Рішення № 135487934, 07.04.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №461/8064/25

Провадження № 2/439/254/26

07 квітня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

за участю секретарясудового засідання Бойко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанси Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту,

у с т а н о в и в:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71245963 від 11.05.2025 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.05.2025року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір №71245963про надання кредиту (далі договір №71245963). ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Окрім цього, 12.05.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №14915246 до договору №71245963 та надало йому кредит в сумі 3500,00 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 6000,00 грн.

16.09.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року, згідно якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №71245963 від 11.05.2025 року. Відповідно до реєстру прав вимоги №18/09/25-02 від 18.09.2025 сума заборгованості становить 19154,20 грн, з яких: 6000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 904,20 грн сума заборгованості за процентами, 250,00 грн сума заборгованості за комісією, 12000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 19154,20 грн та судові витрати.

Ухвалою від 18.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18.12.2025 року.Ухвалою суду задоволено клопотання про витребування інформації у АТ «Універсал Банк».

Судове засідання з 18.12.2025 року відкладено на 16.01.2026 року у зв`язку із першою неявкою відповідача без поважної причини.

16.01.2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному.

19.02.2026 року відповідач подав до суду заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із наданням додаткового строку для врегулювання спору в позасудовому порядку. Ухвалою суду від 19.02.2026 року судове засідання відкладено на 07.04.2026 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача подав у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав.

Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 11.05.2025 року між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» укладено договір №71245963 про надання коштів у кредит (далі кредитний договір).

Згідно з умовами договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строку, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку або достроково та сплатити плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту (п.2.1).

З п.2.2.1-2.2.4 кредитного договору встановлено, що сума кредиту становить 2500,00 грн, строк кредитування 16 днів, процентна ставка 0,168%, комісія за надання кредиту 10% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 250,00 грн), дата надання кредиту 11.05.2025 року, дата повернення кредиту 26.05.2025 року, процентна ставка за понадстрокове користування - 4,00%, пеня - 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1729,6%, орієнтовна загальна вартість кредиту.

У кредитному договорі зазначений номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

12.05.2025 року між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №14915246 до договору №71245963 від 11.05.2025 року, з якого вбачається, що відповідачу збільшено суму наданого кредиту на 3500,00 грн, таким чином загальна сума тіла кредиту становить 6000,00 грн, п.1.2. змінено денну процентну ставку на 1% в день, п.2.1 встановлено орієнтовну реальну річну процентну ставку 8496,84%, орієнтовна загальна вартість кредиту 7154,20 грн.

Кредитний договір, додаток 1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», Додаткова угода до кредитного договору з додатком підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписання кредитного договору зазначеним способом вбачається з доданої позивачем Довідки про ідентифікацію. Відповідно до якої відповідачу 11.05.2025 09:39:54 відправлений одноразовий ідентифікатор 7728 для підписання договору № 71245963, а 12.05.2025 08:28:29 відправлений одноразовий ідентифікатор 50374 для підписання додаткової угоди №14915246.

Як вбачається із копії платіжної інструкції №bc22729a-95c4-4431-a71d-e3afcabf4829 від 11.05.2025, ТОВ «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» переказало Тетеріну Дмитру на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2500,00 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів в сумі 2500,00 грн позивач надав Довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінексрес» № КД-000048051 від 01.09.2025, відповідно до якої успішно здійснено платіжну операцію ініціатором якої є ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 2500,00 грн, отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжної інструкції №bc22729a-95c4-4431-a71d-e3afcabf4829, ТОВ «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» 12.05.2025 переказало Тетеріну Дмитру на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3500,00 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів в сумі 3500,00 грн позивач надав Довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінексрес» № КД-000048063 від 01.09.2025, відповідно до якої успішно здійснено платіжну операцію ініціатором якої є ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 2500,00 грн, отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 .

З витребуваної судом інформації у АТ «Універсал Банк» щодо належності картки № НОМЕР_1 та руху коштів по ній, встановлено, що вищезазначена картка емітована на ім`я ОСОБА_1 та на дану картку було зараховано грошові кошти в сумі 2500,00 грн 11.05.2025 року та в сумі 3500,00 грн 12.05.2025 року.

Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №71245963 від 11.05.2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.09.2025 становить 19154,20 грн, з яких: 6000,00 грн тіло кредиту, 904,20 грн проценти, 12000,00 грн пеня, 250,00 грн комісія.

16.09.2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство з необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року. Відповідно до п. 1.1. цього договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) зобов`язується відступити, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) прийняти Права вимоги та передати в розпорядження клієнта за відповідний Реєстр за плату. Перехід від клієнта до фактора Прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (п. 2.1.3 договору факторингу)

На виконання договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року передав новому кредитору право вимоги до боржників, що підтверджується Реєстром прав вимоги № 18/09/25-02. Згідно з цим реєстром позивач набув право вимоги до відповідача на загальну суму 19154,20 грн.

Платіжною інструкцією №579935864.1 від 18.09.2025 року підтверджується оплата за договором факторингу № 16/09/25.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по кредитному договору не виконав, кредитні кошти не повернув. Відповідно до Розрахунку суми заборгованості за Договором позики №71245963 від 11.05.2025 доданого позивачем ТОВ «Деал Фінанс Груп», сума заборгованості ОСОБА_1 становить 19 154,20 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 904,20 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 12000,00 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 250,00 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.

У зв`язку із невиконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, які регулюються такими нормами законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Застосовуючи до правовідносин зазначені норми права, суд робить такий висновок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та первинний кредитор уклали в електронній формі Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №71245963 від 11.05.2025 року.

З поданих позивачем документів встановлено, що при укладенні договору первинний кредитор з`ясував особу позичальника, його персональні дані, ідентифікаційний номер, платіжний засіб, на який перераховано кошти.

Підстав вважати, що персональні дані відповідача були використані первинним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені надано не було.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору первинний кредитор здійснив переказ суми позики відповідачу.

За зобов`язаннями відповідача перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором про надання кредиту №71245963 від 11.05.2025, право вимоги у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «Деал Фінанс Груп», суд вважає такі обставини доведеними належними та допустимими доказами, яких достатньо для висновку про дійсність укладеного договору факторингу.

Відповідач доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань суду не надано, факт отримання кредиту та розмір заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає.

За наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за договором кредиту №71245963 від 11.05.2025року становить 19154,20 грн, з яких : 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 904,20 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 12000,00 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 250,00 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією.

Оцінюючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд не погоджується в частині стягнення пені в сумі 12 000,00 грн та комісії в сумі 250,00 грн.

Щодо нарахування пені суд звертає увагу положення Цивільного кодексу України. Так, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 20252 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який надалі відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача сума заборгованості за пенею в сумі12000,00 грн за кредитним договором №71245963 від 11.05.2025 року нарахованої у період дії в Україні воєнного стану.

Щодо стягнення комісії в сумі 250,00 грн суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні комісії, оскільки такі вимоги є необґрунтованими. При цьому позивач не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредиту, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору №71245963 від 11.05.2025року, яка підлягає стягненню становить 6904,20 грн, з яких: 6000,00 грн тіло кредиту, 904,20 грн заборгованість за нарахованими процентами

Відповідно суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, в сумі 6904,20грн (36,05%).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2422,20 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог в сумі 873,28 грн (2422,20 грн * 36,05%).

Щодо витрат на професійну правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суду подано копію договору про надання правової допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладеного між ТОВ «ДеалФінанс Груп» та ОСОБА_3 ; витяг з Актуприймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025з переліком наданих послуг на суму 4500,000 грн; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579935868.1 за договором про надання правничої допомоги № № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025.

Зазначеними доказами підтверджується надання послуг у повному обсязі з дотриманням умов основного договору.

Отже, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної частини позову. Тобто з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1622,25 грн (4500,00 грн *36,05%).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеалФінанс Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДеалФінанс Груп» заборгованість за Кредитним договором №71245963 від 11.05.2025року в розмірі 6904, 20 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 873,20 грн судового збору та 1622,25 грн та витрати на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Бродівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДеалФінанс Груп», місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205, ЄРДПОУ:44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк