Постанова № 13549173, 27.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 січня 2011 р. № 2-а- 14969/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області № 0000562310/0 від 11.11.2010 року щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: інші збори за забруднення навколишнього середовища у розмірі 198353,53 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Овчаренко І.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача за довіреністю Хільченко В.Є., Сосонний Є.В. проти позову заперечували, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань податкового, валютного та іншого законодавства "Власівський Мірошник" за період з 01.04.2019 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 29.10.2010 року було складено акт перевірки № 2420/23-0-33/34895482, в якому були зафіксовані порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору".

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0 від 11.11.2010 року, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 198353,53 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог чинного законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 132231,11 грн.

При цьому зазначається, що відходи утворилися в результаті наданих послуг з боку ОАЗТ "Спецбудмонтаж" по зносу будівель та споруд, які спричинили утворення 2000,48 тон будівельних відходів та 565,2 тон зернових відходів.

На думку відповідача ці відходи утворилися в результаті зносу будівель та споруд, власником яких був ТОВ "Власівський Мірошник", а тому власником утворених відходів є саме ТОВ "Власівський Мірошник".

Згідно ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Згідно п. 2.1 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99 N 162/379 з подальшими змінами та доповненнями Платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно п. 3.1 цієї ж Інструкції об'єктами обчислення збору є:

- для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднююних речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;

- для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Зазначеними нормативними актами, а також Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303, встановлено, що платники збору за забруднення навколишнього природного середовища здійснюють обчислення цього збору, звітують у встановленому порядку та сплачують цей збір у разі наявності об'єкту обчислення, який утворюється в результаті діяльності платника збору, виробничої, господарської, тощо.

Так, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" встановлено, що в результаті зносу основних засобів було отримано будівельне сміття в кількості 2000,48 тон, але ж не зазначено саме яким суб'єктом господарювання це сміття було отримано.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство замовляло виконання будівельних робіт генпідряднику АТЗТ "Спецбудмонтаж" згідно договору № 52-09 від 19.03.09 р.

Серед замовлених будівельних робіт є роботи з знесення будівель і споруд.

Згідно акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року підрядник виконав низку робіт в т.ч. робіт зі знесення будівель і споруд, навантаження утвореного будівельного сміття екскаватором на автомобільний транспорт, перевезення цього будівельного сміття автомобільним транспортом до місць вивантаження.

Таким чином, отримання будівельного сміття відбулося не в результаті діяльності позивача, а в результаті діяльності підприємства АТЗТ "Спецбудмонтаж", яке діяло за замовленням позивача в межах договірних відносин. Напрямок вивозу будівельного сміття, його подальше розміщення, утилізацію тощо, підрядник АТЗТ "Спецбудмонтаж" з позивачем не узгоджував та приймав рішення по цим питанням на свій розсуд.

Виходячи з вищенаведеного, позивач ні в якому разі не може бути тим платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, яким порушено перелічені нормативні акти щодо обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З боку позивача ніяких порушень щодо обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в зв'язку з утворенням будівельного сміття в кількості 2000,48 тон допущено не було, тому що ці відходи утворилися не в результаті діяльності позивача, що підтверджується письмовими доказами у справі та зворотнє відповідачем не доведено.

Таким чином, висновок відповідача, викладений в акті перевірки щодо заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища, спричиненого утворенням 2000,48 тон будівельних відходів, саме позивачем є необгрунтованим.

Щодо визначення відповідачем суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивачу як платнику податків за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища, яке спричинено утворенням в результаті виробничо-господарської діяльності позивача зернових відходів III категорії, що містять 2% зерна та зернових домішок, в кількості 1867,74 тони, слід зазначити наступне.

При визначенні суми податкового зобов'язання щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідач застосував десятикратний розмір цього збору та корегуючий коефіцієнт 3, виходячи з того, що на його думку позивач допустив позалімітне розміщення відходів, а саме зернових відходів III категорії в кількості 1867,74 тони.

Таке рішення відповідач прийняв, виходячи з того, що під час перевірки позивачем було надано дозвіл на розміщення відходів у 2009 році, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, в якому було передбачено ліміт на розміщення будівельного сміття в кількості 5 тон та не передбачено лімітів на розміщення зернових відходів.

Згідно п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 р. № 303, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Згідно ст. 39 Закону України "Про відходи" за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів залежно від рівня їх небезпеки, кількості попередньо накопичених відходів, ступеня безпеки спеціально відведених місць чи об'єктів та цінності території, на якій вони розміщені. Базовими нормативами плати за розміщення відходів є: плата за розміщення відходів у межах гранично допустимих нормативів; плата за розміщення відходів у межах установлених лімітів (тимчасово узгоджених нормативів). Обсяги відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія і які не передані на утилізацію, вважаються понадлімітними.

Таким чином, законодавством на суб'єкта поводження з відходами покладено обов'язок в т.ч. отримання лімітів (тимчасово узгоджених нормативів) на розміщення відходів. Отримання лімітів передбачає отримання спеціального дозволу на розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах суб'єктом поводження з відходами. У разі отримання такого спеціального дозволу суб'єкт поводження з відходами отримує певні ліміти на розміщення відходів у певних обсягах на власній території, тобто території підприємства (земельній ділянці, власником якої є підприємство, або орендує її). Неможливо отримання дозволу та лімітів на розміщення відходів підприємством по за його територією, бо в дозволі зазначається конкретні спеціально об лаштовані місця зберігання або захоронення відходів і власниками або користувачами цих місць не може бути інших суб'єкт чи особа.

Про можливість отримання лімітів на утворення і розміщення відходів саме на території суб'єкта поводження з відходами йдеться також в порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 з подальшими змінами т а доповненнями.

Також, відповідач зазначає в акті перевірки, що позивачем згідно транспортних накладних та актів про знищення відходів останні вивезені за територію підприємства.

Таким чином наданими документами доводиться, що відходи на території позивача не розміщувалися і, відповідно, лімітів на розміщення відходів позивач отримувати зобов'язаний не був.

А від так, суд приходить до висновку, що під час ведення власної виробничо-господарської діяльності позивач діяв у чіткій відповідності до Інструкції "Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", затвердженої наказом Мінагрополітики 13.10.2008 р. № 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008 р. № 1111/15802.

Пунктом 2.7 цієї Інструкції передбачено, що після утворення зернових відходів III категорії (некормових) оформлення акту знищення форми № 23 та вивезення з території підприємства.

Вказаною Інструкцією не передбачено обов'язку хлібоприймального (зернопереробного) підприємства передавання зернових відходів III категорії до установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збиранні і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - Нововодолазька міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення з урахуванням положень ст. 11 та ст. 162 КАС, оскільки такий спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача є ефективним.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області № 0000562310/0 від 11.11.2010 року щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: інші збори за забруднення навколишнього середовища у розмірі 198353,53 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.