Ухвала суду № 135487185, 01.04.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/253/26 Провадження № 1-кп/304/184/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000380 від 21 серпня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

У С Т А Н О В И В:

На розгляді в Перечинському районному суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 через канцелярію суду подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб, покладених на нього ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року.

Подане клопотання мотивує тим, що слідчим управлінням ГУ НП в Закарпатській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000380 від 21 серпня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчим у кримінальному провадженні № 12025070000000380 від 21 серпня 2025 року складено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який того ж дня затверджений прокурором. Вказаний обвинувальний акт скерований на розгляд до Перечинського районного суду Закарпатської області.

Прокурор указує, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та місці, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з групою осіб, а саме з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та на даний час невстановленою органом досудового розслідування особою, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 22 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», із врахуванням постанови КМУ №1031 від 26.08.2025 «Про внесення змін до Правил перетинання кордону громадянина України».

Надалі, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та на даний час невстановленою органом досудового розслідування особою, розробили протиправний механізм переправлення осіб через державний кордон України відповідно до якого, особи призовного віку від 22 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, перетинають кордон поза межами пункту пропуску до країн Європейського Союзу.

Прокурор зазначає, що з метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та на даний час невстановленою органом досудового розслідування особою, підшукали осіб ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також особу, що на конфіденційній основі співпрацювала із органом досудового розслідування та діяла під наглядом правоохоронних органів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з наміром незаконного перетину державного кордону України з метою виїзду до країн Європейського Союзу, народження та організації сприяв їх протиправному переправленню порадами, вказівками, наданням засобів, що виразилось в наступному.

Так, 25 вересня 2025 року невстановлена на даний час органом досудового розслідування особа, використовуючи мобільний номер НОМЕР_1 , через додаток «Signal», зв`язалась із свідком ОСОБА_11 та досягла усної домовленості щодо незаконного його ( ОСОБА_11 ) перетину державного кордону, зокрема, йому необхідно буде прибути до м. Ужгород Закарпатської області до 15 жовтня 2025 року та за послуги, необхідно буде оплатити 11 200 доларів США, з яких 1 500 доларів США потрібно як «аванс» переслати на рахунок криптогаманця, а решту суми передати нарочно.

28 вересня 2025 року ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, використовуючи мобільний номер НОМЕР_2 , зателефонував свідку ОСОБА_11 та надав вказівку прибути 29 вересня 2025 року поїздом до Закарпатської області, і вийти о 13:46 год на зупинці «Карпати», що розташована у Мукачівському районі, де він його зустріне.

29 вересня 2025 року в обумовлений час, близько 13:50 год ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, використовуючи належний йому автомобіль марки «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_3 , прибув до вказаної залізничної станції, де зустрів свідка ОСОБА_11 і надав останньому вказівку сісти у транспортний засіб.

Перебуваючи у салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_4 , за виконання дій, щодо переміщення свідка на територію країн Євросоюзу, поза офіційними пунктами пропуску, переслідуючи корисливий мотив, представився свідку як ОСОБА_12 та висунув вимогу про необхідність сплатити йому за вказані дії, залишок грошових коштів у сумі 9 700 доларів США, після чого свідок ОСОБА_11 передав ОСОБА_4 зазначені вище грошові кошти та автомобіль почав свій рух на автодорозі М-06, сполученням «Київ-Чоп», у напрямку м. Ужгород Закарпатської області.

В подальшому, біля 14:57 год ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, вів спілкування із свідком ОСОБА_11 та надав вказівку пересісти на заднє сидіння автомобіля, та під час перевірки, не розмовляти із представниками силових структур під час проїзду КРП «Оноківці», та після безперешкодного проїзду блокпосту, привіз свідка до готелю «Левада», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де для свідка вже був замовлений готельний номер на ім`я ОСОБА_13 . Тоді ж, ОСОБА_4 , надав чіткі гарантії останньому, щодо незаконного перетину кордону України, та аби свідок ОСОБА_11 був готовий та чекав його подальших вказівок.

02 жовтня 2025 року о 18:03 год невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, використовуючи мобільний номер НОМЕР_1 , через додаток «Signal», зв`язалась із свідком ОСОБА_11 та повідомив, що найближчим часом, до цього ж готелю, заселять ще одну особу чоловічої статі, який має намір перетнути державний кордон, поза межами офіційних пунктів пропуску.

04 жовтня 2025 року о 07:44 год на виконання єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, на автомобілі «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_3 , із залізничної станції «Батьово», що розташована на території Берегівського району, транспортував особу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до готелю «Левада», що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, вул. Ужанська, буд. 28, де вже мешкав свідок ОСОБА_11

08 жовтня 2025 року о 17:49 год на виконання єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, на автомобілі «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_3 , із невстановленого на даний час органом досудового розслідування місця, транспортував особу ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до готелю «Левада», що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, вул. Ужанська, буд. 28, де вже мешкали свідок ОСОБА_11 та особа ОСОБА_9 .

Цього ж дня, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою через мобільний зв`язок, використовуючи мобільний номер НОМЕР_4 , зателефонував свідку ОСОБА_11 та висунув вимогу увімкнути гучномовець, та разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_14 уважно прослухати поради, вказівки, які необхідно виконати для успішного незаконного переправлення через державний кордон. Після закінчення «інструктажу», ОСОБА_6 визначив дату та час незаконного переправлення через державний кордон та надав команду, бути готовими до виселення з готелю 09 жовтня 2025 року о 07:00 год.

09 жовтня 2025 року о 08:07 год ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, на автомобілі «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_3 , прибув до готелю «Левада», що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, вул. Ужанська, буд. 28.

Після, до салону вказаного автомобіля присіли свідок ОСОБА_11 , особи ОСОБА_9 та ОСОБА_14 та ОСОБА_4 висунув вимогу вказаним особам повимикати свої мобільні телефони та будь-які інші пристрої зв`язку і скласти їх у пакет. Після виконаних умов, ОСОБА_4 розпочав рух по автодорозі Н-13, сполученням «Ужгород-Самбір-Львів», у напрямку н.п. Перечин, Ужгородського району Закарпатської області.

Далі, о 08:20 год автомобіль «Nissan Primera», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , в салоні якого знаходились свідок ОСОБА_11 та особи ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , прибув поблизу готельного комплексу «Бабаєво», що розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, де ОСОБА_4 наказав пасажирам спокійно, через праві дверцята вийти з автомобіля та прямувати в посадку, де їх буде очікувати інша людина.

Надалі, о 08:28 год через декілька хвилин руху, по лісово-гірській місцевості урочища «Бабаєво», свідка ОСОБА_11 , осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , зустріли ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 , що діяли спільно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, на виконання єдиного злочинного умислу, продовжили інструктаж, та обумовили деталі їх подальшого маршруту. Разом з цим, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 надали вказівку ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , сісти у салон позашляховика, який там очікував та на даний час не встановлений органом досудового розслідування, після чого, автомобіль під керуванням ОСОБА_6 почав свій рух по ґрунтовій дорозі в бік державного кордону України.

Тоді, о 09:35 год зазначений транспортний засіб зупинився, в лісово-гірській місцевості, де вже очікував ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 висунув вимогу свідку ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 вийти із салону авто та з умовами дотримання конспірації, прямувати за ними, тобто ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , і вони розпочали свій рух в бік державного кордону України з Словацькою Республікою.

В подальшому, в період часу з 09:35 год по 15:50 год, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, з метою доведення свого спільного злочинного плану до кінця, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, спрямованих на незаконне збагачення за рахунок незаконного переправлення осіб через державний кордон України, супроводжували свідка ОСОБА_11 , осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_14 до державного кордону України з Словацькою Республікою, при тому надаючи вказівки та поради, з метою не бути викритими прикордонними нарядами та будучи біля прикордонного знаку № 230, що безпосередньо розташований на лінії державного кордону, показали напрямок руху до Словацької Республіки та надали вказівку бігти, після чого були викриті працівниками правоохоронних органів.

За таких обставин, ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КПК України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій вказівками та наданням засобів за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів щодо кількох осіб.

Прокурор вказує, що 10 грудня 2025 року встановивши достатність доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами. Вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів щодо кількох осіб.

Також вказує, що 15 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 825 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 498 100,00 грн, строком до 10 лютого 2026 року (включно).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 08 квітня 2026 року включно, з раніше визначеними, відповідно до ухвали слідчого судді від 15 грудня 2025 року розміром застави та процесуальними обов`язками.

Ініціатор клопотання зазначає, що на даний час є необхідність у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2025 року встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п.п. 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України про те, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду розуміючи невідворотність покарання за вчинений ним тяжкий злочин;

- незаконно впливати на свідків, тобто чинити на них психологічний тиск чи фізичний вплив щоб він змінив або відмовився від своїх показів, або схиляти їх до дачі неправдивих показань з обставин вчинення обвинуваченим правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто перешкоджати явці свідка до органу досудового розслідування та в суд, для проведення слідчих дій та дачі показів;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Вказані ризики, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, тому подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 буде виправданим та необхідним, зокрема з метою запобігання вказаним ризикам.

Разом з цим, прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 185 КПК України до осіб підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину застава визначається в розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, такий розмір застави для обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку органу досудового розслідування, є недостатнім та нездатний повною мірою забезпечити виконання, покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки, згідно матеріалів кримінального провадження, сума грошових коштів, отриманих обвинуваченим ОСОБА_4 сягає не менше 11 200 доларів США, що становить близько 469 138 грн, тобто значно перевищує суму у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з чим, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, прокурор вважає, що розмір застави повинен бути не менший за 825 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2 745 600 грн.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_15 через канцелярію суду подав заперечення на клопотання про продовження тримання під вартою ОСОБА_4 , у якому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та визначити такому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, на його утриманні перебуває мати ОСОБА_16 , 1957 р.н. Його батько ОСОБА_17 загинув при виконанні службових обов`язків. Його брат ОСОБА_18 є бойовим офіцером та бере участь у захисті держави у Харківській області. Обвинувачений є також діючим офіцером Збройних Сил України та учасником бойових дій, неодноразово нагороджений за мужність. У зв`язку з винесенням ухвали про тримання під вартою, обвинувачений фактично позбавлений можливості виконувати завдання, покладені на нього військовим керівництвом.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали клопотання, дійшов до такого висновку.

Так, відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України визначає завдання кримінального провадження, одним із яких є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 статті 7 КПК України визначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 825 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 498 100,00 грн, строком до 10 лютого 2026 року (включно).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 08 квітня 2026 року включно, з раніше визначеними, відповідно до ухвали слідчого судді від 15 грудня 2025 року розміром застави та процесуальними обов`язками.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 825 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 498 100,00 грн, строком до 10 лютого 2026 року (включно).

Також 05 лютого 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12025070000000380 від 21 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

При продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дослідивши матеріали клопотання, надані докази, заслухавши пояснення прокурора, а також взявши до уваги пояснення обвинуваченого та його захисника, встановив, що на даний час існує ризик ухилення обвинуваченого від участі у судовому провадженні. Це пов`язано з тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке законодавством передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років. Разом із тим, суд вважає, що тяжкість інкримінованого злочину не може розглядатися як єдина підстава для застосування тримання під вартою, а повинна оцінюватися у комплексі з іншими обставинами, зокрема особистістю обвинуваченого, його соціальним станом та наданими матеріалами кримінального провадження.

Суд, керуючись презумпцією невинуватості, водночас враховує можливість застосування реально передбаченого законодавством покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років. З огляду на це, суд робить висновок, що у разі доведення вини ОСОБА_4 може бути притягнутий до кримінальної відповідальності із призначенням покарання у виді позбавлення волі на вказаний строк. При цьому суворість такого покарання може сприйматися обвинуваченим як більш загрозлива, ніж ризик ухилення від слідства або втечі, що суд враховує при оцінці необхідності застосування запобіжного заходу.

Суд констатує також наявність перестороги щодо можливості впливу ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні, а тому суд не виключає можливості вчинення спроб незаконного впливу на таких.

Ризик впливу на свідків з метою викривлення їх показань зберігається до моменту безпосереднього їх сприйняття у судовому засіданні під час судового розгляду, оскільки ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відтак прокурор обґрунтовано встановив наявність ризику незаконного впливу на свідків, з чим погоджується і суд.

Водночас суд звертає увагу, що доводи сторони обвинувачення щодо ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень належними та допустимими доказами не підтверджені, у зв`язку з чим підстав вважати цей ризик доведеним суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити також і виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, а також відсутність належного підтвердження інших заявлених ризиків, суд доходить висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

При цьому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти встановленим ризикам.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що прокурор у клопотанні просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 825 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.

Разом із тим, суд, оцінюючи надані матеріали та обставини справи, встановив, що запропонований розмір застави є непропорційним до рівня ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та перевищує необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до практики застосування положень ст. 182 КПК України, визначення розміру застави понад межі, встановлені ч. 5 цієї статті, можливе лише у виняткових випадках за наявності належного та достатнього обґрунтування.

Однак у поданому клопотанні прокурором не наведено переконливих доводів та не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про виключність даного випадку та обґрунтовували необхідність визначення застави у розмірі, що істотно перевищує встановлені законом межі.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для визначення застави у розмірі, запропонованому стороною обвинувачення, як виключного, не встановлено.

Відтак суд доходить висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти наявним у цьому кримінальному провадженні ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням обвинуваченому застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України суд покладає на обвинуваченого обов`язки, визначені цією нормою закону.

Наведені судом висновки свідчать, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб щодо ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 177, 178, 194, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 30 травня 2026 року (включно).

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26213408, МФО 820172, банк-одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501. Призначення платежу: застава за (П.І.П.) згідно з ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від (дата) у справі №..., внесені (П.І.П. особи, що вносить заставу).

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора та суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, без дозволу суду.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Дата закінчення дії ухвали 30 травня 2026 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 06 квітня 2026 року.

Головуюча:ОСОБА_1