Ухвала суду № 135488760, 07.04.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/4225/25

Провадження № 2-о/459/107/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Шептицькому за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою Шептицької міської ради про визнання спадщини відумерлою

У С Т А Н О В И В:

Представник заявника звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просив визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 та передати квартиру АДРЕСА_1 , як відумерлу спадщину, у Комунальну власність Шептицької міської територіальної громади в особі Шептицької міської ради.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 , 1955 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. За життя ОСОБА_1 проживала одна, членів сім`ї та спадкоємців не мала. Представник заявника зазначає, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала померлій на праві приватної власності на підставі рішення про приватизацію від 28.08.1996 № 130. Після смерті власниці зазначене житло залишається зачиненим, у ньому ніхто не проживає та не зареєстрований. Представник заявника вказує, що спадщина після смерті ОСОБА_1 ніким не прийнята, відомості про спадкоємців відсутні, а поховання померлої здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, як одинокої особи. Крім того, представник звертає увагу на наявність значної заборгованості за комунальні послуги, яка утворилася після смерті власниці квартири. З урахуванням того, що з дня відкриття спадщини минув строк понад один рік, спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, спадщина ніким не прийнята, вважає наявними правові підстави для визнання спадщини відумерлою. Врховуючи вищенаведене представник заявника просить суд визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , відумерлою та передати квартиру у комунальну власність Шептицької територіальної громади.

Ухвалою від 03.12.2025 відкрито окреме провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

31.03.2026 у судове засідання сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що при винесенні рішення покладаються на думку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить наступних висновків.

Як убачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.08.2019 Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 20).

Із листа Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області № 4415/12 від 16.08.2019, встановлено, що померлу було виявлено за місцем її проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Відповідно до рішення Приватизаційного органу Червоноградського управління житлово-комунального господарства № 130 від 28.08.1996 «Про приватизацію громадянами житлових будинків і квартир в м. Червонограді, м. Соснівка, м. Сокалі» квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_1 на праві приватної власності (а. с. 15).

Згідно з довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) ОСОБА_1 з 12.08.1996 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 проживала одна та інших членів сім`ї не мала (а. с. 14).

Як убачається з службової записки Виконавчого комітету Шептицької міської ради від 28.11.2025, листа КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради від 12.11.2025, після смерті ОСОБА_1 квартира за адресою: АДРЕСА_2 залишається зачиненою, у ній відсутні зареєстровані чи проживаючі особи, відомості про спадкоємців відсутні, оплата житлово-комунальних послуг не здійснюється (а. с. 10).

Відповідно до розпорядження міського голови Шептицької (Червоноградської) міської ради №126-р від 20.08.2019, виданого на підставі листа Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області КП «Комунальник» доручено провести поховання ОСОБА_1 після реєстрації її смерті. Згідно з указаним розпорядженням витрати на поховання підлягали фінансуванню за рахунок коштів міського бюджету (а. с. 5).

Згідно до витягу зі Спадкового реєстру №59377499, виданого 11.02.2020, після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватним нотаріусом Шептицького (раніше Червоноградського) міського нотаріального округу Заєць В. М. 11.02.2020 заведено спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 65496215 (а. с. 66).

З матеріалів спадкової справи № 14/2020 вбачається, що 11.02.2020 ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Шептицького (раніше Червоноградського) міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини, посвідчену 15.01.2020 нотаріусом нотаріального округу м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Югри російської федерації та зареєстровану в реєстрі за № 86/9-н/86-2020-1-41. У зазначеній заяві ОСОБА_2 повідомляє про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 як її брат за всіма підставами (за законом та заповітом), незалежно від складу спадкового майна та місця його знаходження (а. с. 59).

Представник заявника просить визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , та передати квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність як відумерлу спадщину, посилаючись на те, що померла була одинокою та не мала спадкоємців.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.08.2019 Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання спадщини відумерлою є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення таких спадкоємців від права на спадкування, або відмова спадкоємців від прийняття спадщини чи факт її неприйняття такими особами.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_1 залишилося спадкове майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Із спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 встановлено, що 11.02.2020 ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Шептицького (раніше Червоноградського) міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини, посвідчену 15.01.2020 нотаріусом нотаріального округу м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Югри російської федерації та зареєстровану в реєстрі за № 86/9-н/86-2020-1-41. У зазначеній заяві ОСОБА_2 повідомляє про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 як її брат за всіма підставами (за законом та заповітом), незалежно від складу спадкового майна та місця його знаходження.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( заповіти/ спадкові договори) №59377286 від 11.02.2020, сформованої приватним нотаріусом Заєць В. М. за результатами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові ОСОБА_1 у реєстрі виявлено записи про наявність кількох чинних заповітів, посвідчених у різні роки нотаріусами різних регіонів України. При цьому довідка містить анкетні дані заповідачів, які відрізняються за датами народження та місцем проживання.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Зазначена позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 04.01.2023 року у справі № 198/99/15-ц.

В постанові Верховного Суду від 23.12.2019 (справа N°175/423/18) зазначено, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження є те, що під час вирішення цього питання не встановлено існування спору про право цивільне.

Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний лише з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, у спорі існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів немає спору про право.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, провадження № 61- 8511св19, Верховний Суд, залишивши заяву Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою без розгляду, виходив із того, що при розгляді справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.

У постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, провадження № 61-8171св19, Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про залишення заяви керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання відумерлою спадщини без розгляду, оскільки вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Верховний Суд у постанові звернув увагу, що заявник не позбавлений можливості захистити свій правомірний інтерес у спосіб, що не суперечитиме вимогам процесуального законодавства, а отже, обраний ним порядок захисту не відповідає визначеним процедурам судової діяльності з відправлення правосуддя.

Верховний Суд виснував, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.

Перевіривши докази, долучені до матеріалів справи, суд вважає, що у даній справі наявні перешкоди для визнання спадщини відумерлою, оскільки з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 можливо є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_1 . Окрім цього, із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру встановлено наявність зареєстрованих заповітів, складених спадкодавцем, що свідчить про можливу наявність інших спадкоємців за заповітом та наявність спору щодо права на спадкове майно, у тому числі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що виключає можливість розгляду справи у порядку окремого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заяву Шептицької міської ради про визнання спадщини відумерлою слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 260, 294 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Шептицької міської ради про визнання спадщини відумерлою - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду з вимогами у позовному порядку.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повна ухвала складена 07.04.2026.

Суддя: М. В. Мельникович