Рішення № 135491579, 06.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/72/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) у порядку, передбаченому статтею 45 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон №4059-IX) та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі Постанова №1524); зобов`язання здійснити нарахування та виплату, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, у порядку, передбаченому статтею 45 Закону №4059-IX та пункту 1 Постанови №1524 за період в межах визначеного Законом строку позовної давності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером; на виконання рішення суду від 25.10.2024 у справі №140/10616/24 відповідач проводив йому виплату щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Позивач вважає, що з 01.01.2025 відповідач протиправно не виплачує йому доплату до пенсії у розмірі, встановленому статтею 45 Закону №4059-IX, - 2361,00 грн, оскільки у періоди з 01.01.1986 він постійно проживав у селі Комарове Камінь-Каширського району Волинської області. Відсутність в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 30.11.1998 по 31.12.1998 пов`язана із зміною місця проживання з села Комарове в смт. Маневичі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 05.01.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, з 06.11.2020 є непрацюючим пенсіонером, що підтверджується довідкою від 05.09.2024 №2703, виданою Волинською обласною державною адміністрацією та листом ГУ ПФУ у Волинській області від 23.12.2025 №21521-21066/Ш-02/8-0300/25.

Відповідно до витягу з реєстру Маневицької територіальної громади від 04.12.2025 позивач у період з 01.01.1986 по 30.11.1998 проживав у селі Комарове Камінь-Каширського (на той час Маневицького) району Волинської області, а з 31.12.1998 по даний час в селищі Маневичі Камінь-Каширського (на той час Маневицького) району Волинської області, та вказані населені пункти відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі №140/10616/24, яке набрало законної сили 26.11.2024, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 05.09.2024 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.

Починаючи з 01.01.2025 позивачу припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, що не є спірним.

Листом від 23.12.2025 №21521-21066/Ш-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області, у відповідь на звернення позивача, посилаючись на статтю 45 Закону №4059-IX та постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі Постанова №1524), про умови встановлення у 2025 році доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення. У листі також зазначено, що за даними, наявними в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутня інформація про реєстрацію у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 30.11.1998 по 31.12.1998.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

28.12.2014 прийнято Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VIII (далі Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №987-VIII (далі Закон №987-VIII), який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження такого змісту: Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону №987-VIII), яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 21.01.2019 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 дійшли висновку, що відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України. Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

За обставин цієї справи позивачу (з дня набуття статусу непрацюючого пенсіонера) не нараховується та не виплачується доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності до статті 39 Закону №796-XII.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує положення статті 45 Закону №4059-IX, якими установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1524, яка набрала чинності з 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263 Деякі питання визначення порядку внесення відомостей про місце проживання особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення для отримання відповідних доплат (чинна з 13.03.2025) доповнено Постанову №1524 пунктом такого змісту: 1-1. Установити, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом..

Отже, у зв`язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону №4059-ІХ регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

При цьому, особам, які після 01.01.1993 змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Як вбачається з витягу з реєстру Маневицької територіальної громади від 04.12.2025 позивач у період з 01.01.1986 по 30.11.1998 проживав у селі Комарове Камінь-Каширського (на той час Маневицького) району Волинської області, а з 31.12.1998 по даний час в селищі Маневичі Камінь-Каширського (на той час Маневицького) району Волинської області, та вказані населені пункти відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд зазначає, що у разі відсутності відомостей про факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 питання встановлення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №4059-IX, органами Пенсійного фонду України вирішується за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993, про що вказано у Постанові №1524.

У зв`язку із проживанням/роботою у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення позивачу встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія).

Стосовно відсутності в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення протягом незначного часу (з 30.11.1998 по 31.12.1998), то суд бере до уваги доводи позивача про те, що це пов`язано із зміною місця проживання з села Комарове в смт. Маневичі Волинської області, та у вказаний період відомості про те, що позивач змінив місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цієї зони відсутні.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання доплати у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з огляду на наявність у нього статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та непрацюючого пенсіонера, та постійного проживання та/або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, яке не змінювалося після 01.01.1993 (докази про протилежне відсутні).

З цих підстав позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу з 26.06.2025 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн, та зобов`язання відповідача здійснити з 26.06.2025 (в межах строку звернення до суду) нарахування та виплату позивачу доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 26.06.2025доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 26.06.2025 нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко