Рішення № 1354926, 21.01.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2008 р.

Справа № 16/313-07-8775

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Єлістратов К.Ю. за дов. від 15.01.2007р.;

Від відповідача: Дідух С.П. за дов. №885 від 16.11.2005р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” до військової частини А-2171 про стягнення 27646,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до військової частини А-2171 про стягнення 27646,04 грн. загальної заборгованості за надані послуги. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.

В процесі розгляду справи у судовому засіданні 21.01.2008р. позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з військової частини А-2171 27646,04 грн. загальної заборгованості за надані по договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. послуги, у тому числі: 26309,90 грн. основного боргу; 438,12 грн. - нарахованої пені; 693,88 грн. - індексу інфляції; 204,14 грн. –3% річних.

Відповідачем згідно з відзивом на позов, наданим представником військової частини А-2171 у судовому засіданні 14.12.2007р., позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендних платежів були визнані частково в розмірі 27003,78 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” (Виконавець) та військовою частиною А-2171 (Споживач) було укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р., відповідно до умов п. 1.1 якого Споживачем було доручено, а Виконавцем прийнято на себе зобов’язання здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку військової частини А-2171 згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв’язку. Шляхом підписання 13.08.2007р. додаткової угоди до договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. її сторонами було викладено у новій редакції юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити її учасників.

На виконання умов договору № 439-8 від 26.04.2007р. військовою частиною А-2171 було здійснено передачу засобів та споруд зв’язку на експлуатаційне-технічне обслуговування позивачеві, про що було складено відповідний акт приймання-передачі, який є додатком до договору № 439-8 від 26.04.2007р.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 ЦК України положення глави 63 цього Кодексу “Послуги” можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Так, у відповідності до умов п. 2.1.4 договору від 26.04.2007р. відповідач зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за надані послуги. При цьому, згідно з додатком № 3 договору від 26.04.2007р., сторонами було обумовлено, що вартість послуг складає 2630,99 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідно до п. 3.2 Споживачем було прийнято на себе зобов’язання щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов вказаного договору позивачем за період з квітня до жовтня 2007р. були надані військовій частині А-2171 послуги експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв’язку згідно діючих тарифів на суму в розмірі 26309,90 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення вищенаведених умов договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р., вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України військовою частиною А-2171 оплату отриманих послуг у встановлений п. 3.2 договору № 439-8 від 26.04.2007р. строк здійснено не було, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед ВАТ “Укртелеком” на суму в розмірі 26309,90 грн. (розрахунок а.с. 23) без урахування індексу інфляції, яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 4.1 договору № 439-8 від 26.04.2007р. його учасниками було передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми недоїмки за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, позивачем згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, /а.с. - 25-26/, додатково було нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 438,12 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, у зв’язку з чим ВАТ “Укртелеком” також було нараховано до сплати відповідачеві 693,88 грн. - збитків від інфляції та 204,14 грн. - 3% річних з простроченої суми (розрахунок –а.с. 24, 27).

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання військовою частиною А-2171 протягом квітня - жовтня 2007р. прийнятих на себе зобов’язань із своєчасної та повної оплати послуг експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв’язку по договору №439-8 від 26.04.2007р ВАТ “Укртелеком” в особі Одеської філії 28.11.2007р. звернулося до господарського з позовними вимогами про стягнення з відповідача 27646,04 грн. загальної заборгованості, у тому числі: 26309,90 грн. основного боргу; 438,12 грн. - нарахованої пені; 693,88 грн. - індексу інфляції; 204,14 грн. –3% річних.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як зазначено по тексту рішення вище, під час розгляду даної справи відповідачем основний борг з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 27003,78 грн. був визнаний повністю. Однак, військова частина А2171 стверджує про неправомірність нарахування позивачем пені та трьох процентів річних за прострочку виконання зобов’язання, з огляду на відсутність в даному випадку вини відповідача у виникненні заборгованості через неможливість оплати отриманих послуг, у зв'язку із відмовою Головного управління Державного казначейства України в Одеській області в реєстрації зобов'язань, що виникли за вказаним договором.

Проаналізувавши доводи сторін, суд вважає за необхідне, передусім, надати правову оцінку вимог позивача про стягнення з військової частини А-2171 26309,90 грн. основного боргу за надані по договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. послуги, та збитків від інфляції у сумі 693,88 грн.

Як було зазначено по тексту рішення вище та не заперечується відповідачем, позивачем за період з квітня до жовтня 2007р. були надані військовій частині А-2171 послуги експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв’язку на суму 26309,90 грн.

В свою чергу, у відповідності до умов п. 2.1.4 договору від 26.04.2007р. відповідач зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за надані по договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. послуги. При цьому, згідно з додатком № 3 договору від 26.04.2007р., сторонами було обумовлено, що вартість послуг складає 2630,99 грн. щомісяця з урахуванням ПДВ.

В свою чергу, суд звертає увагу відповідача, що положеннями статей 627, 628, 629 Цивільного Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення вищенаведених умов договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р., вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України військовою частиною А-2171 оплату отриманих послуг у встановлений п. 3.2 договору № 439-8 від 26.04.2007р. строк здійснено не було.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з відзиву військової частини А-2171 від 14.12.2007р., відповідачем позовні вимоги ВАТ “Укртелеком” про стягнення основної суми боргу у розмірі 26309,90 грн. та 693,88 грн. –збитків від інфляції були визнані повністю.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” про стягнення з військової частини А-2171 26309,90 грн. - основного боргу за надані по договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. послуги, та 693,88 грн. - індексу інфляції та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, 78 ГПК України.

Розглянувши позовні вимоги, заявлені відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” у межах даної справи, про стягнення з відповідача 438,12 грн. - нарахованої пені; 204,14 грн. –3% річних, враховуючи правову позицію відповідача у даній справі про відсутність його вини у порушенні господарського зобов’язання, суд вважає за необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими врегульовані питання господарсько-правової відповідальності.

Так, у відповідності до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Положеннями ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. В свою чергу, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

При цьому, для настання позаделіктної відповідальності необхідна наявність складу господарського правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів, які утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова Головного управління Державного казначейства України в Одеській області в реєстрації зобов'язань, що виникли за договором №439-8 від 26.04.2007р., була обумовлена неподанням відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, до вказаного органу Державного казначейства України пакету підтвердних документів щодо проведення процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

В свою чергу, відповідно до п. 12.3. Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 р. N 89, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 р. за N 716/9315, органи Державного казначейства України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 40) за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань. Таким чином, відмова Головного управління Державного казначейства України в Одеській області в реєстрації зобов'язань, що виникли за договором №439-8 від 26.04.2007р., фактично унеможливила подальше здійснення платежів за ним.

Однак, за переконанням суду, військовою частиною А-2171, як Споживачем за договором № 439-8 від 26.04.2007р., не було вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на своєчасне виконання грошових зобов’язань за договором на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р., як-то оскарження відмови органу Державного казначейства України у реєстрації зобов’язання, направлення на виконання до цього органу платіжного доручення на здіснення платежу за договором № 439-8 від 26.04.2007р. тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для звільнення військової частини А-2171 від відповідальності за невиконання зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг та правомірності вимог відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” про стягнення з відповідача 438,12 грн. - нарахованої пені; 204,14 грн. –3% річних.

Таким чином, на думку суду, розмір заборгованості військової частини А-2171 перед відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” по сплаті за отримані послуги витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується обґрунтованими розрахунками, доданими позивачем до матеріалів справи. Доказів, спростовуючих наведене відповідачем надано не було.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 903 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. 78 ГПК України, у зв’язку з чим з відповідача слід стягнути на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” 27646,04 грн. загальної заборгованості за надані по договору на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 439-8 від 26.04.2007р. послуги, у тому числі: 26309,90 грн. основного боргу; 438,12 грн. - нарахованої пені; 693,88 грн. - індексу інфляції; 204,14 грн. –3% річних.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з військової частини А-2171 /65033, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, р/р 35210009003312 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08309566/ на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” / 03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 16479714/ 26309 грн. 90 коп. / двадцять шість тисяч триста дев’ять грн. 90 коп./ - основного боргу, 438 грн. 12 коп. / чотириста тридцять вісім грн. 12 коп./ - нарахованої пені; 204 грн. 14 коп. / двісті чотири грн. 14 коп./ - 3% річних; 693 грн. 88 коп. / шістсот дев’яносто три грн. 88 коп./ - збитків від інфляції; 276 грн. 46 коп. /двісті сімдесят шість грн. 46 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 26.01.2008р.

Суддя Желєзна С.П.