Рішення № 135487424, 07.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

07 квітня 2026 рокуСправа № 322/1506/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Петрова А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

Короткий зміст позову, рух справи.

9 жовтня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі», (23.06.2025 назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», далі Позивач або Позикодавець) та ОСОБА_1 (дала Відповідачка або Позичальниця) за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи укладено договір позики № 134900 від 07.01.2020 (далі Договір).

Підписання договору здійснювалось електронним підписом Позичальниці, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до положень укладеного Договору позики Позикодавець надав Позичальниці позику, а Позичальниця зобов`язувалась повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Позивач не відкривав рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснював їх обслуговування, тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС». ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

На виконання умов договору позики Позичальниці, перераховані кошти в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9 %, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0 %.

Відповідачка не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем на дату подання позову складає 24669,50 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за позикою; 19669,50 грн заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 207, 525, 526, 530, 626 - 629, 1050, ЦК України, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелаксі» заборгованість за договором позики у сумі 24669,50 грн, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 21.10.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечення та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримана відповідачкою 29.10.2025.

Відповідачка у встановлений судом строк не подала відзиву на позовну заяву та не надіслала до суду будь-яких заяв.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області» від 30.12.2025 № 2814/0/15-25 змінена територіальна підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.

Позовна заява містила в собі клопотання представник позивача надав заяву, в якому він просив суд розглянути справу без його участі, зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подала.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

07.01.2020 ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» та відповідачка уклали договір № 134900 від 07.01.2020 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 5 13).

За умовами договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору. Сума позики 5000,00 грн. (п. 1.1.1), плата за користування позикою: проценти складають 0,01 % в день від поточного залишку позики (п.1.1.2.1), комісія складає 1,5 % в день від початкового розміру позики (п. 1.1.2.2.), строк повернення позики 05.02.2020 (п. 1.1.5.).

Відповідно до п. 2.1. Договору, строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. Згідно з п.3.1.3. Договору, у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп. 1.1.5. договору позикодавець має право нараховувати позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення виконання зобов`язання відповідно до п.п. 5.3. договору, яка становить 3,0 % в день від суми позики.

Перерахування коштів відповідачці у сумі 5000,00 грн за договором позики суду здійснено ТОВ «ФК Елаєнс», на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів від 04.08.2017 укладеного між вказаним ТОВ і Позивачем (а.с. 20). Кошти перераховані на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК Елаєнс» вих. № 1349*00 від 01.09.2025 (а.с. 19).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачка не надала суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.

З огляду на вказане, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують наявність у відповідачки заборгованості за договором позики, щодо талп позики (5000,00 грн) і процентів (14,50 грн).

Втім щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що за змістом п. 1.1.2.2 Договору позики передбачена необхідність внесення комісії (надалі за текстом договору - «комісійної винагороди») в розмірі 1,5 % в день від початкового розміру позики, а пунктом 5.3 Договору позики визначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право позикодавця нараховувати комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Проте в наявному у матеріалах справи Договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з нарахуванням комісії за користування позикою, комісійної винагороди в розмірі 1,5 % в день від початкового розміру позики та підвищеної комісійної винагороди в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості.

Ураховуючи, що позивач як позикодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Договору позики та додаткових угод, то положення Договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження « 61-13417св21)).

Відтак, суд вважає неправомірним нарахування комісій та доходить висновку що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 1360 від 03.10.2025, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2423,00 грн (переплата 0,60 грн).

Суд задовольнив вимогу частково, на суму 5014,50 грн, що дорівнює 20,33%. Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить: 2422,40*20,33% = 492,47 грн, а сума витрат на правничу допомоги становить 5000,00*20,33% = 1016,50 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики № 134900 від 07.01.2020 в сумі 5014,50 грн (п`ять тисяч чотирнадцять гривень 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» 492,47 грн (дві чотириста дев`яноста дві гривні 47 коп) витрат по сплаті судового збору та 1016,50 грн (тисячу шістнадцять гривень 50 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд.10/1, ідентифікаційний код 41229318;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов