно договору, відсутні відомості про успішність виконання такого перерахунку (т. 1 а. с. 157 - 160, т. 2 а. с. 4).

Суд, розглянувши справу, та дослідивши подані письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.12.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0968243521 (т. 1 а. с. 8-11).

Відповідно до п. 1.2. договору №0968243521 кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 і додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку №1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 і додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20000,00 грн. (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 1.6 договору максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті): 20000 гривень; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості становить 1,75%.

Відповідно до п. 3.1.2. Товариство має право зменшити розмір відсоткової ставки для кожного наступного кредиту (траншу) з урахуванням п. 3.6 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM».

Відповідно до довідки ТОВ «УПО» №9527_25707143521 від 07.07.2025р ТОВ «ІНФІНАНС» перерахувало на картку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 5510 грн. (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до копій розрахунку заборгованості за вказаним договором позики (т. 1 а. с. 13-18, 19, 20) заборгованість становить 106854,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5510,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 101344,77 грн..

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказаний договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015р. у справі №6-979цсі5.

14.07.2021р. укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0968243521 (т. 1 а.с. 21-32, 33-36).

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0968243521 (т. 1 а.с. 37-52, 53-56).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, допустивши прострочення сплати платежів.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам щодо договору позики, суд зазначає, що ухвалою судді витребувано в АТ «Райффайзен Банк»: інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 банківська картка № НОМЕР_1 та докази зарахування кредитних коштів, які 12.02.2020 року на неї перераховані (т. 1 а.с. 116).

Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк» (т. 1 а.с. 122) на вищевказану ухвалу судді, банківська карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не знайдена.

Повторне клопотання представника позивача про витребування доказів було відхилено, оскільки воно дублювало попереднє клопотання, по якому надано відповідь.

Суд позбавлений можливості перевірити, як факт отримання відповідачем кредитних коштів так і в подальшому правильність нарахування процентів за його користування та інших платежів. Ні під час звернення до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи по суті, позивач не довів наявності заборгованості та її розміру у відповідача перед позивачем, не надавши виписку по кредитному договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи (позивача) та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи наявна дійсна заборгованість у відповідача перед позивачем. Більше того, такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо наявних в матеріалах справи довідки ТОВ «УПО» № 9527_25707143521 від 07.07.2025р., (т. 1 а.с. 12), наданої позивачем на підтвердження виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 на її картковий рахунок згідно кредитного договору, суд зазначає наступне.

ТОВ «ІНФІНАНС» є фінансовою установою, а не банківською, яка не має права відкривати рахунки позичальникам, а лише перераховує кошти за зазначеними позичальником реквізитами за допомогою сервісів платіжних систем, у зв`язку з чим повний номер платіжної карти, на яку перераховано кредитні кошти зберігається у платіжної системи іPаy.ua.

Суд звертає увагу на те, що у кредитному договорі, а також анкеті - заявки не зазначено номеру банківської картки ОСОБА_1 для перерахунку коштів.

Здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно додатку 3 до Інструкції, платіжне доручення містить обов`язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.

З Додатку 9 до Інструкції слідує, що датою одержання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

З зазначеного слідує, що платіжне доручення без відміток банку про дату отримання та виконання не є документом, що підтверджує здійснення платіжної операції.

Таким чином, платіжне доручення не можна вважати належним доказом надання ОСОБА_1 грошових коштів ТОВ «ІНФІНАНС» у розмірі 5510 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми за вищевказаним договором позики.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 205, 207, 509, 512, 513, 514, 516, 517, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко