Рішення № 135495117, 07.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39799/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81185957 від 29 серпня 2025 року;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Карякіна Кирила Анатолійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 серпня 2025 року про державну реєстрацію прав з доданими до неї документами, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.10.2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіним Кирилом Анатолійовичем винесено рішення за № 81185957 про відмову в проведені реєстраційних дій за заявою позивача.

Позивач не погоджується з вказаним рішення, уважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.08.2025 року разом із заявою про державну реєстрацію нею було подано державному реєстратору повний та належний пакет документів у відповідності до пункту 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, а рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій винесено державним реєстратором поза межами його повноважень та підстав, визначених ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не має прямого посилання на відповідну норму законодавства яку, на думку державного реєстратора, недотрималась/порушила позивачка при поданні документів для державної реєстрації.

Також позивач вказує, що посилання відповідача на те, що в Державному реєстру актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 - орендаря земельної ділянки, а також, те що у Державному реєстрі прав власності відсутня інформація про перехід прав від ОСОБА_2 до спадкоємців є безпідставними, оскільки те, що вона не подала заяву про отримання спадщини після смерті своєї матері, так це її право, а не обов`язок. Позивач вказує, що нею Фонтанській сільській раді до заяви надавалась переведена з англійської на українську мову нотаріально завірена копія (з Апостилем) витягу про смерть р/н 200006 від 03.03.2025 року. Свідоцтво про смерть не підлягає повторній реєстрації, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.

Ухвалою від 08.12.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/39799/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року робоче місце державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації прав, може бути розташовано виключно в населеному пункті за місцезнаходженням відповідного суб`єкта та/або центру надання адміністративних послуг, утвореного таким суб`єктом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

З огляду на викладене, копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками були надіслані в електронній формі до електронного кабінету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області у підсистемі «Електронний суд» та були доставлені, про що свідчать відповідні довідки про доставку.

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Також суд зазначає, що копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були надіслані та доставлені третій особі в її електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Пояснення від третьої особи не надходили.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.03.2015 року між Фонтанською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення городництва, яка розташована в АДРЕСА_1 на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, на підставі рішення сесії Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 01 жовтня 2014 року за №967-VІ (пункт 1).

Згідно пункту 6 вказаного договору, договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення договору оренди повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 29-33 Договору оренди земельної ділянки від 27.03.2015 року, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі:

а) закінчення строку, на який його було укладено;

б) придбання орендарем земельної ділянки у власність;

в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

а) взаємною згодою сторін;

б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших постав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач - ОСОБА_1 в позові вказує, що вона є донькою ОСОБА_2 .

До позовної заяви позивачем долучено витяг про смерть реєстраційний № 200006, дата видачі 03.03.2025, який виданий уповноваженим органом Нідерландів (з Апостилем), в кому містяться наступні відомості:

в графі « 4. Дата та місце смерті» - ІНФОРМАЦІЯ_1 ДЕН-Гелдер;

в графі « 5. Прізвище» - ОСОБА_3 ;

в графі « 6. Ім`я, по батькові» - ОСОБА_4 .

Рішенням сесії VIII скликання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 11.07.2025 року № 3256 «Про укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:02:003:1819 для ведення городництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 », за наслідком розгляду заяви громадянки України ОСОБА_1 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року, укладеного між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області і громадянкою України ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю орендаря відповідно до Витягу про смерть реєстраційний №200006 від 03.03.2025 року, зокрема, вирішено:

внести зміни до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року, укладеного між Фонтанською сільською радою та громадянкою України ОСОБА_2 , а саме: Орендодавцем земельної ділянки є Фонтанська сільська рада Одеського району в особі в.о. сільського голови Фонтанської сільської ради Серебрія Андрія Юрійовича ; Орендарем земельної ділянки є громадянка України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (пункт 1);

вказані у пункті 1 Рішення зміни до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року викласти у формі окремої додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору;

громадянці України ОСОБА_1 внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До позовної заяви позивачем додано Додаткову угоду від 14.07.2025 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 , за якою:

«1. Відповідно до рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №3256-УІІІ від 11.07.2025 року сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року укладеного між Фонтанською сільською радою та громадянкою України ОСОБА_2 (Витяг про смерть реєстраційний №20006 від 03.03.2025 року), зареєстрованого в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2015 року, номер запису про інше речове право: 9322665, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595241151227, а саме змінивши сторони договору:

- ОРЕНДОДАВЕЦЬ земельної ділянки є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746) місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вулиця Степна, 4, в особі в.о. сільського голови Серебрія Андрія Юрійовича ;

- ОРЕНДАР земельної ділянки є громадянка України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

2. Інші умови договору, що не передбачені цією угодою, залишаються без змін.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року і набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.».

Вказана угода від імені ОСОБА_1 підписана її представником за довіреністю 27.08.2025 року.

Позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича з заявою від 29.08.2025 за реєстраційним номером 68648710 щодо проведення державної реєстрації прав на підставі Додаткової угоди від 14.07.2025 року, що не заперечується відповідачем.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякін Кирило Анатолійович розглянув заяву від 29.08.2025 за реєстраційним номером 68648710 та прийняв рішення від 06.10.2025 року № 81185957, яким відмовив у проведенні реєстраційних дій за Заявою у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. Аналізуючи документи, які подав заявник, а саме Рішення сесії Фонтанської сільської ради № 3256 від 11.07.2025 року для проведення державної реєстрації прав, державним реєстратором встановлено, що підставою для укладання додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року, є смерть орендаря ОСОБА_2 , відповідно до Витягу про смерть р/н 200006 від 03.03.2025 року. При перевірці відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, державним реєстратором встановлено відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 - орендаря земельної ділянки. А також у Державному реєстрі прав власності відсутня інформація про перехід прав від ОСОБА_2 до спадкоємців. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухомі майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягаючі державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Виходячи з норми передбаченої статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також відповідно до ч. 4 ст. 148-1 ЗКУ внесення змін до договору оренди із зазначенням нового власника земельне ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. За Законом України «Про оренду землі» (ст. 32) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до інше особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Згідно з п. 33 Договору оренди земельної ділянки б/н від 17.03.2015 року, завірену копію якого надано Фонтанською сільською радою, тільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку є підставою для зміни умов договору або його розірвання. Отже Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.03.2015 року укладена 14.07.2025 року, яку подано заявником не змінює речових прав, які вже виникли та визнані і підтверджені державою, а зміна сторони орендаря не є підставою змін умов договору.».

Позивач не погоджується з вказаним рішення відповідача, уважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

За змістом частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Отже, перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявником для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

За змістом частини першої статті 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації є, зокрема, те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною другою статті 24 цього ж Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Практика Верховного Суду стосовно застосування зазначеної норми Закону сформована, зокрема у постановах від 8 травня 2018 року у справі № 826/7499/15, від 21 червня 2018 року у справах № 809/1487/17 та № 814/2545/17, від 26 червня 2018 року у справі № 826/8707/17, від 14 серпня 2018 року у справах № 826/991/17, № 826/14728/15 та № 826/11388/16, від 6 травня 2020 року у справі № 370/2050/16-а та від 12 травня 2020 року у справі № 815/5474/16.

Як було зазначено судом вище, 27.03.2015 року між Фонтанською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення городництва, яка розташована в АДРЕСА_1 на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, на підставі рішення сесії Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 01 жовтня 2014 року за №967-VІ (пункт 1).

Згідно пункту 6 вказаного договору, договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення договору оренди повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

Позивач в позові вказує, що вона є донькою ОСОБА_2 .

Рішенням сесії VIII скликання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 11.07.2025 року № 3256 «Про укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:02:003:1819 для ведення городництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 », за наслідком розгляду заяви громадянки України ОСОБА_1 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року, укладеного між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області і громадянкою України ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю орендаря відповідно до Витягу про смерть реєстраційний №200006 від 03.03.2025 року, зокрема, вирішено:

внести зміни до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року, укладеного між Фонтанською сільською радою та громадянкою України ОСОБА_2 , а саме: Орендодавцем земельної ділянки є Фонтанська сільська рада Одеського району в особі в.о. сільського голови Фонтанської сільської ради Серебрія Андрія Юрійовича ; Орендарем земельної ділянки є громадянка України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (пункт 1);

вказані у пункті 1 Рішення зміни до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року викласти у формі окремої додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору;

громадянці України ОСОБА_1 внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До позовної заяви позивачем додано Додаткову угоду від 14.07.2025 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 , за якою:

«1. Відповідно до рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №3256-УІІІ від 11.07.2025 року сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року укладеного між Фонтанською сільською радою та громадянкою України ОСОБА_2 (Витяг про смерть реєстраційний №20006 від 03.03.2025 року), зареєстрованого в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2015 року, номер запису про інше речове право: 9322665, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595241151227, а саме змінивши сторони договору:

- ОРЕНДОДАВЕЦЬ земельної ділянки є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379746) місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вулиця Степна, 4, в особі в.о. сільського голови Серебрія Андрія Юрійовича ;

- ОРЕНДАР земельної ділянки є громадянка України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

2. Інші умови договору, що не передбачені цією угодою, залишаються без змін.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року і набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.».

Вказана угода від імені ОСОБА_1 підписана її представником за довіреністю 27.08.2025 року.

Позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича з заявою від 29.08.2025 за реєстраційним номером 68648710 щодо проведення державної реєстрації прав на підставі Додаткової угоди від 14.07.2025 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.03.2015 року, що не заперечується відповідачем.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякін Кирило Анатолійович розглянув заяву від 29.08.2025 за реєстраційним номером 68648710 та прийняв рішення від 06.10.2025 року № 81185957, яким відмовив у проведенні реєстраційних дій за Заявою у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. Аналізуючи документи, які подав заявник, а саме Рішення сесії Фонтанської сільської ради № 3256 від 11.07.2025 року для проведення державної реєстрації прав, державним реєстратором встановлено, що підставою для укладання додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року, є смерть орендаря ОСОБА_2 , відповідно до Витягу про смерть р/н 200006 від 03.03.2025 року. При перевірці відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, державним реєстратором встановлено відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 - орендаря земельної ділянки. А також у Державному реєстрі прав власності відсутня інформація про перехід прав від ОСОБА_2 до спадкоємців. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухомі майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягаючі державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Виходячи з норми передбаченої статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також відповідно до ч. 4 ст. 148-1 ЗКУ внесення змін до договору оренди із зазначенням нового власника земельне ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. За Законом України «Про Оренду землі» (ст. 32) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Згідно з п. 33 Договору оренди земельної ділянки б/н від 17.03.2015 року, завірену копію якого надано Фонтанською сільською радою, тільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку є підставою для зміни умов договору або його розірвання. Отже Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.03.2015 року укладена 14.07.2025 року, яку подано заявником не змінює речових прав, які вже виникли та визнані і підтверджені державою, а зміна сторони орендаря не є підставою змін умов договору.».

Так, зі спірного рішення державного реєстратора встановлено, що підставою для його прийняття послугував висновок про неможливість з поданих документів підтвердити факт набуття права оренди на земельну ділянку з боку ОСОБА_1 .

Перевіряючи правомірність відмови відповідача в проведенні державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону №1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127).

Пунктами 6 та 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 81-5 Порядок №1127 для державної реєстрації права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), набутого у результаті відчуження такого права її користувачем, заставодержателем (іпотекодержателем) у випадках, передбачених законом, а також набутого на підставі рішення суду, у результаті примусового звернення стягнення на таке право користування чи у результаті спадкування, подаються відповідні документи, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

13-3) договору про передачу страхового портфеля;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 125 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до стаття 5 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV (далі по тексту - Закон № 161-XIV) орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою

Згідно положень статті 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі по тексу - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із частиною першою статті 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 31 Закону № 161-XIV передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 7 Закону № 161-XIV право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачена заборона переходу права оренди у порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Зазначений правовий висновок підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 619/1543/17ц та від 02 листопада 2022 року у справі № 390/73/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 149/1014/21.

Судом встановлено, що умовами договору оренди від 27.03.2015 року не передбачено заборону переходу права на оренду в порядку спадкування чи необхідність розірвання договору у зв`язку зі смертю орендаря.

Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Водночас, аналізуючи документи, які подав заявник, а саме Рішення сесії Фонтанської сільської ради № 3256 від 11.07.2025 року для проведення державної реєстрації прав, державним реєстратором встановлено, що підставою для укладання додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.03.2015 року, є смерть орендаря ОСОБА_2 , відповідно до Витягу про смерть р/н 200006 від 03.03.2025 року.

При перевірці відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, державним реєстратором встановлено відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 - орендаря земельної ділянки. А також у Державному реєстрі прав власності відсутня інформація про перехід прав від ОСОБА_2 до спадкоємців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подані документи не давали реєстратору змоги встановити факт набуття речових прав на нерухоме майно, а саме права оренди на земельну ділянку, оскільки позивачем не було надано жодного документу на підтвердження того, що саме позивач є спадкоємцем орендаря ОСОБА_2 та є її єдиним спадкоємцем.

Суд звертає увагу, що подана позивачем додаткова угода до договору оренди не є самостійною підставою виникнення чи переходу права оренди, а лише відображає домовленість сторін, яка має ґрунтуватися на вже існуючому праві.

Крім того, відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року №2398-VI (далі по тексту - Закон №2398-VI).

Згідно статті 2 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною 1 статті 3 Закону №2398-VI встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до статті 4 Закону №2398-VI органами державної реєстрації актів цивільного стану є:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану);

3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Згідно частини 3 статті 6 дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії.

Відповідно до положень статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до частини 1-3 статті 12 Закону №2398-VI внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Відомості, зазначені в актових записах про народження фізичної особи та її походження, шлюб, смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських рад на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом трьох робочих днів з дня надходження актового запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відомості, зазначені в актових записах про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, складених дипломатичними представництвами і консульськими установами України на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в м. Києві протягом семи робочих днів з дня надходження першого примірника актового запису.

З аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що внесення змін або реєстрація смерті (якщо вона не була зареєстрована в Україні) є обов`язковою для правового визнання факту смерті в Україні, наприклад, для спадкування.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано витяг про смерть, виданий компетентним органом іноземної держави.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», факт смерті підлягає обов`язковій державній реєстрації та внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Актовий запис цивільного стану є єдиним безспірним доказом відповідного юридичного факту до його спростування.

Згідно оскаржуваного рішення, убачається, що державний реєстратор за наслідком розгляду заяви позивачки провів перевірку відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян та встановив відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 - орендаря земельної ділянки.

Отже, відсутність актового запису про смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану об`єктивно унеможливлює встановлення реєстратором факту відкриття спадщини.

Суд погоджується з доводами реєстратора, що Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.03.2015 року, укладена 14.07.2025 року, яку подано заявником не змінює речових прав, які вже виникли та визнані і підтверджені державою, а зміна сторони орендаря не є підставою змін умов договору.

Таким чином, при перевірці відповідності заявлених прав поданим документам реєстратор встановив, що у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про перехід права оренди, позивачем не надано свідоцтва про право на спадщину або інших документів, що підтверджують набуття нею права оренди, не доведено факту прийняття спадщини.

Посилання позивача на те, що прийняття спадщини є її правом, а не обов`язком, суд оцінює критично, оскільки реалізація права на спадкування є підставою для виникнення права; без реалізації цього права (прийняття спадщини) право оренди не переходить до особи; відповідно, відсутні юридичні підстави для державної реєстрації.

Таким чином, суд вважає, що подані позивачем документи не давали змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, що перешкоджало вирішенню питання про реєстрацію додаткової угоди.

Зазначені вище обставини, свідчать про те, що приймаючи спірне рішення державним реєстратором було дотримано положення статті 24 Закону №1952, наведено належні мотиви відмови у державній реєстрації, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича (пров. Урядовий, 63, с. Усатове, Одеський р-н, Одеська обл., 67663), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (вул. Степна, 4, с. Фонтанка, Одеський р-н, Одеська обл., 67571, код ЄДРПОУ 04379746) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області Карякіна Кирила Анатолійовича про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81185957 від 29 серпня 2025 року; зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Усатівської сільської ради Карякіна Кирила Анатолійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 серпня 2025 року про державну реєстрацію прав з доданими до неї документами, з урахуванням висновків суду - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.04.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва