Ухвала суду № 135491961, 06.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 квітня 2026 року Справа № 160/3640/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

17.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 173 972,64 грн.

23.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.03.2026 року від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

Розглянувши вищевказану заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відтак, суми грошових зобов`язань відповідача визначені у податковому повідомленні-рішенні №0124871-2416-0482-UА12060170010439451 від 06.03.2025, податкових деклараціях з плати за землю №9315148901 від 14.03.2025, №9067720234 від 17.03.2025 на суму 107310,73 грн; податкового повідомлення-рішення №0473632416 від 19.08.2025.

Згідно з пунктом 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Приписи п. 102.4 ст. 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений ст. 102 ПК України.

Так, положеннями п. 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Тобто самостійно визначені суб`єктом декларування та своєчасно несплачені суми податкових зобов`язань можуть бути стягнуті контролюючим органом упродовж строку 1095 календарних днів, починаючи з дня набуття такими сумами грошових зобов`язань статусу податкового боргу.

В даному випадку, відображені у податковому повідомленні-рішенні №0124871-2416-0482-UА12060170010439451 від 06.03.2025, податкових деклараціях з плати за землю №9315148901 від 14.03.2025, №9067720234 від 17.03.2025 на суму 107310,73 грн; податкового повідомлення-рішення №0473632416 від 19.08.2025 податкові зобов`язання, в силу положень 54.1 ст. 54 ПК України є узгодженими та вважаються податковим боргом.

Відтак, строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, з урахуванням строків, визначених п. 102.4 ст. 102 ПК України, складає 1095 днів (3 роки) з дня його виникнення.

Посилання відповідача на те, що при зверненні до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу застосуванню підлягає визначений ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду, суд вважає помилковим та зазначає, що колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.02.2020 в справі №1340/5767/18 дійшла висновку, що положеннями п.п. 95.1-95.3 ст. 95 і п. 102.4 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п. 95.2 ст. 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. При цьому, норми п. 102.4 ст. 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Разом з тим, суд наголошує, що податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання в строки встановлені пунктом 57.1. ст. 57 ПК України.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, звернувшись 17.02.2026 року, позивач не пропустив строку звернення до суду з даним позовом, відтак відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 123 КАС України, а саме залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 122, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - відмовити

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв