Рішення № 135488577, 16.03.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1559/25

Провадження № 2/455/228/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - державний реєстратор Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Чир Олександра Олегівна, Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

05.08.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Брона М.В. звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,1734 га з кадастровим номером 4625184500:04:000:0099, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Скелівської сільської ради Самбірського району Львівської області, на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , в день смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. Оскільки за життя ОСОБА_3 заповіту не склала, спадкоємцем першої черги за законом є її син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв шляхом постійного проживання зі спадкодавцем до дня її смерті. Зазначає, що 27.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся у Старосамбірську державну нотаріальну контору Львівської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 зазначивши, зокрема, що на день смерті ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 1,1734 га. розташована иа території Скелівської сільської ради Самбірського (Старосамбірського) району Львівській області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625184500:04:000:0099. На підставі даної заяви Старосамбірською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №89/2024, однак листом № 581/02-14 від 16.07.2025 року державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку у зв`язку з тим, що у позивача відсутній оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, а також і у зв`язку з тим, що інформація з Державного земельного кадастру не відповідає відомостям наявної у нього копії Державного акту. Також зазначає, що вищезгадана земельна ділянка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 , проте як кадастровим реєстратором, так і державним реєстратором речових прав на нерухоме майно було неправомірно внесено відомості про власника земельної ділянки площею 1,1734 га з кадастровим номером 4625184500:04:000:0099 на ім`я ОСОБА_2 , оскільки їй не видавався державний акт серії ЛВ №004010 від 01.12.2003 року. З огляду на наведене, просить витребувати вищезгадану земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 року справа визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 12.08.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Брона М.В. не з`явилися, проте представник позивача подала до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Чир Олександра Олегівна в підготовче судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника Хирівської міської ради, зазначає, що не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в підготовче судове засідання не з`явився.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , в день смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.09.2015 року (а.с.12).

ОСОБА_3 на підставі розпорядження Старосамбірської РДА від 05.08.2003р. за №248, була власником земельної ділянки площею 1,1734 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Скелівської сільської ради Самбірського району Львівської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №004010 від 01.12.2003 року (а.с.20).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 виданого 02.04.1957 року сільрадою Скелівки Старосамбірського райбюро ЗАГС (а.с.15), з якого вбачається, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_1 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00043610560 від 15.02.2024 року (а.с.16), з якого вбачається, що 29.10.1978 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 »; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00043609385 від 15.02.2024 року (а.с.17), з якого вбачається, що 19.12.1981 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 04.03.2025 року у справі №455/2889/24 (а.с.82, 83) встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 , до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

16.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся у Старосамбірську державну нотаріальну контору Львівської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_3 (а.с.74) зазначивши, що на день смерті ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 1,1734 га., що розташована на території Скелівської сільської ради Самбірського (Старосамбірського) району Львівської області, однак листом № 581/02-14 від 16.07.2025 року (а.с.84) державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналу Державного акту на право власності за земельну ділянку, площею 1,1734 га., що розташована на території Скелівської сільської ради Самбірського (Старосамбірського) району Львівської області, яка належала ОСОБА_3 , а також інформація з Державного земельного кадастру не відповідає відомостям наявної у нього копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, тобто є певні розбіжності в документах.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №435788314 від 17.07.2025 року (а.с.21), право власності на земельну ділянку площею 1,1734 га, кадастровий номер 4625184500:04:000:0099, зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73294949 від 23.05.2024 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , яке прийнято державним реєстратором Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Чир Олександрою Олегівною. Документи, подані для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 73406948 від 21.05.2024.

У відомостях з Державного земельного кадастру (а.с.22) власником вищевказаної земельної ділянки записано ОСОБА_2 ; документ який є підставою для виникнення права: рішення органу виконавчої влади №248 від 05.08.2003, Старосамбірська РДА; документ, що посвідчує право: Державний акт ЛВ 004010 від 01.12.2003.

Також встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 , яка проживала в с.Скелівка видавався сертифікат серії ЛВ №060474, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №677 від 25.04.1997 року. Також на підставі цього сертифікату видавався Державний акт серії ЛВ №004010 виданого 27.01.2024 року на право власності на земельну ділянку площею 1,1734 га з кадастровим номером 4625184500:04:000:0099. Сертифікат на ОСОБА_2 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) не зареєстрований, що підтверджується відповіддю (повідомленням) Виконавчого комітету Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області №355/02-30 від 10.06.2025р. (а.с.23).

Архівний відділ №1 Самбірської районної державної адміністрації відповіддю (повідомленням) №235/01-21 від 11.06.2025 (а.с.25), надав копію розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації №248 від 05.08.2003р. про затвердження технічної документації по видачі державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на середню земельну частку (пай) по Слохинівській, Скелівській сільських радах та Старосолянській селищній раді, де з додатку до вищевказаного розпорядження вбачається, що відсутнє прізвище « ОСОБА_2 », проте наявне « ОСОБА_3 ».

З відповіді (повідомлення) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №29-13-0.2-3729/2-25 від 24.07.2025 року (а.с.28), вбачається, шо за даними архівного відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Дсржгеокадастру у Львівській області державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №004010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1734 га, яка розташована на території Скелівської сільської ради, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 01.12.2003 року за №8. В порядку взаємодії інформаційних систем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру надійшли відомості, що на земельну ділянку з кадастровим номером 4625184500:04:000:0099 площею 1,1734 га Старосамбірською міською радою Самбірського району Львівської області 21.05.2024 року зареєстровано речове право за громадянкою ОСОБА_2 . Додатково повідомлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_2 у відділі відсутній.

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч.1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно положень ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та інших.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Вищенаведені висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2024 року у справі №755/12399/21.

Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження №14-212цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2023 у справі №373/326/17, пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (див. правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19), від 15 березня 2023 року у справі № 759/8653/17 (провадження № 61-15468св19)).

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, згідно з вимогами частини першої статті 206 ЦПК України, може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій заяві.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач визнав позов, про що зазначив у поданій до суду заяві.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 , до складу якої входить право власності на земельну ділянку площею 1,1734 га, яка розташована на території Скелівської сільської ради Самбірського району Львівської області. Спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (позивач у справі).

Однак, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі позивачу свідоцтва про право спадщину на зазначене спадкове майно, у зв`язку з розбіжністю інформації з Державного земельного кадастру та Державного акту на право власності на земельну ділянку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку.

Враховуючи, що задоволення віндикаційного позову спадкоємця про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, враховуючи вищенаведені позиції Верховного Суду, тому наявні підстави для задоволення позову.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - державний реєстратор Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Чир Олександра Олегівна, Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: с.Поляна, Самбірського району Львівської області (РНОКПП НОМЕР_3 ), земельну ділянку площею 1,1734 га з кадастровим номером 4625184500:04:000:0099, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Скелівської сільської ради Самбірського району Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: с.Поляна, Самбірського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_3 ;

Треті особи:

- державний реєстратор Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області Чир Олександра Олегівна, місцезнаходження: м.Старий Самбір, вул.Д.Галицького, 40, Самбірського району Львівської області;

- Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: м.Хирів, вул.Стуса, 24, Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04056019;

- Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів, пр-т Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942.

Суддя А.В.Кушнір