Постанова № 135487879, 02.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/918/26

Провадження №: 3/336/1380/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 року у період часу з 08.30 години до 18.00 години за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухилилась від передбачених законодавством батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 26.01.2026 року о 08.00 годині свідомо залишив місце мешкання та мати не знала місце його знаходження, не приймала ніяких дій для встановлення його місцезнаходження, що могло призвести до поганих наслідків у військовий час, не звернулась до поліції. Дитину було знайдено в потязі Запоріжжя-Київ поліцейськими. Чим порушила ст. 150 ч. 2 Сімейного кодексу України, щодо піклування про здоров`я та фізичний і моральний розвиток дитини.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, викликалась до суду шляхом направлення СМС-повістки на вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення номер телефону, про причини неявки суд не повідомила.

Як вказував Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року по справі № 560/5541/20, якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, суд розглянув справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 .

Обставини правопорушення підтверджуються, письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_2 , він має друга ОСОБА_3 , 16 років. Познайомився з ним на Жилмасиві на вулиці, почали спілкуватись у телеграмі. Також у телеграмі у групі «Запорізький чат» познайомився з ОСОБА_4 , 15 років приблизно два місяці назад. 25.01.2026 року ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 планують 26.01.2026 року поїхати на Інтерсіті до м. Києва. Він не планував їхати, мав намір провести на потяг. 26.01.2026 року приблизно о 10.00-11.00 годині вони були на вокзалі Запоріжжя-1 де ОСОБА_5 запропонував поїхати ОСОБА_2 разом із ними. Він зателефонував матері та запитав чи можна поїхати дол. М. Києва на 3-4 дні. Батьки дозволили. ОСОБА_2 поїхав додому, зібрав речі та поїхав на вокзал. ОСОБА_5 купив квиток на потяг. Потяг відправлявся о 14.55 годині. Приблизно о 18.00 годині на станції м. П`ятихатки Дніпропетровської області у вагон зайшла поліція перевірити їх документи. ОСОБА_7 шукають батьки. Їх зняли з вагону та відвезли до відділу поліції, після чого приїхали батьки ОСОБА_5 та забрали їх до м. Запоріжжя. У м. Києві планував пожити 3-4 дні та повернутись додому.

Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_1 , вранці 26.01.2026 року син ОСОБА_8 пішов з дому, та вона думала, як завжди гуляти з друзями. Приблизно о 12.00 годині зателефонував син і поставив її перед фактом, що їде з друзями в м. Київ, а саме з ОСОБА_5 на два дні аби подивитись місто. Також повідомив, що зняли вони житло. ОСОБА_1 була здивована такою поїздкою. Потім їй зателефонували з поліції та повідомили, що в м. П`ятихатки Дніпропетровської області зняли з потягу так як батьки ОСОБА_5 заявили в поліцію про зникнення дитини. Посилить контроль над сином, була дуже проти поїздки до м. Києва, але син її не слухав і не слухає.

За ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 150 ч. 1, 2 СК України вказує, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , не виконуючи свої батьківські обов`язки, не доглядала за неповнолітнім сином, не піклувалась про його моральний та духовний розвиток, не слідкувала за дозвіллям дитини, внаслідок чого останній свідомо залишив місце проживання, без супроводу батьків, разом з іншими неповнолітніми, перебував у поїзді та прямував у м. Київ у період дії військового стану, тому суд вважає, що ОСОБА_1 нехтувала своїми батьківськими обов`язками, не забезпечуючи догляд дитини та не контролюючи її дозвілля.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП, та кваліфікує її дії як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, відповідно до положення ст. 23 КУпАП.

Враховуючи обставини правопорушення, данні про особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності не притягалась, офіційно не працевлаштована, суд вважає за доцільне призначити стягнення у виді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою ОСОБА_1 так і її неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 184 ч. 1, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адміністративне стягнення за ст. 184 ч. 1 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Штраф сплачується за наступними реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл.- 21081100

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997

Код банку отримувача (МФО): 899998

Банк отримувача: Казначейство України

Номер рахунку: UA558999980313060106000008479

Код класифікації доходів бюджету: 21081100

Призначення платежу: адміністративний штраф

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Строк пред`явлення виконавчого документу«_____»_______20___року

Постанова набрала законної чинності «_____»_______20___року

Дата видачі «_____»_______20___року