Рішення № 135497224, 06.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/317/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 07.01.2026 через підсистему «Електронний Суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- визнати дії відповідача щодо виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством України, протиправними;

- поновити у праві на допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, у розмірі, який встановлений законодавством України;

- зобов`язати відповідача виплачувати опікуну допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування з грудня 2025 року у розмірі 2,5 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто, за грудень 2025 у розмірі 6 407,5 грн, з січня 2026 у розмірі 7 042,5 грн;

- виплату невиплачених своєчасно коштів допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування зобов`язати здійснити негайно;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі, який встановить суд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у грудні 2025 року відповідачем протиправно зменшено виплату допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Ухвалою судді від 06.02.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 16.06.2025 позивач звернувся із заявою про призначення державної соціальної допомоги на дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головним управлінням допомога призначена з 01.06.2025 по 31.12.2025 у розмірі 5547,50 грн, з 01.01.2026 по 31.05.2026 у розмірі 6182,50. Разом з тим, позивач отримував допомогу при народженні дитини у розмірі 860,00 грн щомісячно, що є доходом та підлягає врахуванню при визначенні розміру допомоги на дитину, над якою встановлено опіку. У 2026 році прожитковий мінімум для дитини віком до 6 становить 2817,00 грн, гарантований розмір допомоги становить: 2,5 *2817,00 грн = 7042,50 грн. З урахуванням отримання допомоги при народженні дитини у розмірі 860,00 грн, розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, що підлягає виплаті, становить: 7042,50 грн-860 ,00 грн = 6182,50 грн. Отже, до 31.05.2026 допомога на дитину, яка перебуває під опікою, підлягає виплаті у розмірі 6182,50 грн щомісячно.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10.06.2025 №302 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Призначено опікуном його прадіда, ОСОБА_1 (а.с.4-5).

Позивач є отримувачем допомоги на дітей, які знаходяться під опікою, відповідно до ст.ст.16-18 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, яка до грудня 2025 року виплачувалась з урахуванням допомоги при народженні дитини в розмірі 860,00 грн.

30.11.2025 нарахування та виплату допомоги при народженні дитини в розмірі 860,00 грн. завершено, однак відповідач продовжив її відраховувати із допомоги на дітей, які знаходяться під опікою.

01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області, у якій просив поновити в правах та виплатити допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, у розмірі 6407,5 грн (2,5 прожиткових мінімуми) за грудень 2025 року (а.с.6).

На звернення позивача відповідач листом від 02.01.2026 повідомив, що за даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери наявне рішення про призначення позивачу допомоги на дітей, які знаходяться під опікою: з 01.06.2025 по 31.12.2025 в розмірі 5547,50 грн (щомісяця); з 01.01.2026 по 31.05.2026 в розмірі 6182,50 грн (щомісяця). Нарахована допомога за грудень 2025 року в розмірі 5547,50 грн зараховано на поточний рахунок позивача через установу банку АТ «Ощадбанк». Додатково зазначено, що по 30.11.2025 позивачу нараховувалась та виплачувалась допомога при народженні дитини в розмірі 860,00 грн (а.с.6 зворот-7).

Вважаючи виплату допомоги у таких розмірах неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи судом встановлено таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон 2811-ХІІ).

Статтею 16 Закону № 2811-ХІІ визначено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2811-ХІІ допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2811-ХІІ допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У разі якщо на дитину (на дитину з інвалідністю) виплачуються призначені у встановленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2021 року № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до ч. 1 п.37 Порядку №1751 допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2 пункту 37 Порядку №1751 встановлено, що якщо на дитину (дитину з інвалідністю) з 1 січня 2026 виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

Отже з урахуванням викладених вимог чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач протиправно зменшив з грудня 2025 року розмір допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, оскільки остання виплата грошової допомоги при народженні дитини у розмірі 860 грн була здійснена у листопаді 2025 року, таким чином різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму не вираховується, а тому позовні вимоги мають бути задоволені шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством України та зобов`язання відповідача здійснити з грудня 2025 року перерахунок грошової допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо до негайного виконання рішення суду суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки, в даному випадку, способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату допомоги, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК вина органу місцевого самоврядування як обов`язкова підстава матеріальної відповідальності виключається.

Судом встановлено, що будь-яких доказів того, що оскаржувані дії відповідача вплинули на стан здоров`я позивача, спричинили погіршення його стану суду не надано. Саме лише посилання на протиправність дій суб`єкта владних повноважень є недостатнім для прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральних збитків та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з грудня 2025 року перерахунок грошової допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна