Рішення № 135492284, 07.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуСправа №160/24715/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

УСТАНОВИВ:

28.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2021 року за № Ф-9090-53 У на загальну суму 38468,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після 2004 року підприємницьку діяльність не здійснювала, не реєструвалася як фізична особа-підприємець відповідно до вимог чинного законодавства та подала документи на припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності. За твердженням позивача, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про неї як про фізичну особу-підприємця, що підтверджується витягом з реєстру. Позивач також зазначає, що контролюючим органом не проводилися перевірки щодо правильності нарахування єдиного внеску, не складалися відповідні акти перевірки, а сама вимога не містить розрахунку заборгованості, періодів її виникнення, а також сум штрафних санкцій та пені. На думку позивача, за відсутності державної реєстрації його як фізичної особи-підприємця та відсутності підтверджених підстав для нарахування єдиного внеску у неї не виникало обов`язку зі сплати такого внеску, а тому оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року поновлено строк звернення до суду у справі, відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 29.10.2025 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

13.10.2025 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління не погоджується із позовними вимогами та зазначає наступне. За даними інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС України (далі - ІКС), ОСОБА_2 перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС (Новомосковська ДПІ) з 14.03.2003 року по 30.04.2025 року як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Згідно даних ІКС податкова адреса ОСОБА_2 до 30.04.2025 року була Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Дзержинського, будинок 74. Станом на 01.02.2021 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП по КБК 71040000) по ОСОБА_2 були проведені автоматичні нарахування по єдиному внеску на загальну суму 37 788,74 грн, а саме: за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн. по строку 09.02.2018 року; за І квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 19.04.2018 року; за II квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 19.07.2018 року; за III квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 19.10.2018 року; за IV квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 21.01.2019 року; за І квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 19.04.2019 року; за II квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 19.07.2019 року; за III квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 21.10.2019 року; за IV квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 20.01.2020 року; за I квартал 2020 року (січень, лютий) у розмірі 2078,12 грн. по строку 21.04.2020 року; за II квартал 2020 року у розмірі 1039,06 грн. по строку 20.07.2020 року; за III квартал 2020 року у розмірі 3178,12 грн. по строку 19.10.2020 року; за IV квартал 2020 року у розмірі 2200,00 грн. по строку 19.01.2021 року. Також, в ІКП по КБК 71040000 Живиці (Задоріної) донараховано штрафних санкцій по єдиному внеску ч. 7 п. 11 ст. 25 Закону № 2464 за актом поточного року рішенням про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску № 0297531321 від 20.07.2018 року на суму 680 гривень. Станом на 01.02.2021 року в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_2 , обліковувався борг у сумі 38468,74 гри., який складався з нарахованих автоматичних нарахувань по єдиному внеску на загальну суму 37 788,74 грн, за період з січня 2017 року по грудень 2020 року включно та донарахованих штрафних санкцій по єдиному внеску ч. 7 п. 11 ст. 25 Закону № 2464 за актом поточного року рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску № 0297531321 від 20.07.2018 року на суму 680 гривень. З урахуванням вищенаведеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - Олійник Дар`ї Сергіївни про витребування доказів у справі задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 в строк до 30.10.2025 року надати до суду належним чином завірену копію індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 за спірний період.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 07.04.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що За даними інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС України (далі - ІКС), ОСОБА_2 перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС (Новомосковська ДПІ) з 14.03.2003 року по 30.04.2025 року як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

ОСОБА_2 була платником єдиного внеску. Стан платника 11 - ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (ІКП ПУСТІ НЕ ПУСТІ).

Станом на 01.02.2021 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП по КБК 71040000) по ОСОБА_2 були проведені автоматичні нарахування по єдиному внеску на загальну суму 37 788,74 грн, а саме:

- за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн. по строку 09.02.2018 року;

- за І квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 19.04.2018 року;

- за II квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 19.07.2018 року;

- за III квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 19.10.2018 року;

- за IV квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. по строку 21.01.2019 року;

- за І квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 19.04.2019 року;

- за II квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 19.07.2019 року;

- за III квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 21.10.2019 року;

- за IV квартал 2019 року у розмірі 2 754,18 грн. по строку 20.01.2020 року;

- за I квартал 2020 року (січень, лютий) у розмірі 2078,12 грн. по строку 21.04.2020 року;

- за II квартал 2020 року у розмірі 1039,06 грн. по строку 20.07.2020 року;

- за III квартал 2020 року у розмірі 3178,12 грн. по строку 19.10.2020 року;

- за IV квартал 2020 року у розмірі 2200,00 грн. по строку 19.01.2021 року.

Також, в ІКП по КБК 71040000 Живиці (Задоріної) донараховано штрафних санкцій по єдиному внеску ч. 7 п. 11 ст. 25 Закону № 2464 за актом поточного року рішенням про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску № 0297531321 від 20.07.2018 року на суму 680 гривень.

Станом на 01.02.2021 року в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_2 , обліковувався борг у сумі 38468,74 грн., який складався з нарахованих автоматичних нарахувань по єдиному внеску на загальну суму 37 788,74 грн, за період з січня 2017 року по грудень 2020 року включно та донарахованих штрафних санкцій по єдиному внеску ч. 7 п. 11 ст. 25 Закону № 2464 за актом поточного року рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску № 0297531321 від 20.07.2018 року на суму 680 гривень.

По ОСОБА_2 борг по єдиному внеску стягнено в межах виконавчого провадження (платіжне доручення №62879 від 11.04.2025 року) у сумі 38 468,74 гривень.

Станом на 08.10.2025 року в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_2 , борг відсутній.

Згідно даних ІКС станом на 31.01.2021 року, заборгованість ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (технологічний код 71040000) становила 38 468,74 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості, на виконання вимог пункту 3 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 18.02.2021 року № Ф-9090-53 на суму 38 468,74 грн. та направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернуто АТ «Укрпошта» до ГУ ДПС з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки ОСОБА_2 суму заборгованості, яка зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, не сплачено, на виконання вимог пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - ВДВС) по Живиці (Задоріній) Анні Василівні ГУ ДПС направлено узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф - 9090-53У від 18.02.2021 року на суму 38 468,74 гривень (заява ГУ ДПС про примусове виконання від 15.06.2021 року № 16466/5/04-36-13-05), ВДВС керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 12.12.2022 року повернув без виконання вимогу № Ф-9090-53У від 18.02.2021 року в зв`язку з відсутністю майна, коштів на рахунках, транспортних засобів, що належить боржнику.

Заявою про примусове виконання від 10.02.2023 року № 5782/5/04-36-13-07-18 ГУ ДПС повторно направлено до ДВС на виконання узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф - 9090-53У від 18.02.2021 року на суму 38 468,74 гривень. ВДВС керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 08.12.2023 року повернув без виконання вимогу № Ф-9090-53У від 18.02.2021 року в зв`язку з відсутністю майна та грошових коштів в банківських установах. Заявою про примусове виконання від 10.01.2024 року № 1166/5 ГУ ДПС повторно направлено до ДВС на виконання узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф - 9090-53У від 18.02.2021 року на суму 38 468,74 гривень.

Відповідно даних ІКС, в ході виконавчого провадження Самарійським ВДВС зі ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості по єдиному внеску стягнуто кошти 11.04.2025 року на загальну суму 38 468,74 гривень.

Згідно даних ІКС станом на 13.10.2025 року, по ОСОБА_2 відсутня заборгованість з єдиного соціального внеску (по технологічному коду 71040000).

Не погодившись із вимогою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2021 року за № Ф-9090-53 У на загальну суму 38468,74 грн, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статтею 2 Закону № 2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом (ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абз.7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, в період нарахування боргу недоїмки відповідачем, позивач не здійснював підприємницької діяльності як ФОП.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено та доказів протилежного податковим органом до суду не надано.

Суд зауважує, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 (провадження № К/9901/28514/19).

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований до 01.07.2004 року.

Водночас, усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

У матеріалах даної справи відсутні докази про подання позивачем державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про нього до ЄДР та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19.

Крім того, суд зазначає, що місцем проживання (податковим адресом) з 23.09.2005 року є АДРЕСА_2 , а не як безпідставно було зазначено контролюючим органом: АДРЕСА_3 , куди було направлено у 2021 році засобами поштового зв`язку оскаржувану вимогу. Доказами місця проживання позивача є копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 01.11.201 року та витяг з реєстру територіальної громади від 27.05.2025 року, в яких вказано: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2021 року за № Ф-9090-53 У на загальну суму 38468,74 грн винесена відповідачем із порушенням норм чинного законодавства України, а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 3028,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2021 року за № Ф-9090-53 У на загальну суму 38468,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений за позовну заяву судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна