Рішення № 135491706, 31.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 рокуСправа №160/986/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача-3: комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, відповідача-4: ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування висновку, наказів та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача-3: комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, відповідача-4: ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невжитті заходів щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства діяльності свого підпорядкованого структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_6 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_7 , тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_3 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_7 , тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , не законними від затримання без складання протоколу про затримання, не законне доставлення у ТЦК і СП, поміщення мене ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 у не людські і антисанітарні умови у підвалі;

визнати протиправним та скасувати висновок від 15.12.2025 р. військово-лікарської комісії Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_8 , тел. НОМЕР_9, адреса Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 19, 49069, ЄДРПОУ 01984624, яка на підставі постанови КМУ від 18.04.2023 № 343 має повноваження штатної військово-лікарської комісії відповідно до якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 визнано придатним до військової служби;

визнати протиправним та скасувати наказу ТЦК і СП, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період відносно мене ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення (направлення) для проходження БЗВП в учбовій частині НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 , виключити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , та звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 грудня 2025 року, близько 10:00, перебуваючи в місті Дніпро, до нього підійшли невідомі особи в кількості 4 чоловік, які не представилися, не повідомили своїх посад та підстав для звернення, при цьому були озброєні.

На поставлене запитання, чи зареєстрований він в системі «Резерв+», позивач відповів, що ні, та надав копії паспорта та тимчасового військового посвідчення.

ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де повідомлено, що останній може зателефонувати рідним та після цього у нього заберуть телефон.

Представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачеві повідомлено, що на ОСОБА_1 складено адміністративний протокол та накладено штраф в розмірі 17 000 грн.

За результатами проходження військово-лікарської комісії 15.12.2025 року комісією при комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради складено висновок про придатність ОСОБА_1 до військової служби під час мобілізації.

15.12.2025 ОСОБА_1 доставлений до смт.Гвардійське, де перебував з 15.12.2025 по 25.12.2025 року.

27.12.2025 року ОСОБА_1 доставлений до підрозділу військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його затримання без складання протоколу про затримання, доставлення до ТЦК і СП, поміщення в антисанітарні умови у підвалі; протиправними та такими, що підлягають скасуванню: висновок від 15.12.2025 року військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; наказ ТЦК і СП в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації для проходження військової служби під час мобілізації; наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення (направлення) для проходження БЗВП в учбовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026 року для розгляду адміністративної справи визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року в справі №160/986/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/986/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача-3: Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, відповідача-4: ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Клопотання позивача про витребування доказів - задоволено та ухвалено:

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_6 надати до суду всі наявні документи щодо обліку та мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до суду копію наказу про залучення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про зарахування останнього до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

21.01.2026 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

22.01.2026 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які містяться в матеріалах справи.

22.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-4 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 та був призваний на військову службу за мобілізацією.

Таким чином, право доступу до облікових даних ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_11 відсутнє.

Якщо під час проходження ВЛК ОСОБА_1 черговою ВЛК на Обласному мобілізаційному центральному пункті № НОМЕР_7 , за адресою: АДРЕСА_3 була позаштатна ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 у відповідності до пункту 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ОСОБА_1 було сформовано в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Положення законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду, роз`яснено у письмовій формі у направленні на медичний огляд ВЛК.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку.

Крім цього, весь пакет документів про проходження ВЛК, а саме довідка ВЛК, картка обстеження та медичного огляду, кардіограма, аналізи, тощо передається представнику ТЦК та СП, яким було доставлено обстежуваного.

Тому документи щодо проходження ВЛК ОСОБА_1 перебувають у ІНФОРМАЦІЯ_10 та не передавались позаштатною військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_11 в архів.

Додатково повідомляє, що позаштатна військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 не є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З урахуванням викладеного, представник відповідача-4 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

22.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-3 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Порядок проходження військово-лікарської комісії передбачено Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, яким затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з процедурою проведення медичного огляду та з висновками військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби, що і утворює предмет спірних правовідносин.

При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що під час його медичного огляду ВЛК не отримував медичних документів військовозобов`язаного.

Однак, під час проведення ВЛК ОСОБА_1 15.12.2025 року, членами комісії ВЛК було оглянуто лікарську інформацію наявну з 2020 року в електронній системи охорони здоров`я (ЕСОЗ), де не було виявлено жодних медичних записів про хронічні та інші захворювання щодо наявних у ОСОБА_1 тяжких хвороб, довідок МСЕК, які б надавали позивачу право про визнання непридатним до військової служби.

Таким чином, на законних підставах за результатами медичного огляду ВЛК ОСОБА_1 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

У цьому контексті слід зазначити наступне:

Відповідно до пункту 68, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.

При цьому, згідно вимог пункту 49 постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

ОСОБА_1 на момент доставлення та проходження ВЛК не мав при собі жодного медичного документу (виписки з історії хвороби інші консультативно-медичні висновки) щодо стану власного здоров`я.

Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Обов`язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов`язаних для визначення їх придатності до військової служби.

Військовозобов`язані громадяни у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На підставі положень діючого законодавства, під час проведення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, працівниками РТЦК та СП військовозобов`язаний в якого було відсутнє рішення (постанова) про придатність до військової служби та будь-які дані щодо стану його здоров`я, був направлений на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 3.3 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови/висновку ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , обласних ІНФОРМАЦІЯ_21. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (ІНФОРМАЦІЯ_22.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_23, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Таким чином, із наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

До позаштатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (ІНФОРМАЦІЯ_22.

При цьому, дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_23, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що згідно із нормами названого Положення у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК.

Оскарженню у судовому порядку, за приписами п.2.4.10 розділу І наведеного Положення, підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався зі скаргою для перегляду висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» до ВЛК регіону чи до ЦВЛК.

Отже, ОСОБА_1 не дотримався встановленої процедури оскарження результатів позаштатної ВЛК, відповідно його доводи про неповноту проведеного медичного огляду та незаконність висновків ВЛК про його придатність до військової служби, є помилковими.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-3 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

23.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач ознайомившись з доводами представника відповідача-4, вважає їх необґрунтованими, суперечливими та такими, що не звільняють відповідача-4 від відповідальності, заперечуючи проти доводів відзиву, зазначає наступне.

Щодо статусу ВЛК та відповідальності відповідача-4.

Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України ВЛК при районних ТЦК та СП створюються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Персональний склад таких комісій, порядок їх роботи та матеріально-технічне забезпечення покладається саме на керівництво відповідного ТЦК та СП.

Саме відповідач-4 організовував проведення медичного огляду у приміщенні за адресою АДРЕСА_3 .

Посадові особи, залучені відповідачем-4 до роботи у ВЛК, допустили протиправну бездіяльність, яка полягала у поверхневому огляді, ігноруванні скарг на стан здоров`я (серцево-судинні захворювання, перенесений інфаркт) та не проведенні обов`язкових аналізів перед винесенням постанови.

Той факт, що лікарі залучаються з цивільних закладів, не знімає з керівника ТЦК відповідальності за організацію законності процесу проходження ВЛК.

Відсутність фізичного зберігання документів у відповідача-4 на момент розгляду справи не спростовує того факту, що юридичний факт порушення процедури медичного огляду (фіктивний огляд) відбувся в зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_16 . Предметом позову є не місце архівного зберігання паперів, а протиправні дії, вчинені під час проходження ВЛК, організованої відповідачем-4.

Замість надання доказів або хоча б доказів передачі справи (актів прийому-передачі, реєстрів відправки до ІНФОРМАЦІЯ_17 ), відповідач-4 обмежується відпискою, що свідчить про намагання приховати обставини справи.

У матеріалах справи відсутні докази проведення повного медичного огляду (аналізів крові, сечі, кардіограми, огляду профільними лікарями).

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

26.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, ознайомившись з доводами представника відповідача-3, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Щодо дискреційних повноважень та втручання суду.

Відповідач-3 помилково стверджує, що оскарження висновку ВЛК є втручанням у дискреційні повноваження лікарів. Суд дійсно не підміняє лікарів у встановленні діагнозів. Однак, предметом цього позову є не медичний діагноз сам по собі, а дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення. Якщо ВЛК не провела обов`язкових обстежень (аналізів, ЕКГ), то її рішення є протиправним процедурно.

Щодо досудового врегулювання спору.

Відповідач-3 зазначає, що позивач мав оскаржити рішення ВЛК до ВЛК вищого рівня (регіональної або ЦВЛК), а не звертатися до суду.

Перебуваючи під повним контролем військових посадових осіб, позивач був фізично позбавлений можливості подати скаргу до вищої ВЛК.

Щодо посилань на судову практику про «незворотність» мобілізації, відповідач-3 посилається на постанову Верховного Суду у справі №160/2592/23 стверджуючи, що мобілізація є незворотним процесом.

Однак, якщо мобілізація відбулася на підставі фіктивного ВЛК та з грубим порушенням закону, то такий наказ підлягає скасуванню, а особа - звільненню зі служби.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач вважає, що аргументи лікарні не спростовують фактів, викладених в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

29.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла надійшли додаткові пояснення, в яких позивач просить звернути увагу на таке.

Щодо незаконності затримання та доставлення до ТЦК.

У постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 року в справі №160/6554/25 суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:

"Представники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування".

"Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають лише працівники поліції".

"Будь-яке самостійне затримання представниками ТЦК є незаконним".

Крім того, апеляційний суд відхилив посилання відповідачів на постанову Верховного Суду у справі №160/2592/23 вказавши, що вона стосується випадків, коли особа не заперечувала проти ВЛК.

Відповідач-3, як заклад охорони здоров`я, проводив фіктивний огляд затриманої особи без належних обстежень.

"Ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову та зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби".

Щодо наслідків ненадання медичних документів в справі №160/33452/24 суд встановив, що ненадання відповідачами (ВЛК/ТЦК) витребуваних судом первинних медичних документів (карток обстеження, результатів аналізів, висновків лікарів) свідчить про недоведеність правомірності рішення про придатність до служби.

На думку позивача, надані судові рішення спростовують ключові аргументи відповідачів про незворотність мобілізації та підтверджують незаконність дій представників ТЦК щодо примусового доставлення громадян.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

04.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-5 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці).

Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів мобілізації незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №363 від 15.12.2025 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

З дня зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2025 року №363 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини.

За таких обставин, можна прийти до висновку про відсутність підстав щодо протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а тому наказ не підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-5 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

09.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, ознайомившись з доводами представника відповідача-5, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідач-5 стверджує, що оскаржуваний наказ від 15.12.2025 № 363 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу видано правомірно, оскільки він базувався на документах, наданих ТЦК та СП.

Однак, наказ командира військової частини про зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу є актом індивідуальної дії, який видається на виконання рішення про призов (мобілізацію).

Оскільки рішення про призов та направлення до військової частини було прийнято ІНФОРМАЦІЯ_18 з грубим порушенням процедури, то й наказ про зарахування, як похідний акт, є протиправним.

Відповідач-5 намагається перекласти всю відповідальність на ТЦК та СП.

Проте, згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту.

У даному випадку, скасування лише протоколу ВЛК або дій ТЦК без скасування наказу по військовій частині не відновить прав, оскільки позивач залишатиметься військовослужбовцем.

Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.10.2025 року по справі №160/6554/25 чітко зазначив, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключити особу зі списків особового складу.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 20.03.2025 у справі №160/33452/24 вказав, що правова позиція про незворотність не застосовується, якщо позивач з самого початку заперечував свою придатність до служби та вказував на порушення процедури призову.

Оскільки "прибуття" до частини відбулося під примусом (внаслідок незаконного затримання та доставки, що підтверджується обставинами справи), принцип незворотності тут не діє.

Протиправні дії суб`єктів владних повноважень не можуть створювати правомірних наслідків.

Позивач не виявляв добровільної згоди на проходження служби, а був доставлений примусово.

Військова частина НОМЕР_1 , приймаючи особу, яка заявляє про проблеми зі здоров`ям та незаконність призову, фактично легітимізувала порушення, допущені на етапі мобілізації.

На думку позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №363 від 15.12.2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 є наслідком незаконних дій ТЦК та ВЛК.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до тимчасового посвідчення, виданого за формою №3 в 2015 році, ОСОБА_1 у 2015 році визнаний придатним до військової служби.

У подальшому, 12.09.2017 року при ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби відповідно до ст.40б гр. ІІ наказу МОУ №402-2008.

З метою перевірки облікових даних, 15.12.2025 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У подальшому, за результатами проходження військово-лікарської комісії, 15.12.2025 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_20 складено довідку №2025-1215-1623-5595-3 від 15.12.2025 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №363 від 15.12.2025 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його затримання без складання протоколу про затримання, доставлення до ТЦК і СП, поміщення в антисанітарні умови у підвалі; протиправними та такими, що підлягають скасуванню: висновок від 15.12.2025 року військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; наказ ТЦК і СП в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації для проходження військової служби під час мобілізації; наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення (направлення) для проходження БЗВП в учбовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя .

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ, який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, .

За приписами статті 1 Закону України №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 відповідно до частини 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК) та ВЛК регіону.

Разом з тим, питання наявності чи відсутності захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 зазначив, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Згідно з нормами Положення №402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

За приписами пункту 2.4.10 розділу І Положення №402 оскарженню підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Суд враховує, що під час проведення ВЛК ОСОБА_1 15.12.2025 року членами комісії ВЛК було оглянуто лікарську інформацію наявну з 2020 року в електронній системі охорони здоров`я (ЕСОЗ), де не було виявлено жодних медичних записів про хронічні та інші захворювання щодо наявних у ОСОБА_1 тяжких хвороб, довідок МСЕК, які б надавали позивачу право про визнання непридатним до військової служби.

Таким чином, за результатами медичного огляду ВЛК ОСОБА_1 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Відповідно до пунктів 68, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.

При цьому, згідно вимог пункту 49 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

ОСОБА_1 на момент доставлення та проходження ВЛК не мав при собі жодного медичного документа (виписки з історії хвороби, інші консультативно-медичні висновки) щодо стану власного здоров`я.

Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Обов`язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації, в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов`язаних для визначення їх придатності до військової служби.

Військовозобов`язані громадяни у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На підставі положень діючого законодавства, під час проведення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації, в особливий період, працівниками РТЦК та СП військовозобов`язаний, в якого було відсутнє рішення (постанова) про придатність до військової служби та будь-які дані щодо стану його здоров`я, був направлений на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

У даному випадку, 15.12.2025 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_20 складено довідку №2025-1215-1623-5595-3 від 15.12.2025 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Пунктом 3.3 Положення визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 не звертався зі скаргою для перегляду висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 , комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» до ВЛК регіону чи до ЦВЛК.

Щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов за мобілізацією до Збройних Сил України та про зарахування до списків військової частини НОМЕР_8 , суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008, визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

У даному випадку, позивача призвано на військову службу за мобілізацією та відправлено для зарахування в військову частину НОМЕР_1 за мобілізаційними списками.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 14 Розділу II Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці.

Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

У даному випадку, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №363 від 15.12.2025 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Відповідно, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.

Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 вбачається, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені підстави звільнення з військової служби,

Суд зазначає, що цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.

Оскільки наказ вже реалізований та позивача зараховано до військової частини НОМЕР_1 , останній приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Отже, скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність наказу про призов ОСОБА_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №363 від 15.12.2025 року, яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Враховуючи вищевказане, суд також не вбачає законних підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо звільнення позивача від проходження військової служби.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача-3: комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, відповідача-4: ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідача-5: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування висновку, наказів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник