Рішення № 135487738, 06.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10272/25 2/335/695/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, відповідача-2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Щербина Валерія Сергіївна, 2.Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до відповідача Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Щербина Валерія Сергіївна, 2. Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить зняти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , власником якої зазначений ОСОБА_3 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 102785554 від 23.09.2010 року Запорізькою філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40 згідно Постанови, б/н від 23.09.2010 року Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його єдиною спадкоємицею. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина та 15 серпня 2025 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною Валерією Сергіївною було відкрито спадкову справу № 36/2025, про що внесено запис в Спадковий реєстр, що підтверджується витягом № 82223570 від 15.08.2025 року. До складу спадкового майна входить 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 від 04.03.2002. Право власності на 1/3 частки квартири зареєстроване на ім`я батька позивача ОСОБА_3 .. На день смерті ОСОБА_1 , постійно проживала і була зареєстрована разом з померлим батьком в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , тому відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 445867054 від 01.10.2025 арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , власником якої зазначений ОСОБА_3 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 102785554 від 23.09.2010 року Запорізькою філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 69037,Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40 згідно Постанови, б/н від 23.09.2010 року Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Згідно відповіді Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що: «Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наявність арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10278554 від 23.09.2010, накладений Орджонікідзевським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Позивачем було вчинено дії з метою позасудового вирішення питання щодо скасування такого арешту, проте врегулювати це питання не вдалося. Обтяження у вигляді арешту, зареєстрованого за вказаною квартирою, створює перешкоди в реалізації права на спадкування ОСОБА_1 , зокрема отримати свідоцтво про право на спадщину на належну померлому квартиру, через наявність вищевказаного арешту, у зв`язку з цим, позивач вимушена звернутися з даним позовом для захисту своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 17.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.

31.10.2025 через систему «Електронний суд» від ГУНП в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зокрема, з огляду на те, що ГУНП в Запорізькій області є неналежним відповідачем у даній справі. Дії, передбачені Кримінально процесуальним кодексом України 1960 року вчинялись Орджонікідзевським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, яким 23.09.2010 року винесено постанову про накладення арешту у рамках досудового розслідування у кримінальній справі (в редакції 1960 року). ГУНП в Запорізькій області було створено у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ». 07.11.2015 року реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Крім того, відповідно до відомостей викладених у відповіді Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області, підтверджуються ті обставини, що дійсно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна наявний запис, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 наявний запис про накладення арешту згідно постанови б/н від 23.09.2010 Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. В цей же час, що відомості до Реєстру були внесені державним реєстратором Запорізької філії державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України». З урахуванням вищезазначеного, ГУНП в Запорізькій області не володіє жодною інформацію щодо арешту майна, яке є предметом даної цивільної справи, крім того у ГУНП відсутні повноваження щодо скасування арешту майна. Крім того, ГУНП, яке створене 07.11.2015, не є правонаступником ГУМВС України в Запорізькій області, жодним чином не порушувало права Позивача, крім цього, у відповідності до норм чинного законодавства позбавлене будь-якої законодавчої можливості вплинути (як позитивно, так і негативно) на статус майна, яке є предметом даної справи.

19.01.2026 надійшла заява представника позивача-адвоката Приладешевої Н.Г. про залучення у справі в якості співвідповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії.

Ухвалою суду від 23.01.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії.

11.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-2 Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області Небеського Ю.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень представник відповідача-2 посилається на те, що з часу прийняття у 2015 році Кабінетом Міністрів України постанов, якими було розпочато процес ліквідації органів міліції та створення органів поліції. Зокрема, Постанова КМУ № 730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" розпочала свою діяльність ліквідаційна комісія ГУМВС України в Запорізькій області. Разом з тим, функції ліквідаційної комісії обмежуються здійсненням організаційних та майнових заходів, пов`язаних із припиненням юридичної особи, і не передбачають повноважень у сфері кримінального провадження. Оскільки кримінальна справа перебувала у провадженні слідчого Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області та в рамках розслідування була винесена постанова, від 23.09.2010 року по арешт майна, жодних процесуальних повноважень щодо перегляду чи скасування такого рішення у ліквідаційної комісії не виникло, а відтак вона (постанова) винесена на підставі вимог кримінально-процесуального кодексу України не може бути предметом розгляду чи оцінки під час роботи ліквідаційної комісії. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Зазначеним критеріям, щодо порушення, не визнання чи спору щодо прав позивача ліквідаційна комісія ГУМВС України в Запорізькій області не відповідає.

Третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Щербина В.С. в підготовче судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлений у встановленому законом порядку до суду не з`явився, клопотань про відкладення від нього не надходило.

Ухвалою від 25.02.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 25.03.2026 представники відповідача-2 та третіх осіб не з`явилися, заяв по суті спору не надсилали.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 25.03.2026 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. При цьому зазначили, що судові витрати просять покласти на позивача.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 25.03.2026 заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 25.03.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у судовому засіданні оголошено перерву до 06.04.2026.

У судове засідання 06.04.2026 представники сторін не з`явилися. Судом ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 (свідоцтво №507 від 04.03.2002, видане Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 25.07.2025 внесено відповідний актовий запис №1417 та 25.05.2025 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

За заявою ОСОБА_1 , доньки померлого ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С. заведено спадкову справу №36/2025.

Під час вчинення нотаріальних дій, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №445867054 від 01.10.2025 було встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Разом з тим, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості про обтяження вказаного майна: тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10278554, зареєстровано 23.09.2010 за №10278554 реєстратором Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження постанова б/н від 23.09.2010, Орджонікідзевський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області; обтяжувач - Орджонікідзевський РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

У відповіді Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. №93168/1 від 20.08.2025, наданій заявнику ОСОБА_4 , зазначено, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наявність арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10278554 від 23.09.2010, накладений Орджонікідзевським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Для вирішення питання щодо зняття арешту заявнику необхідно звернутися до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (нова назва Відділ поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області). Також зазначено, що ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває в Єдиному реєстрі боржників та згідно Єдиного реєстру виконавчих проваджень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження, за яким необхідно сплатити заборгованість, відсутнє.

ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у відповіді за вих. №4478/СВ/46/04-2025 від 29.08.2025, наданій ОСОБА_5 , вказало, що у зв`язку із тим, що арешт на вказане нерухоме майно накладався у порядку визначеним Кримінально-процесуальним кодексом України у редакції 1960 року, який втратив чинність у 2012 році, з обсягу зазначеної інформації, Відділ поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області не має можливості встановити обставини та підстави накладення арешту на вищевказане нерухоме майно. З метою отримання більш детальної інформації просить повторно звернутися із запитом, який має містити реквізити кримінальної справи, в межах якої накладався арешт. Також повідомляє, що на теперішній час Національна поліція України та діючі у ній органи досудового розслідування, відповідно до чинного Кримінально процесуального кодексу України не наділені повноваженнями щодо накладення арешту на майно, а також повноваженнями щодо зняття арешту з майна. Вирішення вказаних питань віднесені до компетенції слідчих суддів, у зв`язку із чим, з метою зняття арешту з нерухомого майна заявнику необхідно звернутися із відповідним клопотанням до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.

На запит начальника ГУНП в Запорізькій області Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Запорізькій області листом за вих. №469-2025 від 23.10.2025 повідомлено, що за обліками УІАП ГУНП в Запорізькій області, за даними АІС «Статистика» інформація про наявні кримінальні справи (за правилами КПК України 1960 року) у відношенні громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Враховуючи, що накладений арешт на квартиру, яка перебувала у власності батька позивачки з 2002 року, перешкоджає останній як спадкоємиці оформити свої спадкові права, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування такого арешту.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Згідно ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrichv. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, №296-A, сс. 1920, п. 42).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей 321, 383, 386 ЦК України позивач не може бути протиправно позбавлена цього права чи обмежена у його здійсненні; вона має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21) зазначено, що «арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Право власності має фундаментальним характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі -КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11), залежно від суб`єктного складу учасників цього спору слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Судом встановлено, що на підставі постанови Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 23.09.2010 реєстратор наклав арешт на майно квартиру АДРЕСА_2 .

Як свідчать матеріали справи, відомості про кримінальні провадження відносно ОСОБА_3 відсутні. Встановити підставити винесення слідчим постанови від 23.09.2010 про накладення арешту також не можливо через відсутність відомостей про номер кримінального провадження (кримінальної справи), в рамках якого було накладено такий арешт.

Крім того, судом враховано, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області перебуває у стані припинення. ГУНП в Запорізькій області є новоствореною юридичною особою (07.11.2015) та не є правонаступником ГУМВС України в Запорізькій області, що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відтак ГУНП у Запорізькій області не є належним відповідачем у даній справі.

Через наявність обтяження позивачка як спадкоємець померлого власника квартири позбавлена можливості оформити свої права на вказану квартиру.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними, допустимими та достатніми доказами позовних вимог ОСОБА_1 , відтак позов підлягає задоволенню.

Під час судового розгляду справи позивач просила судові витрати покласти на неї та не відшкодовувати за рахунок відповідачів, відтак судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідача-1. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, відповідача-2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Щербина Валерія Сергіївна, 2.Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої зазначений ОСОБА_3 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 10278554 від 23.09.2010 року Запорізькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40 на підставі Постанови, б/н від 23.09.2010 року Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108688, адреса: м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29;

відповідач: Головне управління Міністерства юстиції України в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії, код ЄДРПОУ 08592187, адреса: м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29.

Повний текст рішення складено 06.04.2026.

Суддя В.К. Сиротенко