Рішення № 135490187, 07.04.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 686/2598/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07.04.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Федишина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасюк Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (надалі - ТОВ «Коллект центр») Ткаченко М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього боргу за кредитним договором № 2107162226756 в розмірі 41952 грн., 2662,40 грн. судового збору та 16000 грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2021 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі ТОВ «Служба миттєвого кредитування») було укладено договір про надання фінансових послуг № 2107162226756, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4800 грн, а позичальник зобов`язався повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами договорів. Вказано, що договір укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2107162226756 від 12.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило право боргової вимоги до боржників ТОВ «Коллект центр», у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2107162226756 від 12.03.2021.

Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором про надання фінансових послуг, у результаті чого виникла заборгованість у сумі 79136,16 грн., з яких: 4800 грн. - заборгованість за кредитом, 74336,16 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги. Проте, з врахуванням принципу розумності і співмірності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41952 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4800 грн., заборгованість за відсотками 37152 грн.

З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 41952 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила справу розглядати за її відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечила.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження в справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву та подання клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи.

Судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та забезпечення його процесуальних прав, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження, доказів на підтвердження своїх заперечень, та, за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, заперечень учасників справи проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого відповідач за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування, що зареєстровані у встановленому законом порядку, відсутній, що, згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК вважається належним врученням поштового відправлення, а саме ухвали про відкриття провадження в справі, позовної заяви з додатками та повідомлення про день, місце та час судового засідання з розгляду даної справи.

Відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подав, що суд розцінює як неявку до суду без поважних причин та нехтування своїми процесуальними правами.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 3 статті 131 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. В разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 1, 3 статті 223 ЦПК передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав та те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

12.03.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання фінансових послуг № 2107162226756 «Стандартний» (далі Договір), який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W8», відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 4800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту 18 днів з моменту отримання кредиту. В разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 18 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка») протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а; в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б; г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в; д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4 Договору).

В разі, якщо сума кредиту залишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 18 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (пункт 1.4.2 Договору).

Граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік (пункт 1.9 Договору).

Реальна річна процента ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: при нарахуванні відсотків згідно п. 1.4.а договору - 730 відсотків річних; при нарахуванні відсотків згідно п. 1.4.б договору - 1302,36 відсотків річних; при нарахуванні відсотків згідно п. 1.4.в договору - 1711,7 відсотків річних; при нарахуванні відсотків згідно п.1.4.г договору - 2735,45 відсотків річних (пункт 4.2 Договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 4.3 Договору).

Сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п. 4.15 Договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом міститься в заяві-анкеті (додаток №1 до Договору), яка підписана електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «W8».

Відповідно до повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 11.12.2025 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» підтвердило ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що на підставі укладеного між ними договору про організацію переказів грошових коштів було здійснено переказ грошових коштів, деталі транзакції: номер карти: НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти Visa, час запиту 12.03.2021 19:17:58, номер договору згідно інформації кредитора 2107162226756, сума 4800, валюта UAH. Інформацією про держателя вищевказаної банківської карти та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.

Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_1 , підтвердженні ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», співпадають з банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними відповідачем у заяві-анкеті на отримання кредиту від 12.03.2021 (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (Клієнт) зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками (п. 2.1 Договору Факторингу). Відповідно до умов цього договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників (п. 2.2 Договору Факторингу). За цим договором фактор одержує права замість клієнта, вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами права надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (п. 2.3 Договору Факторингу).

Відповідно до реєстру боржників та витягів з реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107162226756 в загальному розмірі 41952 грн., з яких 4800 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 37152 грн. - заборгованість за процентами.

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» згідно договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, про що складений акт прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до реєстру боржників та витягів з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2107162226756 від 12.03.2021 в загальному розмірі 79136,16 грн., з яких: 4800 грн. - тіло кредиту, 74336,16 грн. - заборгованість за процентами.

Згідно зі складеним ТОВ «Коллект центр» розрахунком заборгованості за договором № 2107162226756 від 12.03.2021 загальна заборгованість за договором станом на 08.01.2026 складає 79136,16 грн., з яких: 4800 грн. - заборгованість за кредитом, 74336,16 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги.

Проте, з врахуванням принципу розумності і співмірності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41952 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4800 грн., заборгованість за відсотками 37152 грн.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідач ОСОБА_1 підписав електронним цифровим підписом W8 пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, а відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (стст. 205, 207 ЦК України).

Вищезазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.

В доданому до позовної заяви повідомленні від 11.12.2025 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яким відповідно до договору про організацію переказів грошових коштів було здійснено переказ грошових коштів, зазначені деталі транзакції: номер карти: НОМЕР_1 (яку в анкеті вказав ОСОБА_1 ), власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти Visa, час запиту 12.03.2021 19:17:58, номер договору згідно інформації кредитора 2107162226756, сума 4800, валюта UAH. Відповідач свої зобов`язання по поверненню грошових коштів по кредитному договору не виконав.

Відповідно до Довідки - розрахунку стану заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість за договором № 2107162226756 станом на 08.01.2026 становить 41952 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4800 грн., заборгованість за відсотками 37152 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК України поширюються і на відносини за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто в межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, але в порушення умов кредитного договору, а також вимог стст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

В силу ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наведений розрахунок заборгованості не спростований відповідачем та доводів, які б свідчили про погашення заборгованості або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за спірним кредитним договором за час розгляду справи в суді не надано.

Водночас згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з огляду на принципи обов`язковості договору, презумпцію правомірності правочину, змагальності та диспозитивності, враховуючи межі заявлених вимог, з відповідача слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107162226756 від 12.03.2021 в розмірі 41952 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4800 грн., заборгованість за відсотками 37152 грн.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: в разі задоволення позову на відповідача; в разі відмови в позові на позивача; в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (який сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»), що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача також заявила вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн на підставі договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між позивачем та АО «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги № 644 від 01.12.2025 року, витягу з Акту про надання юридичної допомоги № 17 від 31.12.2025, згідно якого сторони погодили надання послуг за позовом до ОСОБА_1 в розмірі 16000 грн (надання усної консультації 4000 грн, складання позовної заяви 12 000 грн).

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат з надання професійної правничої допомоги суд, виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

В додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. В такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. В зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи викладене суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи, з врахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивача, складністю справи, реальністю наданих адвокатських послуг, розумністю їхнього розміру, непропорційності розміру витрат щодо предмета спору, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, по якому розмір заборгованості складає 41952 грн., а тіло кредиту становить 4800 грн, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр», з 16000 грн до 10000,00 грн. (надання усної консультації 2000 грн, складання позовної заяви 8000 грн).

Вказані вище висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові № 205/5969/15-ц від 22 травня 2024 року.

З огляду на те, що суд прийшов висновку про повне задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, а всього 12422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись стст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», стст. 509, 514, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 629, 638, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, стст. 2, 3, 12, 13, 23, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 2107162226756 від 12.03.2021 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість у загальному розмірі 41952 (сорок одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні, з яких: 4800 грн. основного боргу, 37152 грн. процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2662 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м.Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. В. Федишин