Ухвала суду № 135498153, 31.03.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"31" березня 2026 р. Справа № 369/22502/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Свєтушкіної Д.А., при секретарі Галай О.О., за участі представника відповідача Кротова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю із Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.02.2026 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

23.03.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Король М.І. надійшла заява про відмову від позову, в якій просила прийняти відмову від позову у зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідачем у повному обсязі та виплаті ним заборгованості за придбану електричну енергію за «зеленим» тарифом у розмірі 73 245,71 грн., та стягнути з відповідача судові витрати судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. В обґрунтування заяви зазначила, що до першого засідання відповідачем була виплачена заборгованість, а саме: заборгованість за листопад 2024 року була повністю виплачена 17.12.2025 року; заборгованість за серпень 2025 року була повністю виплачена 17.02.2026 року; заборгованість за вересень 2025 року була повністю виплачена 05.03.2026 року. Отже, відповідачем виконані умови договору та виплачена заборгованість, що виникла в період листопада 2024 року по вересень 2025 року включно, а тому вважає, що відповідачем було задоволено позовні вимоги позивача після подання позовної заяви до винесення судом рішення по суті справи, тож наявні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, до відеоконференції не під`єднались, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти закриття провадження з підстав відмови позивача від позову, підтвердив, що відповідачем оплачено заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії після звернення до суду з вказаним позовом, але зауважив, що затримка оплати електричної енергії відповідно до умов договору відбулась з незалежних від відповідача причин, тож просив не стягувати з відповідача понесені позивачем судові витрати. Крім того, зазначив, що вартість послуг наданих представником позивача є завищеною, зазначені витрати не були неминучими, а їхній розмір не є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тож просив відмовити у стягненні таких витрат.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подану представником позивача заяву, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана представником позивача відмова від позову не протирічить закону і не порушує чиїх не-будь прав чи охоронюваних законом інтересів, а тому судом приймається, тож провадження по справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом ч. 3 ст. 255 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З матеріалів справи судом вбачається, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, що по суті не оспорюється стороною відповідача. При цьому суд зауважує, що причини з яких відповідач не зміг вчасно виконати умови договору про купівлю-продаж електричної енергії по оплаті за поставлений товар підставою для покладення на позивача, понесених ним судових витрат бути не може. Тож суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 968, 96 грн., що підтверджується квитанцією від 17 листопада 2025 року, тож суд керуючись ч. 1,3 ст. 142 ЦПК України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову та стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору.

Також представник позивача заявила вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. на підставі: ордеру на надання правничої допомоги серії ВМ № 1071987 від 26.08.2025 року, свідоцтва по право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000793, договору про надання правничої допомоги № 82 від 14.08.2025 року, акту по надання правничої допомоги до зазначеного договору, вартість якої складає 2000 грн, рахунку фактури № 82-1 від 18.11.2025 року на суму до оплати 2000 грн та платіжної інструкції про оплату позивачем зазначеної суми.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час витрачений адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг), значення справи для позивача, якість та обсяг складених представником позивача процесуальних документів, суд визнає надані адвокатом послуги такими, що були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, тож суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме 2000 грн.

Тож з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 141-142, 255, 260, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу закрити.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок, сплачений за квитанцією від 17 листопада 2025 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок

Повний текст ухвали складено 06 квітня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.А.Свєтушкіна