Рішення № 135492164, 06.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/31560/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

31.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.08.2025 року № 045550029733 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 07.08.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 12.07.1989 року по 19.09.1994 року, з 06.10.1994 року по 20.11.1995 року, з 24.11.1995 року по 31.03.1997 року, з 19.04.1997 року по 28.08.2000 року, з 15.05.2001 року по 21.09.2001 року, з 24.09.2001 року по 31.10.2002 року, з 05.11.2002 року по 05.02.2006 року, з 08.11.2024 року по 12.11.2024 року до пільгового стажу, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 07.08.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто вказану заяву позивача та прийнято рішення від 14.08.2025 року №045550029733, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки не підтверджено пільговий стаж роботи. З оскаржуваним рішенням позивач не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм чинного законодавства в сфері регулювання пенсійних виплат, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 20.11.2025 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області письмовий відзив на адміністративний позов на адресу суду не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 06.04.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Вказана заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.08.2025 року № 045550029733 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки не підтверджено пільговий стаж роботи. Також у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника 58 років 6 місяців 9 днів, страховий стаж особи становить 42 роки 3 місяці 23 дні, пільговий стаж за Списком №2 невизначено. У матеріалах справи відсутня довідка про пільговий характер роботи.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

У відповідності до п.1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено , що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Однак цей порядок поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивача по Списку №2 періодів роботи з 12.07.1989 року по 19.09.1994 року, з 06.10.1994 року по 20.11.1995 року, з 24.11.1995 року по 31.03.1997 року, з 19.04.1997 року по 28.08.2000 року, з 15.05.2001 року по 21.09.2001 року, з 24.09.2001 року по 31.10.2002 року, з 05.11.2002 року по 05.02.2006 року, з 08.11.2024 року по 12.11.2024 року, у зв`язку із відсутністю пільгових довідок, передбачених пунктом 20 Порядку, суд зазначає наступне.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Стаття 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2018 року по адміністративній №415/760/17, 31.07.2018 року по адміністративній справі № 486/1080/16-а, від 31.07.2018 року по адміністративній справі № 235/1112/17 висловив правову позицію про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1, 2 саме записами у трудовій книжці.

Отже, за наявності належно оформлених записів у трудовій книжки та підтвердження стажу роботу, що дає право на пільгову пенсію, підприємством, неможливо спростовувати факт наявності у позивача стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.08.1985 року позивач, зокрема:

26.01.1989 року прийнятий до заводу важких пресів Дніпропетровського ордена трудового червоного прапора до цеху зварних конструкцій майстром слюсарем складальної ділянки;

12.07.1989 року переведений учнем електрозварювальника на автоматичних і полуавтоматичних машинах до цеху зварювальних конструкцій;

08.02.1990 року присвоєно 3 розряд електрозварювальника ручної зварки у цеху зварювальних конструкцій;

29.12.1990 року присвоєна 2 професія: стропальник 2 розряду, продовжує працювати електрозварювальником ручної зварки 3 розряду у цеху зварювальних конструкцій;

26.02.1993 року присвоєно 4 розряд електрозварювальника ручної зварки у цеху зварювальних конструкцій;

08.12.1993 року присвоєно 2 професія: газорізальник 3 розряду, газоелектрозварювальник 3 розряду, продовжує працювати електрозварювальником ручної зварки 4 розряду у цеху зварювальних конструкцій;

04.02.1994 року присвоєно 5 розряд електрозварювальника ручної зварки у цеху зварювальних конструкцій;

19.09.1994 року звільнений;

06.10.1994 року 20.11.1995 року працював у ПП «Гліб» електрозварювальником;

24.11.1995 року 31.03.1997 року - працював у ПП Фірма «КІВ» електрозварювальником 5 розряду;

19.04.1997 року прийнятий у «Дніпроміськелектротранспорт» Тролейбусне депо №2 електрозварювальником 5 розряду;

29.08.2000 року переведений майстром бригади поточного ремонту;

15.05.2001 року переведений газоелектрозварювальником 5 розряду;

21.09.2001 року звільнений по переведенню;

24.09.2001 року 31.10.2002 року прийнятий у порядку переведення у «Дніпроміськелектротранс» внутрігосподарчі госпрозрахункові вагоноремонтні майстерні електрозварювальником 5 розряду.

05.11.2002 року прийнятий в ТОВ «Екологія» на посаду газоелектрозварювальника;

06.02.2006 року призначений на посаду заступник начальника теплового цеху з обладнання;

01.08.2006 року переведений на посаду начальника теплового цеху виробничого комплексу №1;

31.12.2006 року звільнений по переведенню…;

08.11.2024 року 12.11.2024 року електрогазозварювальник матеріально-технічної служби 3 розряду у ТОВ НВП «Стальсервіс».

Водночас, згідно форми ПС-право періоди роботи з 12.07.1989 року по 19.09.1994 року, з 06.10.1994 року по 20.11.1995 року, з 24.11.1995 року по 31.03.1997 року, з 19.04.1997 року по 28.08.2000 року, з 15.05.2001 року по 21.09.2001 року, з 24.09.2001 року по 31.10.2002 року, з 05.11.2002 року по 05.02.2006 року, з 08.11.2024 року по 12.11.2024 року не зараховано до пільгового стажу роботи позивача за списком №2.

Як підставу для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу відповідачем у оспорюваному рішенні вказано відсутність пільгових довідок.

Разом з тим, слід зазначити, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 та з 17 січня 2003 року Списки, затверджені постановою КМУ від 16.01.2003 року №36, а з 03.08.2016 року Списки, затверджені постановою КМУ від 24 червня 2016 року № 461.

Розділом XXXIII «Загальні професії» списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, передбачалися професії «газозварник» (12100000-11620), «електрозварник» (12100000-19905) на автоматичних і напівавтоматичних машинах, «електрозварник» (12100000-19906) ручного зварювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки» (23200000-19756), «електрозварники ручного зварювання» (23200000-19906).

Постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у якому в розділі XXXIII «Загальні професії» передбачались професії: «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки», «електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах», «електрозварники ручного зварювання».

Постановою Кабінету Міністрів від 24 червня 2016 р. № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у якому в розділі XXXIII «Загальні професії» передбачались професії: «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки», «електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах», «електрозварники ручного зварювання».

З огляду на викладене, професії/посади «електрогазозварювальника», «газоелектрозварювальника» передбачені в усіх Списках №2.

Згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 178/611/17, колегія суддів відзначає, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією.

Така ж правова позиція у подібних спірних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №535/103/17 та від 27.03.2020 року у справі №607/1266/17.

Водночас, відповідач підставою для не зарахування до пільгового страхового стажу спірних періодів роботи визначає відсутність уточнюючих довідок.

При цьому, трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у спірних періодах, на посадах передбачених, зокрема, і Списком №2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що на позивача не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, зауважень до записів у трудовій книжці, їх неточності чи відсутності відповідачем у рішенні не зазначено.

Водночас, слід зазначити, що при призначенні пенсії позивачем, зокрема було надано довідку про картку умов праці на АТ «Дніпропресс», де працював позивач з 26.01.1989 року до 19.09.1994 року, в якій вказано, що професія електрозварювальник ручної зварки відноситься до категорії зі шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на застосування Списку №2 та інших пільг.

Щодо інших місць роботи у ПП «Гліб», ПП фірмі «КІВ» та ТОВ «Екологія» отримати довідки або інші підтверджувальні документи об`єктивно неможливо, оскільки ці підприємства припинили свою діяльність, а запити позивача до архівних установ, зокрема і щодо підтвердження його роботи і на підприємстві «Дніпроміськелектротранспорт» Тролейбусне депо №2 результату не дали через відсутність переданих туди відповідних кадрових документів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував ОСОБА_1 періоди роботи з 12.07.1989 року по 19.09.1994 року, з 06.10.1994 року по 20.11.1995 року, з 24.11.1995 року по 31.03.1997 року, з 19.04.1997 року по 28.08.2000 року, з 15.05.2001 року по 21.09.2001 року, з 24.09.2001 року по 31.10.2002 року, з 05.11.2002 року по 05.02.2006 року, з 08.11.2024 року по 12.11.2024 року до пільгового стажу, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відтак, відповідача належить зобов`язати зарахувати вказані періоди до пільгового стажу за Списком №2.

Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.08.2025 року № 045550029733 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 07.08.2025 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 року призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 968,96 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 775,17 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.08.2025 року № 045550029733 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 07.08.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 12.07.1989 року по 19.09.1994 року, з 06.10.1994 року по 20.11.1995 року, з 24.11.1995 року по 31.03.1997 року, з 19.04.1997 року по 28.08.2000 року, з 15.05.2001 року по 21.09.2001 року, з 24.09.2001 року по 31.10.2002 року, з 05.11.2002 року по 05.02.2006 року, з 08.11.2024 року по 12.11.2024 року до пільгового стажу, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.08.2025 року призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 775,17 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна