Рішення № 135491951, 07.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуСправа №160/4488/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/4488/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, код ЄДРПОУ: 40108866), до відповідача-2: Відділу поліції №4 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Пилипа Орлика, буд. 3) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді по суті запиту на публічну інформацію (сканкопії ТАЛОНА-ПОВІДОМЛЕННЯ ЄДИНОГО ОБЛІКУ № 7478);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути моє звернення від 17.02.2026 (з урахуванням висновків суду) та надати належну відповідь по суті порушених питань, а саме: надати сканкопію ТАЛОНА-ПОВІДОМЛЕННЯ ЄДИНОГО ОБЛІКУ № 7478, або надати вмотивовану відмову із застосуванням трискладового тесту (якщо інформація дійсно має обмежений доступ).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність поведінки відповідача щодо розгляду запиту позивача. Позивач зазначає, що відповідач протиправно не надав відповідь на запит позивача, чим порушив його права в сфері доступу до публічної інформації.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4488/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4488/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

17 березня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що щодо позивача не дотримана така умова як укладення контракту в період дії воєнного стану.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року залучено до участі в адміністративній справі №160/4488/26 в якості другого відповідача Відділ поліції №4 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі відповідач-2).

Розгляд адміністративної справи №160/4488/26 розпочато спочатку.

26 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшла заява на виконання вимог ухвали від 23 березня 2026 року. До заяви долучені витребувані документи, в т.ч. пояснення відповідача-2 щодо строку розгляду заяви позивача.

26 березня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Клопотання повторює виклад вищевказаної заяви.

Згідно положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

17 лютого 2026 року позивач направив відповідачу-2 «звернення», в якому просив на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI) надати протягом 5 днів сканкопію талона-повідомлення єдиного обліку №7478 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Позивач просив надати відповідь «як передбачено ст. 5 і 19 Закону «Про звернення громадян» та ст. 19 і 22 Закону «Про доступ до публічної інформації».

Відповідь на звернення від 17.02.2026 року (присвоєно вхідний №30510-2026 від 18.02.2026 року) надано листом відповідача-2 від 12.03.2026 року №111972-2026.

Також, в матеріалах справи міститься звернення позивача від 18.02.2026 року вих. №МИРОІ-001, стосувалося контактів канцелярії відповідача-2.

Листом від 25.02.2026 року №84751-2026 підрозділ відповідача-1 на «заяву №М-3796» повідомив контактні дані відповідача (електронну пошту, телефон, адресу веб-сайту) на заяву від 18.02.2026 року.

Вважаючи поведінку відповідача-1 протиправною бездіяльністю щодо не надання відповіді по суті запиту, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з п. 5, 7 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Статтею 20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Ч. 6 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з п. 5, 7 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Для повноти судового розгляду судом встановлені обставини обох звернень позивача до відповідача:

1) звернення від 18.02.2026 року вих. №МИРОІ-001, яке стосувалося контактів канцелярії відповідача-2. Відповідь на таке звернення (йому присвоєно вхідний №М-3796) надана листом відповідача-2 від 25.02.2026 року №84751-2026, яким повідомлено контакти для звернень.

Обставини цієї взаємодії позивачем не оскаржені, однак до позову долучено вищевказану відповідь на звернення від 18.02.2026 року як відповідь на звернення від 17.02.2026 року;

2) звернення від 17.02.2026 року вих. №КАЛАП-001, яке стосувалося надання талону повідомлення. Відповідь на таке звернення (йому присвоєно вхідний №30510-2026 від 18.02.2026 року) надано листом відповідача-2 від 12.03.2026 року №111972-2026, в якому зазначено, що сканкопію талона-повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви направлено позивачу для ознайомленні на адресу електронної пошти.

Обставини саме цієї взаємодії оскаржені позивачем як ненадання відповіді на звернення щодо отримання талону повідомлення.

Окремо суд зауважує, що раніше усі листи позивача відповідачу-2 названі «зверненням», оскільки або сам шаблон документа так названо (для звернення від 17.02.2026 року підкреслено клопотання), або лист взагалі не використовує жодної назви документа, тому «звернення» вжито як загальна характеристика звертання особи до органу. Тобто, викладені обставини не вказують на те, що позивачем подано або не подано звернення громадянина (або запит на доступ до публічної інформації).

Обставина надання позивачем разом з позовною заявою відповіді на інше його звернення не впливає на судовий розгляд, оскільки судом встановлено, що звернення щодо талону-повідомлення існувало, в наявності також і відповідь на нього. Отже, позивач не погодився з тим, як розглянуто його звернення щодо надання талону-повідомлення, в зв`язку з чим суд вирішує саме ці правовідносини.

Оцінюючи їх зміст суд зауважує, що особливістю даної справи є надання відповідачем вже разом з відзивом відповіді на запит позивача, вказавши, що долучена позивачем до позовної заяви копія відповіді стосувалася іншого запиту позивача.

Тобто, відповідь на «звернення» позивача створена вже в ході судового розгляду.

Суд не визнає такі обставини підставою для закриття провадження у справі оскільки п. 5 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI оскарженню підлягає саме несвоєчасне надання інформації.

Як наслідок, правові підстави для висновку поновлення прав позивача та наявність правових підстав для закриття провадження у справі відсутні.

Відповідно, суд переходить до оцінки природи «звернення» позивача від 17.02.2026 року щодо надання талону-повідомлення.

Так, природа документа визначається передусім його змістом, а не назвою документа чи за іншими формальними критеріями.

Позивач в зверненні згадує як законодавство про доступ до публічної інформації, так і законодавство про звернення громадян, в т.ч. вимог щодо оформлення звернення та запиту на доступ до публічної інформації. Водночас, як вже зазначав суд, при оцінці поданого на розгляд документа належить виходити в першу чергу з його змісту.

В наявному зверненні позивач просив протягом 5 днів надати талон-повідомлення. Відповідач-2 як суб`єкт владних повноважень і суб`єкт правовідносин як у сфері звернення громадян, так і у сфері доступу до публічної інформації, за замовчуванням обізнаний про те, що строк розгляду в 5 днів для розгляду звернень громадян не передбачений. Водночас, саме для запитів на доступ до публічної інформації строк їх розгляду протягом 5 робочих днів.

Окрім цього, визначальним є предмет прохання, а не строк його виконання. Так, позивач просив надати талон-повідомлення №7478 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення.

Відповідач-2 в поясненнях з цього питання зазначив, що запитувана інформація стосується особисто заявника, а тому не підпадає під дію законодавство про доступ до публічної інформації, натомість підпадає під дію законодавства звернення громадян.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2025 року у справі №420/20384/23.

Слід підкреслити, що відповідачі взагалі не заперечували, що відповідна інформація має обмежений доступ, природа інформації оцінена виключно для цілей порядку розгляду звернення позивача за іншим законодавством, а не для висновку про те, що така інформація не є публічною (за виключенням тези про те, що інформація не є публічною, оскільки стосується позивача).

Отже, презумпція публічності відповідної інформації відповідачами не спростована. Водночас, ця обставина ще не вказує, що відповідна інформація є публічною, в зв`язку з чим суд оцінює відповідні обставини самостійно.

Так, подібні правовідносини були предметом судового розгляду у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі №420/7433/23.

За змістом правозастосування у даній справі аргумент відповідача-2 про те, що відношення інформації до заявника позбавляє її характеру публічної інформації (чи взагалі впливає на властивості такої інформації), є безпідставним.

Адже хоча Верховним Судом і зроблено висновок про те, що правовідносини щодо надання позивачу інформації в частині відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо нього належить розглядати в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, які мають ознаки публічно-правових, в аспекті змісту заперечень відповідача вказаний висновок свідчить про незначущість зв`язку інформації з заявником (чи стосується інформація заявника) для цілей можливості її розгляду за правилами законодавства про доступ до публічної інформації.

В свою чергу за аналогією слід оцінювати і сам спірний в даній справі предмет запиту: як інформація щодо внесення відомостей до ЄДРСР щодо особи (в наведеному прикладі), так і інформація про прийняття від особи заяви про вчинення кримінального правопорушення (в даній справі) мають ідентичну природу стосуються конкретної особи, а тому однаковим чином не можуть бути підставою для непоширення на певну інформацію правового режиму публічної інформації.

Жодні інші підстави для обмеження доступу до відповідної інформації відповідачами не наведені, а судом не встановлені.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону №2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №9901/22/20, від 19.10.2023 у справі №9901/337/21).

Запитуваний талон-повідомлення відповідає вказаним ознакам.

Підсумовуючи вищевказане суд констатує, що спірна інформація була публічною, а тому її надання врегульовано саме законодавством про доступ до публічної інформації.

Водночас, відповідь на запит на доступ до публічної інформації надано, позивач не змінював в зв`язку з цим позовних вимог в частині її достатності згідно вимог запиту (наприклад, що надано невірний талон-повідомлення або в неналежному вигляді).

В свою чергу як вже вказав суд, своєчасність надання публічної інформації є окремим предметом оскарження. Звернення до суду з цим позовом є результатом того, що на момент такого звернення відповідач-2 прострочив строк надання публічної інформації.

Так, сама відповідь на запит позивача від 17.02.2026 року датована 12.03.2026 року, тобто безспірним є її надання пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідного запиту, що відповідачами не заперечувалося.

Як наслідок, в цій частині права позивача є порушеними.

Проте, оскільки відповідь на запит вже надана, спонукальна частина способу захисту застосуванню не підлягає, натомість спосіб захисту зводиться до констатації порушення відповідачем відповідних положень законодавства.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, код ЄДРПОУ: 40108866), до відповідача-2: Відділу поліції №4 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Пилипа Орлика, буд. 3) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу поліції №4 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо несвоєчасного надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 17.02.2026 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко