Рішення № 135492206, 06.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/29543/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 Про результати службового розслідування наступного змісту: 3. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 62464,85 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 Про результати службового розслідування наступного змісту: 22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 у частині щодо покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617 наступного змісту: 3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по своїм військовослужбовцям у частині щодо покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі наступного змісту: Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі з майора ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 62464,85 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення;

- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі наступного змісту: Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі до повного погашення збитків у частині щодо стягнення коштів з майора ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідно до оскаржуваного наказу на нього було покладено матеріальну відповідальність у зв`язу зі встановленням надлишкової виплати щомісячної премії військовослужбовцям 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (командир старший лейтенант ОСОБА_1 ), які вчинили вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані. Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом і вважає його протиправним, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 не було встановленого його вини, або вчинення умисних дій , що суперечить нормам ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Окрім наведеного зауважує про числені допущені процедурні порушення при проведенні службового розслідування.

У зв`язку з вищезазначеним звернувся з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/29543/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:

- оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору в розмір 4844,80 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами щодо вказаних підстав.

На виконання вимог ухвали від 20.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків до якої додано квитанцію від 03.11.2025 року на суму 4844,80 грн. Та було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

03.12.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив проти позову, в якій відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Проведеним службовим розслідуванням у тому числі було встановлено здійснення надлишкової виплати щомісячної премії військовослужбовцям 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (командир старший лейтенант ОСОБА_1 ), які вчинили вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані. За результатами додаткового службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 № 56 було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617, а саме додано п. 3 в наступній редакції: «Відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 44646,14 грн». Так, відповідач зауважує, що командир роти відповідає за забезпечення військової дисципліни, підтримання внутрішнього порядку в своєму підрозділі, зобов`язаний, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення з боку особового складу роти та прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності, щотижня підбивати підсумки військової дисципліни та внутрішнього порядку, доповідати командирові батальйону про накладені стягнення на особовий склад роти, так і те, що вживання алкогольних напоїв на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибування на службу та/або виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння є порушенням військової дисципліни. ОСОБА_1 , командиром 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони грубо порушені вимоги пунктів 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 1, 4, 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 2 п. 5 розділу XVI. «Преміювання» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в частині постійного підтримування військової дисципліни в роті, не залишення поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення, прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності та здійснення відповідної доповіді командирові батальйону, що і призвело до здійснення вищевказаної переплати грошових коштів.

01.12.2025 року ОСОБА_1 подано позовну заяву (змінену), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування», з урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.11.2025 року №56 «Про внесенні змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №617» наступного змісту: « Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 44646,14 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування», з урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності) від 17.11.2025 року №56 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №617» наступного змісту: « Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення додаткового службового розслідування дані внести зміни до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 « Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі», з урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( з адміністративно господарської діяльності) від 19.11.2025 року №1849 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу стягнути завдану шкоду в сумі 44646,14грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі», з урахуванням змін, внесених наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( з адміністративно господарської діяльності) від 19.11.2025 року №1849 « Про матеріальну відповідальністю військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: Начальнику фінансово економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з майора ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог.

Цією ж ухвалою надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

16.03.2026 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначають, що службове розслідування за фактом переплати грошового забезпечення проведено відповідачем згідно Порядку проведення службового розслідування, затвердженого Наказом МОУ від 21.11.2017р. №608. Також зауважують, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. З огляду на викладене вважають позовні вимоги безпідставними та просять відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 № 567 Про призначення службового розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності комісією у складі: голова комісії: помічник командира- начальник фінансово економічної служби підполковник ОСОБА_2 ; члени комісії: офіцер фінансово економічної служби майор ОСОБА_3 , офіцер адміністративного відділення лейтенант ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування, яким зокрема перевірено правомірність нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям під час лікування з приводу зловживання алкоголю і (або) наркотичних речовин.

За результатами розслідування було складено Акт службового розслідування, реєстраційний № 1496/22-162 від 15.08.2025.

Проведеним службовим розслідуванням у тому числі було встановлено здійснення надлишкової виплати щомісячної премії військовослужбовцям 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (командир старший лейтенант ОСОБА_1 ), які вчинили вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані, а саме що:

1. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2023 № 412 Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за квітень 2023 року:

-виплачено щомісячну премію в сумі 14748,60 грн. старшому солдату ОСОБА_5 , який знаходився на стаціонарному лікування у медичному закладі комунальне некомерційне підприємство Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради в період з 03 квітня по 25 квітня 2023року, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №4723, згідно епікризу вміст алкоголю складає 1,06 ‰. Переплата щомісячної премії складає КЕКВ 2112 - 14748,60 грн., КЕКВ 2120 (ЄСВ) -3244,69 грн.;

-виплачено щомісячну премію в сумі 14748,60 грн. молодшому сержанту ОСОБА_6 , який знаходився на стаціонарному лікування у медичному закладі комунальне некомерційне підприємство Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради в період з 26 квітня по 11 травня 2023року, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №6069, згідно епікризу вміст алкоголю складає 2,2 ‰. Переплата щомісячної премії та додаткової винагороди складає КЕКВ 2112 - 14748,60 грн., КЕКВ 2120 (ЄСВ) -3244,69 грн..

1. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2023 № 124Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за січень 2023 року виплачено щомісячну премію в сумі 7098,00 грн. солдату ОСОБА_7 , який знаходився на стаціонарному лікування у медичному закладі комунальне некомерційне підприємство Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради в період з 20 січня по 17 лютого 2023 року, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1019, згідно епікризу вміст алкоголю не визначено, але у відношенні якого складено протокол у відділенні організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 про військове адміністративне порушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. №ОДВ/22 від 19 січня 2023року згідно якого кількість еталону у видихуваному повітрі становить 1,28% та 1,96%. Переплата щомісячної премії та додаткової винагороди складає КЕКВ 2112 -7098,00 грн., КЕКВ 2120 (ЄСВ) -1561,56 грн.

2. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 № 129Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за лютий 2024 року виплачено щомісячну премію в сумі 14605,50 грн. старшому солдату ОСОБА_8 , який знаходився на стаціонарному лікування у медичному закладі комунальне некомерційне підприємство Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради в період з 07 лютого по 29 лютого 2024 року, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №2258, згідно епікризу ознаки алкогольного сп`яніння, відмова проходити обстеження. Переплата щомісячної премії та додаткової винагороди складає КЕКВ 2112 14605,5 грн., КЕКВ 2120 - 3213,21 грн.

У зв`язку з вище встановленими обставинами щодо здійснення надлишкової виплати щомісячної премії старшому солдату ОСОБА_5 , молодшому сержанту ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_7 та старшому солдату ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення щодо притягнення Позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 62464,85 грн., відображене в п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617.

Сума, що підлягає стягненню з старшого лейтенанта ОСОБА_1 була визначена шляхом складання сум переплати щомісячної премії вищезазначеним військовослужбовцям та суми сплаченого військовою частиною ЄСВ при виплаті премії в розмірі 22% 62464,85 грн. (14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 7098,00 грн. + 1561,56 грн. + 14605,5 грн. + 3213,21 грн.).

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 № 55 пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617 був скасований та призначено проведення додаткового службового розслідування щодо обґрунтованості виплати премії та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_8 за період з 01.01.2023 по 31.03.2025.

За результатами додаткового службового розслідування було встановлено, що відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2258 період перебування на стаціонарному лікуванні з 07.02.2024 по 29.02.2024, а запис в виписці щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння стосується 27.10.2023, тобто етапу попереднього стаціонарного лікування старшого солдата ОСОБА_8 , що не може бути підставою позбавлення премії за вживання алкогольних напоїв старшого солдата ОСОБА_8 за лютий 2024 року. (Акт додаткового службового розслідування від 17.11.2025 № 1856/23-8).

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок надлишкової виплати щомісячної премії військовослужбовцям 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 підлягав до зменшення на розмір премії за лютий 2024, виплаченої старшому солдату ОСОБА_8 17818,71 грн. (14605,5 грн. + 3213,21 грн.) і склав 44646,14 грн. (14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 7098,00 грн. + 1561,56 грн. + 14605,5 грн. + 3213,21 грн.).

За результатами додаткового службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 № 56 було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617, а саме додано п. 3 в наступній редакції: «Відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 44646,14 грн».

Не погоджуючись з з вказаним рішенням про притягнення до повної матеріальної відповідальності, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У абзаці 1 частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № ХІV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Командир (начальник) зобов`язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

Згідно статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Начальник штабу полку (окремого батальйону) зобов`язаний: організовувати своєчасне й правильне доведення до підрозділів і служб усіх наказів командира полку та старших командирів (начальників), а також перевірку їх виконання; особисто доводити найважливіші накази та перевіряти їх виконання.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватисяКонституціїта законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбаченихКодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно зКодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608), цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

У пункті 7 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Абзацами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

У пункті 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 608).

Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку № 608).

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (пункт 4 розділу VІ Порядку № 608).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу VІ Порядку №608 акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.

Згідно із пунктом 1 розділу VIІІ Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктом 2 розділу VIІІ Порядку № 608 визначено, що під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (пункт 3 розділу VIІІ Порядку № 608).

Отже на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зокрема, а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби).

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановленіКонституцієюта законами України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку військовослужбовця, його ставлення до служби.

Як встановлено судом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 №567 Про призначення службового розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності комісією у складі: голова комісії: помічник командира- начальник фінансово економічної служби підполковник ОСОБА_2 ; члени комісії: офіцер фінансово економічної служби майор ОСОБА_3 , офіцер адміністративного відділення лейтенант ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування, яким зокрема перевірено правомірність нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям під час лікування з приводу зловживання алкоголю і (або) наркотичних речовин.

За результатами розслідування було складено Акт службового розслідування, реєстраційний № 1496/22-162 від 15.08.2025.

Проведеним службовим розслідуванням у тому числі було встановлено здійснення надлишкової виплати щомісячної премії військовослужбовцям 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (командир старший лейтенант ОСОБА_1 ), які вчинили вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані.

У зв`язку зі встановленими обставинами щодо здійснення надлишкової виплати щомісячної премії старшому солдату ОСОБА_5 , молодшому сержанту ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_7 та старшому солдату ОСОБА_8 , у відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення щодо притягнення Позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 62464,85 грн., відображене в п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617.

Сума, що підлягає стягненню з старшого лейтенанта ОСОБА_1 була визначена шляхом складання сум переплати щомісячної премії вищезазначеним військовослужбовцям та суми сплаченого військовою частиною ЄСВ при виплаті премії в розмірі 22% 62464,85 грн. (14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 7098,00 грн. + 1561,56 грн. + 14605,5 грн. + 3213,21 грн.).

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 № 55 пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617 був скасований та призначено проведення додаткового службового розслідування щодо обґрунтованості виплати премії та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_8 за період з 01.01.2023 по 31.03.2025.

За результатами додаткового службового розслідування було встановлено, що відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2258 період перебування на стаціонарному лікуванні з 07.02.2024 по 29.02.2024, а запис в виписці щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння стосується 27.10.2023, тобто етапу попереднього стаціонарного лікування старшого солдата ОСОБА_8 , що не може бути підставою позбавлення премії за вживання алкогольних напоїв старшого солдата ОСОБА_8 за лютий 2024 року. (Акт додаткового службового розслідування від 17.11.2025 № 1856/23-8).

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок надлишкової виплати щомісячної премії військовослужбовцям 1 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 підлягав до зменшення на розмір премії за лютий 2024, виплаченої старшому солдату ОСОБА_8 17818,71 грн. (14605,5 грн. + 3213,21 грн.) і склав 44646,14 грн. (14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 14748,60 грн. + 3244,69 грн. + 7098,00 грн. + 1561,56 грн. + 14605,5 грн. + 3213,21 грн.).

За результатами додаткового службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 № 56 було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617, а саме додано п. 3 в наступній редакції: «Відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 44646,14 грн».

Одночасно, суд вважає за доцільне зазначити, що проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Вказана позиція зазначена в постанові Верховного суду від 13.06.2024 по справі №420/9472/23.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначаєЗакон України від 03.10.2019 № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).

Відповідно достатті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4);

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5).

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (частина 2 статті 3 Закону № 160-ІХ).

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 3 Закону № 160-ІХ).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб (частина другастатті 5 Закону № 160-ІХ).

Частиною 1 статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Статтею 8 Закону № 160-ІХ визначено, що посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів (частина перша).

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника) (частина друга).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (частина третя).

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (частина п`ята).

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності (частина шоста).

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (частина сьома).

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди (частина восьма).

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону №160-ІХ, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Частинами 1, 3 статті 14 Закону №160-ІХ визначено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

З аналізу викладених норм слідує, що підставою для застосування до військовослужбовця матеріальної відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди. Однак слід зауважити, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність, як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на те, що Законом № 160-ІХ види матеріальної відповідальності розмежовані на обмежену матеріальну відповідальність (стаття 5), повну матеріальну відповідальність (частина 1 статті 6) та підвищену матеріальну відповідальність (частина 3 статті 6).

Кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.

У свою чергу настання повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону №160-ІХ (у тому числі за здійснення надлишкових виплат грошових коштів) обумовлено законодавцем одночасно, як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості не усвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об`єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.

Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, тобто відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

Висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування.

Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства, які поширюються на спірні правовідносини, а також дослідивши матеріали службового розслідування, що оформлені актом № 1496/22-162 від 15.08.2025 року, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування виключно до позивача повної матеріальної відповідальності, не врахував усіх обставин, які, на думку суду, мають значення при прийнятті відповідного рішення щодо ОСОБА_1 .

Так, суд погоджується з твердженнями позивача, що Командир роти в Збройних Силах України не має прямих повноважень самостійно видавати накази про преміювання (нарахування чи позбавлення премії) військовослужбовців, оскільки це є прерогативою командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з пунктом 4 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із положеннями пунктів 1, 2 розділу VI Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.

Залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55.

Пунктом 5 Розділу VІ Порядку № 260 передбачено, що виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ХVІ Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Відтак, враховуючи положення Порядку № 260 суд констатує, що на позивача, як на командира роти не покладено повноважень щодо визначення премії та її розміру військовослужбовцям військової частини, а такі повноваження покладено безпосередньо на командира військової частини, що залишено поза увагою при проведенні службового розслідування.

Однак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Відповідно до п. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.

Командир роти підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу роти.

Відповідно до п. 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти зобов`язаний: доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти. організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті..

Відповідно до п. 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; Відповідно до п. 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Так, в акті службового розслідування було викладено, що рапортів від командирів структурних підрозділів стосовно вживання алкогольних напоїв ( інших осіб на час тимчасової відсутності командирів структурних підрозділів) не надано.

Отже з наведеного слідує, що хоча на позивача, як командира роти не покладено повноважень шодо нарахування премій військовослужбовцям, що знаходяться в підпорядкуванні, однак до його безпосередніх обов`язків віднесено: доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна