Ухвала суду № 135495585, 06.04.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 квітня 2026 року Справа № 480/1535/26

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої втратою речового майна, у розмірі 4373,63 грн.

Ухвалою від 16 березня 2026 року вказану позовну заяву суд залишив без руху, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, не сплатив судовий збір, не зазначив у позовній заяві відповідача та не надав доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, у зв`язку з чим позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви та повідомлено про необхідність зазначити в позовній заяві відповідача та вказати відомості, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України, щодо нього, надати суду доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів шляхом надсилання до електронного кабінету відповідача або, у разі відсутності у нього електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у нього електронного кабінету, листом з описом вкладення, надати суду оригінал документа про сплату судового збору у визначеному розмірі та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску протягом десяти днів з дня вручення йому копії ухвали.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 30.03.2025 представник позивача зазначив повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) відповідача, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, надав суду доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, документ про сплату судового збору та заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, в якій, однак, не зазначив підстави пропуску строку звернення до суду та не надав докази поважності причин його пропуску.

Вивчивши зміст поданої заяви, зміст позовної заяви та дослідивши додані до неї документи, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу як таку, недоліки якої усунено не в повному обсязі, з огляду на таке.

Так, предметом цього позову є стягнення з відповідача шкоди, завданої втратою речового майна, у розмірі 7373,63 грн. Стягнення такої шкоди у разі відмови від добровільного її відшкодування здійснюється у судовому порядку. Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що, за повідомленням позивача, військова частина дізналася (виявила) про шкоду, завдану державі відповідачем, у день виключення його зі списків військової частини НОМЕР_1 , а саме 07.08.2024. Тобто з 07.08.2024 позивач знав про порушення своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Як на поважну причину пропуску строку звернення до суду в заяві, поданій в порядку усунення недоліків позовної заяви, представник позивача вказує, що факт нанесення матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача, був виявлений лише після проведення службового розслідування, призначеного наказом від 28.08.2025 № 551, терміни проведення якого неодноразово продовжувалися, і за наслідком проведення якого був виданий наказ від 16.12.2025 № 197 "Про результати проведеної перевірки". Зі змісту зазначеного наказу командиру військової частини НОМЕР_1 стало відомо про факт невжиття відповідними службами своєчасних заходів щодо виявлення та відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцями, які самовільно залишили військову частину, у вигляді втрати та недоносу речового майна. Після опрацювання вказаних документів керівництво прийняло рішення про звернення до суду для відшкодування збитків, завданих військовій частині. Також зазначає, що при проведенні службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, було застосовано вимоги Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб", зокрема передбачалося відшкодування шкоди за рахунок належних відповідачу виплат грошового забезпечення, але, як виявилося під час розслідування, призначеного наказом від 28.08.2025 № 551, коштів для утримання шкоди на рахунку відповідача не було. Як наслідок, завдані державі збитки, залишаються невідшкодованими. Звертає увагу, що виключення відповідача зі списків частини не припиняє його статусу військовослужбовця. Він залишається військовослужбовцем з приставкою (що самовільно залишив військову частину) і відповідатиме за злочин, передбачений частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу, саме як військовослужбовець, а отже підстави для застосування тримісячного строку для звернення до суду як до особи, звільненої з публічної служби, є передчасним. До моменту затримання та притягнення до відповідальності військовий, який самовільно залишив частину, перебуває в розпорядженні ТЦК і статусу військовослужбовця не втрачає.

Суд не погоджується з такою позицією позивача та зауважує, що цей спір є публічно-правовим, а отже підпадає під регулювання Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, до такого спору належить застосовувати приписи частини другої статті 122 КАС України.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав з 07.08.2024, коли відповідача було виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 , тому він пропустив тримісячний строк звернення до суду.

Приймаючи рішення про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, суд враховує таке.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із цим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. (стаття 12).

З огляду на зміст наведених положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" Верховний Суд указав, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, строк у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас, відшкодування завданої шкоди у передбачених статтею 12 цього Закону випадках здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди необхідно застосовувати відповідні норми КАС України.

Слід зазначити, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.

Також, такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Отже, зазначений спір саме пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.

У контексті спірного питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі № 320/7204/21, від 08.11.2024 року у справі № 420/13987/23.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду, завданої втратою речового майна, у розмірі 4373,63 грн.

Станом на день видання наказу про виключення відповідача зі списків військової частини НОМЕР_1 (2024 рік) позивач знав про завдання відповідачем матеріальної шкоди, а отже, саме з цього часу виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Проте, як зазначено вище, з цією позовною заявою позивач звернувся до адміністративного суду, сформувавши її в системі "Електронний суд", лише 09.03.2026, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Таким чином, позовну заяву подано із тривалим пропущенням строку на звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, і матеріали позовної заяви не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

При цьому суд враховує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Обставини, вказані позивачем, не є такими, які можна вважати об`єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення особи.

У цій справі з позовом про стягнення шкоди, позивач звернувся до суду в березні 2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. У свою чергу, обставини, на які представник позивача вказує як на поважну причину пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд визнає необгрунтовними. Будь-якого іншого обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач не зазначив.

За змістом частини другої статті 123 КАС України якщо заяву вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки суд не встановив підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 293, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів і додані до неї документи повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Л.М. Опімах