Рішення № 135490525, 07.04.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 квітня 2026 р. Справа № 120/2655/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.11.2024 № 3494100525 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначає, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії по втраті годувальника, так як на дату смерті ОСОБА_3 неповнолітня ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5 .

Позивачем подано відповідь на відзив, однак суд, в силу положень ч. 3 ст. 263 КАС не бере її до уваги.

Крім того, 01.12.2025 та 10.12.2025 позивачем подано до суду додаткові докази.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , що виданий 01.08.2014 виконкомом Плосківської сільської ради, Мурованокуриловецького району Вінницької області, ОСОБА_3 вказаний батьком, а ОСОБА_7 - матір`ю.

Заочним рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07.02.2017 у справі №139/28/17-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу " ОСОБА_8 ".

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Могилів-Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), 29.01.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, відповідний актовий запис № 8 Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінено прізвище на " ОСОБА_10 ".

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2023 ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.06.2023 (справа №138/1064/23) надано громадянину України ОСОБА_5 дозвіл на усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Мурованокуриловецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести в актовий запис №6 від 01.08.2014 про народження дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зміни: змінити прізвище усиновлюваної дитини з " ОСОБА_11 " на " ОСОБА_10 "; змінити по батькові дитини з " ОСОБА_12 " на " ОСОБА_13 "; вказати батьком " ОСОБА_5 " замість " ОСОБА_3 "; видати свідоцтво про народження дитини з урахуванням вказаних змін.

03.08.2023 Мурованокуриловецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано повторно свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де батьками вказано: ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_1 - мати.

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 02.02.2024 № 00047278492 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 09.10.2024 №76/6142, яка видана доньці ОСОБА_4 , про те, що загиблий (померли) солдат ОСОБА_3 дійсно вперіод з 02.07.2023 по 08.11.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в селі Первомайське Донецької області. Дана довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Відповідно до Довідки Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 05.11.2024 №446/04 ОСОБА_14 отримувала аліменти від ОСОБА_3 у період з 01.06.2023 по 29.03.2024, на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено статус "Члена сім`ї загиблого (померло) Захисника чи Захисниці України" відповідно до п. 5 ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області від 20.01.2025 №134/01-22.

07.11.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника дитині ОСОБА_4 за загиблого ОСОБА_3 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №3494100525 від 22.11.2024 відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки на дату загибелі, батьком дитини визнаний ОСОБА_5 .

Позивач вважає вказане рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах Державної прикордонної служби України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Згідно статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї відповідно до Закону вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію.

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до ст. 33 Закону № 2262-ХІ неповнолітні, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, зберігають це право і при їх усиновленні.

Суд зазначає, що спірним питанням в межах даної справи є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у призначенні доньці ОСОБА_4 пенсії у разі втрати годувальника, із тих підстав, що неповнолітня донька ОСОБА_4 , на дату смерті ОСОБА_3 , всиновлена ОСОБА_5 та є його донькою.

Так, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд зауважує, що ця норма встановлює правові наслідки позбавлення батьківських прав саме для матері та/або батька, а не для дитини.

У свою чергу ч. 2 ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, ст. 234 СК України передбачено, що дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

Судом встановлено, що до моменту смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , дитина ОСОБА_4 систематично отримувала від нього аліменти на своє утримання, що підтверджується Довідкою Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 05.11.2024 №446/04. Це підтверджує, що померлий виконував свої батьківські обов`язки та був фактичним джерелом матеріального забезпечення дитини. Факт усиновлення дитини іншою особою до смерті біологічного батька не спростовує того, що дитина втратила годувальника, який мав спеціальний правовий статус перед державою.

Також, відповідно до п. 5 ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_4 встановлено статус "Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України". Надання цього статусу є актом визнання державою того факту, що дитина є членом сім`ї саме загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Відтак, суд приходить до висновку, що право дитини на пенсію у разі втрати годувальника за Законом № 2262-XII має самостійний характер і не припиняється внаслідок зміни цивільно-правового статусу дитини (усиновлення), оскільки законодавець імперативно встановив, що усиновлення не є юридичним фактом, який припиняє право неповнолітньої особи на пенсію за померлого військовослужбовця. Стаття 33 Закону № 2262-XII виступає запобіжником, який не дозволяє державі відмовитися від своїх зобов`язань перед дитиною загиблого захисника через зміну її юридичних зв`язків з іншими особами.

Оскільки біологічний батько ОСОБА_3 до моменту смерті був зобов`язаний утримувати дитину, що підтверджено сплатою аліментів, у дитини виникло стійке право на матеріальне забезпечення від нього. Згідно зі ст. 234 СК України, це право, формі соціальних виплат, зберігається і після усиновлення, будь-яке інше тлумачення, яке призводить до припинення виплат, є звуженням змісту та обсягу існуючих прав дитини Таким чином, пенсія є законною формою заміщення втраченого утримання, яке дитина мала право отримувати від біологічного батька.

Варто акцентувати увагу, що усиновлення дитини ОСОБА_5 не нівелює обов`язок держави щодо її пенсійного забезпечення за загиблого біологічного батька-військовослужбовця, оскільки ст. 33 Закону № 2262-XII прямо захищає це право від припинення у разі зміни сімейного стану дитини.

Аналізуючи наведені норми права та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області від 22.11.2024 №3494100525 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З огляду на встановлені судом обставини, з метою належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати звернення, тобто з 07.11.2024.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №3494100525 від 22.11.2024 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна