Вирок № 135485942, 07.04.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/701/24

провадження №1-кп/136/26/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020060000010 від 09.01.2024 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, одруженого, має троє неповнолітніх дітей, учасник бойових дій, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зозів, Липовецького р-ну, Вінницької обл., жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, не одруженого, непрацюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_5 ,

з боку захисту

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

інших учасників кримінального провадження

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за наступних обставин.

08.01.2024, близько 21:00 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , після спільного вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння рухались по вул. Незалежності, в с. Зозів, Липовецької ТГ Вінницької області Вінницької області, де випадково наздогнали ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку та теж перебував в стані алкогольного сп`яніння, між якими зав`язалась розмова, яка в подальшому переросла в словесну суперечку.

У подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , використовуючи малозначний привід, а саме словесний конфлікт з ОСОБА_9 , маючи безпосередній умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість та зневагу до існуючих загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві та правил моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, маючи значну перевагу у фізичній силі, після того, як ОСОБА_9 почав здійснювати словесний супротив та проявляти захисну агресію, ОСОБА_3 , спочатку з метою припинення вказаної суперечки став між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , у відповідь на що, останній штовхнув ОСОБА_3 в груди.

У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганства та спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в лобну ділянку голови, від якого останній не втримав рівновагу та впав на землю. Коли ОСОБА_9 піднявся на ноги, то ОСОБА_3 наніс йому ще один удар кулаком правої руки в область лобної ділянки голови, внаслідок чого ОСОБА_9 знову впав на землю та ОСОБА_3 в той час коли ОСОБА_9 , лежав на землі, наніс йому ще близько трьох ударів ногою в область спини та сідниць, після чого відійшов.

У подальшому, коли ОСОБА_9 піднявся, між ним та ОСОБА_4 , продовжилась словесна суперечка в ході якої ОСОБА_4 , продовжуючи хуліганські дії наніс ОСОБА_9 декілька ударів кулаком руки в область обличчя і як наслідок, ОСОБА_9 знову впав на землю, а ОСОБА_4 , під час того, як останній лежав на землі продовжував наносити удари ногами по різних частинах тіла ОСОБА_9 .

Дані хуліганські дії продовжувались і в присутності випадкових свідків, які проходили неподалік по вул. Незалежності, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які вийшли в пошуках ОСОБА_9 , почувши голоси та побачивши бійку стали кликати ОСОБА_12 , однак у відповідь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , продовжуючи вести себе зухвало, стали викрикувати в адресу свідків слова нецензурної лайки та погроз спричинення вже саме їм тілесних ушкоджень, розпочали наздоганяти їх в напрямку вул. Визволення, внаслідок чого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 змушені були заховатись позаду будинку ОСОБА_13 , що розташований по АДРЕСА_3 .

Продовжуючи спільно вчиняти хуліганські дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 помилково вважаючи, що дані очевидці сховались до будинку ОСОБА_13 , стали наносити гучні удари ногами по металевому паркану, викрикуючи слова нецензурної лайки та образи вже в адресу власників даного житлового будинку, з якого вийшов ОСОБА_13 і лише тоді вони припинили свої хуліганські дії та пішли додому.

Внаслідок групового вчинення хуліганських дій, ОСОБА_9 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді множинних синців, саден та ран голови, множинних синців верхніх кінцівок, садна правого плеча, які відповідно до висновку експерта №26 від 08.02.2024 року, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України не визнав, суду пояснив, що 08.01.2024 у вечірню пору доби, десь біля 21:00 години вони разом з ОСОБА_4 після спільного вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, повертались від батьків ОСОБА_14 , де гостювали, по вул. Незалежності, в с. Зозів, Липовецької ТГ Вінницької області Вінницької області, де в попутному напрямку наздогнали ОСОБА_9 , який перебував також в стані алкогольного сп`яніння, між ними зав`язалась розмова, яка в подальшому переросла в словесну суперечку, ОСОБА_9 почав проявляти агресію, тому він, ОСОБА_3 , з метою припинення вказаної поведінки став між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_9 його штовхнув в груди, що його обурило, тому він завдав йому один удар кулаком правої руки в ділянку голови від якого останній впав на землю. Коли ОСОБА_9 піднявся на ноги, то він наніс йому ще один удар кулаком правої руки в область голови, внаслідок чого ОСОБА_9 знову впав на землю та в той час коли ОСОБА_9 лежав на землі, він наніс йому кілька ударів ногою по сідницях, після чого відійшов. Коли ОСОБА_9 піднявся, між ним та ОСОБА_4 продовжилась словесна суперечка в ході якої ОСОБА_4 наніс ОСОБА_9 декілька ударів кулаком руки і як наслідок ОСОБА_9 знову впав на землю, а ОСОБА_4 під час того як останній лежав на землі продовжував наносити удари ногами по різних частинах тіла ОСОБА_9 . Аби не загострювати ситуацію він забрав ОСОБА_4 , вони ОСОБА_9 не роздягали, а при бійці одежі ОСОБА_9 не знімав, тоді вони попрямували додому, ОСОБА_9 був при свідомості, викрикував ще в їх адресу якісь слова, але вони не звертали більше на це уваги. При цьому сторонніх осіб, у тому числі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не було та останніх вони не бачили. Проходячи повз будинок ОСОБА_13 , ОСОБА_4 захотілось стукнути ногою по металевому паркану, його мотиви йому не відомі та не зрозумілі, ОСОБА_4 почав тікати, після чого вибіг ОСОБА_13 , вони з ним порозмовляли, після чого усі пішли по домах. Свою вину у заподіянні ОСОБА_9 тілесних ушкоджень визнав, зауважив, що будь-яких дій щодо роздягання ОСОБА_9 вони не вчиняли, залишили його притомним, він стояв на ногах, стан його не вказував на небезпеку для життя чи здоров`я, куди він далі пішов їм не було відомо.

Захисник ОСОБА_7 просив суд визнати його підзахисного ОСОБА_3 невинуватим у висунутому обвинувачення за ч.2 ст.296 КК України та виправдати, вказуючи, що стороною обвинувачення не доведено, що було вчинено хуліганство, а його підзахисний визнав, що бив потерпілого ОСОБА_9 , згідно висновків експерта останньому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, однак прокурор обвинувачення не змінював та від нього не відмовився.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, суду пояснив, що 08.01.2024 у вечірню пору доби, десь біля 21:00 години, вони разом із ОСОБА_3 після спільного вживання алкогольних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння рухаючись по вул. Незалежності, в с. Зозів, Липовецької ТГ Вінницької області Вінницької області, повертались від батьків ОСОБА_15 , випадково наздогнали ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку, теж перебував в стані алкогольного сп`яніння, між ними зав`язалась розмова, з приводу давньої крадіжки ОСОБА_9 належного йому телефона, яка в подальшому переросла в словесну суперечку, ОСОБА_9 почав проявляти агресію, тоді ОСОБА_3 став між ними з ОСОБА_9 , у відповідь на що останній штовхнув ОСОБА_3 в груди, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_9 декілька ударів від яких він упав, піднявшись ОСОБА_3 наніс йому ще удар, внаслідок чого ОСОБА_9 знову впав на землю та ОСОБА_3 в той час коли ОСОБА_9 лежав на землі, наніс йому ще кілька ударів ногою після чого відійшов. У подальшому, коли ОСОБА_9 піднявся, між ними продовжилась словесна суперечка, ОСОБА_9 продовжив конфліктну поведінку, в ході якої він наніс йому декілька ударів кулаком руки в обличчя і як наслідок ОСОБА_9 знову впав на землю, а він ще наніс декілька ударів ногами по різних частинах його тіла. Після цього ОСОБА_3 його забрав, ОСОБА_9 був вдягнений, продовжував їх обзивати та агрисувати, вони вирішили не звертати на це вже уваги, будь-яких сторонніх осіб вони не бачили. Проходячи повз будинку ОСОБА_13 він стукнув по металевому паркану, згадавши якісь давні образи та почав бігти, ззаду залишився ОСОБА_3 , після чого вийшов ОСОБА_13 , який його наздогнав, про що вони розмовляли не пам`ятає, після чого вони пішли по домах.

Захисник ОСОБА_6 просив його підзахисного ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та виправдати, мотивуючи тим, що стороною обвинувачення в межах висунутого обвинувачення вину його підзахисного не доведено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.

Суд, відповідно до вимог ст. 26 КПК України, у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Після дослідження усіх доказів в ході судового розгляду судом було роз`яснено прокурору права, передбачені ст.337 КПК України на зміну обвинувачення чи відмови від обвинувачення, утім він відмовився від такого права.

На підтвердження, пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, стороною обвинувачення було представлено наступні докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_16 у судовому засіданні суду пояснила, що 08.01.2024 вони із ОСОБА_9 перебували за місцем проживання в с. Зозів, де вечеряли та вживали спиртні напої, яких виявилось замало, тому останній після 20:00 години вирішив піти та ще придбати алкогольних напоїв. Після 21:00 год. їй подзвонила знайома ОСОБА_11 та повідомила, що вони знайшли ОСОБА_9 побитого, у нього розбита голова. Коли вони з ОСОБА_17 приїхала на транспортному засобі на місце яке їй вказала ОСОБА_11 біля ставка, вони застали ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , які допомогли погрузити ОСОБА_9 в машину, він був ще живий, був роздягнутий лише у футболці, штанах та резинових чоботях, в крові, на ньому не було живого місця, вони під`їхали до центру с. Зозів, де мала їх чекати швидка медична допомога, яку викликала ОСОБА_11 . Там ОСОБА_9 переклали у карету швидкої, а фельдшер через деяку мить повідомила, що він помер. Наразі у неї на утриманні залишилось троє неповнолітніх дітей, батьком яких був ОСОБА_9 , однак офіційно його по документах не записано, тоді як обвинувачені не вживали жодних дій щодо відшкодування їй матеріальної чи моральної шкоди завданої смертю співмешканця, не просили пробачення. Зі слів ОСОБА_11 їй стало відомо, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побили її співмешканця, вони доганяли ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які заховались у будинку ОСОБА_20 та гупали по його паркану.

У подальшому в судові засідання потерпіла не з`являлась, про дату, час та місце проведення судового розгляду була повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість з`ясування обставин кримінального провадження без участі потерпілої, відповідно до ст.325 КПК України, оскільки вона була належним чином представлена правовою допомогою.

Представник потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що факт вчинення хуліганських дій обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду, погодилась з правовою кваліфікацією визначеною прокурором та мірою покарання у виді двох років позбавлення волі, про яку просила сторона обвинувачення, яка буде носити не тільки каральний характер, а й виховну функцію для вказаних осіб з метою запобіганню вчиненню у майбутньому кримінальних правопорушень.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що станом на січень 2024 року вона проживала із ОСОБА_4 однією сім`єю. Ввечері 08.01.2024, точного часу не пам`ятає, додому прийшов ОСОБА_4 із ОСОБА_3 у нетверезому стані, вони пили каву та спілкувались, тоді подзвонив ОСОБА_14 та вони пішли до його батьків в гості, а вона залишилась вдома. Через деякий час, приблизно через 1,5 години, ОСОБА_22 повернувся, нічого дивного вона не побачила, одяг був чистий але у снігу, після того як вони поспілкувавшись полягли спати, будь-яких обставин події за участі ОСОБА_9 їй не розповідали.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що ввечері 08.01.2024 десь після 22 години він вже спав коли його розбудила ОСОБА_16 та попросила перевезти ОСОБА_9 , бо їх буде чекати швидка медична допомога. Приїхавши на місце біля ставу, вони застали ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , які допомогли погрузити ОСОБА_9 у машину, він був живий, був одягнутий у куртку, крові він не бачив, у подальшому вони під`їхали до центру у с. Зозів, де вже чекала карета швидкої допомоги, вони його переклали у карету, а фельдшер через деяку мить повідомила, що ОСОБА_9 помер. Зі слів ОСОБА_16 він дізнався, що ОСОБА_9 побили.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що вона працює фельдшером швидкої медичної допомоги, дати та часу не пам`ятає, утім це було взимку 2024 року, коли надійшло повідомлення про побиття особи біля ставка, що неподалік Зозівського ПАЛ, вони виїхали на виклик та чекали біля магазину в с. Зозів, на транспортному засобі «жовтий кадік» привезли ОСОБА_9 , вони його перегрузили до карети швидкої допомоги, була ОСОБА_16 та якісь люди, вони були всі п`яні. ОСОБА_9 був у резинових чоботях, які примерзли до ніг, він був у штанах та футболці, які були мокрі, верхнього одягу на ньому не було, він був побитий, запливше обличчя біля ока, мали місце садни, вони вживали реанімаційних заходів, у тому числі непрямий масаж серця, утім вони були безрезультатними та констатували смерть на місці. Обставини події їй не відомі.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що із обвинуваченими та потерпілою є односельчанами. Точної дати та часу не пам`ятає можливо 08.01.2024, у вечірню пору доби хтось стукнув об металевий паркан біля його будинку, тому він вийшов на вулицю, там він побачив як хтось тікає та почав наздоганяти, де побачив ОСОБА_3 , а далі ОСОБА_4 , якого повалив на землю та вони поборікались, як з`ясувалось ОСОБА_4 мав із його матір`ю якісь давні непорозуміння, тому вирішив гупнути по паркану, біля них був ОСОБА_3 , вони порозмовляли кілька хвилин та розійшлись, тоді він повернувся до будинку, через деякий час почув, що у вікно постукали ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , коли він вийшов то йому здалось, що вони від когось ховались, останні повідомили, що когось побили та вони чули голоси, хто там був вони не сказали, коли він вдягнувся та пішов з ними до берега річки, це десь за сто метрів від його будинку, то побачив там ОСОБА_9 , який був лише у футболці та штанах, куртка була на відстані кілька метрів від нього, сторонніх осіб не було, ОСОБА_9 був ще живий, вони викликали швидку, пізніше приїхала ОСОБА_24 та ОСОБА_17 і вони перевезли ОСОБА_9 ближче до центра села, де чекала карета швидкої, куди його переклали.

Від допиту свідка ОСОБА_14 сторона обвинувачення відмовилась, оскільки останній перебуває на військовій службі.

У даному кримінальному провадженні під час судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, судом неодноразово направлялись на адресу свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , яка зазначена в обвинувальному акті та надавались прокурором в ході судового розгляду судові повістки про виклик їх до суду, за клопотанням прокурора суд неодноразово постановляв ухвали про примусовий привід зазначених свідків, за наслідками яких органами поліції виконати привід не представилось за можливе з підстав відсутності вказаних свідків за адресою місця проживання та зареєстрованою адресою.

Згідно з рапортами наявними в матеріалах кримінального провадження місце проживання та перебування ОСОБА_11 не представилось за можливе встановити, а ОСОБА_10 являється діючим військовослужбовцем, який вчинив СЗЧ (а.к.п. 195, 227 Том 1, а.к.п. 223 Том 2).

Сторона обвинувачення, на яку відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК покладено обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, явки свідків, які для неї мали ключове значення при доказуванні винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судові засідання не забезпечила. Жодних дієвих заходів для встановлення місця перебування вказаних осіб сторона обвинувачення протягом двох років не застосувала.

Частина 1 статті 6, в сукупності з частиною 3, зобов`язує держав-учасниць до позитивних заходів, які дозволили б обвинуваченому допитати свідків обвинувачення або вимагати їх допиту («Трофімов проти Росії» (Trofimov v. Russia, § 33; «Садак та інші проти Туреччини (№ 1)» (Sadak and Others v. Turkey (no. 1)), § 67; «Кафанья прои Італії» (Cafagna v. Italy), § 42).

Отож суд вжив усіх можливих та необхідних заходів для явки зазначених свідків до суду, право на забезпечення явки яких та представлення перед судом згідно усталеної судової практики покладено на сторону обвинувачення, однак не може бути безмежним та спрямовувати процес у безладний рух.

За таких обставин суд був позбавлений можливості допитати вказаних свідків для встановлення обставин події та причетності обвинувачених, тому встановивши стороні обвинувачення крайній строк для представлення їх перед судом було продовжено судовий розгляд.

У ході судового розгляду судом було безпосередньо досліджено наступні письмові докази надані стороною обвинувачення.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020060000010 (а.к.п. 225 Т.2) було внесено відомості за заявою ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до Протоколу огляду місця події від 09.01.2024 (а.к.п.16-19 Т.2) який проведений слідчим СВ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_25 в присутності понятих, що зафіксовано на відеозапис на диску DVD-R марки «MyMedia» ємкістю 4,7 gb, який додано до протоколу та який був безпосереднім предметом огляду в судовому засіданні, проводився огляд житлового будинку в АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , в ході якого було виявлено речі на яких наявні сліди бурого кольору.

Зазначений огляд житлового будинку в АДРЕСА_1 , було проведено 09.01.2024 за добровільною заявою ОСОБА_3 (а.к.п. 20 Т.2).

Відповідно до Протокол огляду місця події від 09.01.2024 (а.к.п. 21, 22 Т.2) який проведений слідчим СВ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_25 в присутності понятих в с. Зозів, Вінницького р-ну, Вінницької області, що зафіксовано на відеозаписі на диску DVD-R марки «MyMedia» ємкістю 4,7 gb, який був безпосередньо переглянутий в судовому засіданні встановлено, що об`єктом являється прибережна зона поблизу місцевого озера, де ближче до води виявлено в темну пору доби сліди взуття невстановленої особи, які ведуть до яру, приблизно за 12 метрів виявлено сліди боротьби на сніговому покрові, на якому наявні плями речовини світло-червоного кольору схожі на кров, з правого боку від яких також за два метри виявлено плями речовини світло-червоного кольору схожі на кров.

09.01.2023 ОСОБА_16 подала заяву про залучення її до справи в якості потерпілої (а.к.п.23, Т.2).

Згідно Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.01.2024 (а.к.п. 29-32, Т.2) встановлено, що 09.01.2024 о 05:20 годині було затримано ОСОБА_3 , підставою зазначено, що після вчинення злочину очевидці події та сукупність очевидних ознак на одязі вказували на причетність особи до злочину.

Згідно Протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.01.2024 (а.к.п. 24-28, Т.2) встановлено, що 09.01.2024 о 05:20 годині було затримано ОСОБА_4 , у зв`язку із тим, що після вчинення злочину очевидці події та сукупність очевидних ознак на одязі вказували на причетність особи до злочину.

Згідно постанови про визнання речей речовими доказами від 09.01.2024 (а.к.п. 37-39 Том 2), до матеріалів кримінального провадження №12024020060000010 від 09.01.2024 в якості речових доказів долучено: балоневу куртку чорного кольору на змійці із карманами по боках із надписом на комірі з внутрішньої сторони «Cowz» на якій на обох рукавах по центру наявні плями бурого кольору продовгуватої форми, ззовні схожі на кров, яка належить ОСОБА_4 ; куртку чорного кольору на змійці із карманами по боках із надписом на комірі внутрішньої сторони «Han Fushi» на якій на рукаві лівої руки по центру наявні плями бурого кольору продовгуватої форми, ззовні схожі на кров, яка належить ОСОБА_3 ; пару чоловічих черевиків на шнурках чорного кольору типу «бєрци» на поверхні яких наявна речовина бурого кольору ззовні схожа на кров, які належать ОСОБА_3 ; пару чоловічих кросівок чорно - зеленого кольору 44 розміру на поверхні яких наявна речовина бурого кольору ззовні схожа на кров, які належать ОСОБА_4 ; чорні тактичні штани із вставками темно - зеленого кольору, де в нижній частині наявні плями бурого кольору, ззовні схожі на кров, які належать ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 11.01.2024 було накладено арешт на вищевказане майно.

Згідно Протоколу огляду трупа від 09.01.2024 (а.к.п.40 Т.2) було встановлено що смерть ОСОБА_9 настала від дії низької температури (переохолодження);

Як слідує із Лікарського свідоцтва про смерть №6к від 10.01.2024 виданого Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи Відділом судово медичної експертизи трупів (а.к.п.70 т.2), причина смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено загальна дія низької температури.

Відповідно до постанови слідчого СВ відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 09.01.2024 (а.к.п. 45, 46 Т.2), було змінено правову кваліфікацію з ч.2 ст.121 КК України на ч.3 ст.135 КК України.

Згідно Висновку експерта №76, 77 від 23.01.2024 складеного Обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п. 81,82 Т.2 ), група крові ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відноситься до групи В, з ізогемаглютином анти-А за ізосерологічною системою АВО.

Згідно Висновку експерта №78 від 19.01.2024 виданого Обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п. 83-85 Т.2), відповідно до якого кров від трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А, з ізогемаглютином анти-В за ізосерологічною системою АВО, вказано, що в плямах на одязі, що належать ОСОБА_3 куртці та берцах, встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої встановлено антиген А. Таким чином, кров у вказаних об`єктах може відноситись до групи А з ізогемаглютином анти-В, що не виключає походження її від трупа ОСОБА_9 ;

Згідно висновку експерта №79 від 19.01.2024 виданого Обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п. 86-88 т.2), кров від трупа гр. ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В за ізосерологічною системою АВО. Кров гр. ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А за ізосерологічною системою АВО. Кров гр. ОСОБА_3 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А за ізосерологічною системою АВО. В плямах на штанах, куртці, правому та лівому кросівках, що належать гр. ОСОБА_4 , встановлено наявність крові людини, при визначенні групової належності якої встановлено антиген А. Таким чином, кров у вказаних об`єктах може відноситись до групи А з ізогемаглютинином анти-В, що не виключає походження її від трупа ОСОБА_9 ;

Згідно висновку експерта №16 від 19.01.2024 виданого Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п. 89-92 т.2), враховуючи статеву та групову характеристику осіб, що проходять по справі, виявлені епітеліальні клітини можуть походити як від будь-якого чоловіка, в крові якого мається антиген В, так і від самого підозрюваного гр-на ОСОБА_3 не виключається. При дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки підозрюваного гр-на ОСОБА_3 кров не виявлено;

Згідно висновку експерта №13 від 19.01.2024 виданого Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п.93-96 т.2), враховуючи отримані результати, статеву та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті правої руки підозрюваного гр. ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути від одного чи кількох чоловіків з групою крові В (III), в тому числі і від самого підозрюваного гр. ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виключається.

Згідно висновку експерта №14 від 19.01.2024 виданого Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п.97-100 т.2), враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті лівої руки підозрюваного гр. ОСОБА_26 може бути від будь-якої однієї або кількох осіб з групою крові В(ІІІ), в тому числі і від самого підозрюваного гр-на ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виключається.

Згідно висновку експерта №15 від 19.01.2024 виданого Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи (а.к.п. 101-104 Том 2), враховуючи статеву та групову характеристику осіб, що проходять по справі, виявлені клітини можуть походити як від будь-якого чоловіка, в крові якого мається антиген В, так і від самого підозрюваного гр-на ОСОБА_3 не виключається. При дослідженні піднігтьового вмісту правої руки підозрюваного гр-на ОСОБА_3 кров не виявлено;

Згідно висновку експерта за №26 від 13.02.2024, який виданий ДУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експеризи» МОЗ України (а.к.п. 105-110 Т.2), при судово медичній експертизі трупа ОСОБА_9 зазначено судово-медичний діагноз: загальна дія низької температури. множинні синці, садна та рани голови, множинні синці верхніх кінцівок, садно правого плеча. Перелом 5 ребра справа. На підставі даних отриманих при секції трупа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також приймаючи до уваги результати судово-токсикологічної експертизи: При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено множинні синці, садна та рани голови, множинні синці верхніх кінцівок, садно правого плеча. Перелом 5 ребра справа. Вище зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів) незадовго до настання смерті, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв`язку зі смертю не стоять. Смерть ОСОБА_9 настала від загальної дії низької температури, що підтверджується наявністю зовнішніх ознак: гусячої шкіри на всіх поверхнях тулубу, підтягнутості яєчок до зовнішніх отворів пахових каналів, наявність на стінці шлунку плям Вишневського. Між загальною дією низької температури та смертю ОСОБА_9 є причинний зв`язок. При судово-токсикологічній експертизі крові та тканини нирки від трупа ОСОБА_9 ви явлено етиловий спирт у концентрації 2.90 у крові, та 3.20 у тканині нирки, що згідно орієнтовної таблиці для живих осіб може відповідати сильному алкогольному сп`янінню. Враховуючи дані, що були отримані при секції трупа ОСОБА_9 1988 р.н., приймаючи до уваги результати судово-токсикологічної експертизи, можливість проведення цілеспрямованих дій (ходьба, біг, тощо) не виключається. Згідно долучених до висновку фототаблиць зафіксовано тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_9 .

Згідно Протоколу про проведення слідчого експерименту від 21.03.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_3 в с. Зозів по вул. Незалежності, до якого долучено відео диск DVD-R (а.к.п.125-127 т.2), ОСОБА_3 розказав та показав як 08.01.2024 після 20:00 години, була темна пора, на вулиці Незалежності в с.Зозів біля будинку за №5 на дорозі відбувся конфлікт із ОСОБА_9 ОСОБА_3 показав, що він йшов із ОСОБА_4 в напрямку до центру села. Неподалік від паркану біля будинку за №5 між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт з приводу крадіжки ОСОБА_9 у ОСОБА_4 телефону, він підійшов і став між ними, у відповідь на поштовх ОСОБА_9 його в груди, він вдарив один раз по обличчю від чого ОСОБА_9 впав на землю, потім різко піднявся до нього битись і він знову вдарив кулаком його в обличчя і ОСОБА_9 впав на лівий бік ногами до дороги і він вдарив тричі ногою по сідницях чи спині, а потім відійшов на метрів 10. Далі почув крики та повернувся і забрав ОСОБА_4 і вони пішли від ОСОБА_9 додому, а ОСОБА_9 в цей час залишився стояти на тому місці, щось викрикував. По дорозі додому за містком ОСОБА_4 вдарив ногою по металевому паркану домогосподарства ОСОБА_20 та почав тікати. Після чого вийшов ОСОБА_27 вони поспілкувались та пішли по домах. На момент події 08.01.2024 був сніг, на вулиці відсутнє освітлення, видимість десь була до 1,5 метра, нікого із перехожих не було, ОСОБА_9 був вдягнутий у чорну куртку. Долучений до протоколу диск DVD-R був безпосереднім предметом огляду в судовому засіданні.

Згідно протоколу про проведення слідчого експерименту від 23.03.2024 за участі свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , в с. Зозів по вул. Незалежності, що зафіксовано на відео диску DVD-R (а.к.п. 128-130 Т.2) свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 розповідали та показували, що 08.01.2024 у вечірню пору доби близько 21:00 години вони перебували у будинку ОСОБА_17 разом з ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , останній повідомив, що піде додому розпалить грубку та повернеться за дружиною ОСОБА_24 , він був з «будуна», був одягнутий у верхню одежу. Через 40 хвилин як пішов ОСОБА_9 , десь біля 22:00 години вони також пішли, біля будинку за №5 по вул. Незалежності в с. Зозів вони бачили сліди прим`ятого снігу, місце боротьби. Далі до низу по дорозі праворуч перед ставом було місце боротьби на снігу та виявлено слід який йшов до ставу. Потім показали на місце біля ставу де двоє осіб, які стояли біля третього, один був менший, інший вищий, щось викрикували, хто були ті люди вони не бачили. Далі показали куди вони тікали, оскільки чули вигуки в їх сторону, сховались за будинок ОСОБА_20 та чули удар по металевому паркану, після чого виходив ОСОБА_27 до когось, саме з його слів їм стало відомо, що то був ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вони не є місцевими жителями. Долучений до протоколу диск DVD-R був безпосереднім предметом огляду в судовому засіданні.

Згідно рапорту старшого слідчого СВ ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_28 в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020060000010 від 09.01.2024 було самостійно слідчим виявлене 01.04.2024 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України (а.к.п. 184 Т.2) та на підставі цього рапорту внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення №12024020060000100 від 01.04.2024, на що вказує Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.к.п. 178 та 184 Т.2).

01.04.2024 постановою прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури було об`єднано матеріали досудових розслідувань №12024020060000010 від 09.01.2024 та №12024020060000100 від 01.04.2024 в одне провадження (а.к.п. 180 Т.2).

04.04.2024 постановою слідчого ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було закрито кримінальне провадження №12024020060000010 від 09.01.2024, у зв`язку з відсутністю у діянні ОСОБА_29 та ОСОБА_30 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України (а.к.п.176-177).

З`ясовуючи обставини та перевіряючи їх доказами, на які сторона обвинувачення посилалася, як на підтвердження обвинувачення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, суд приходить до наступного.

За змістом , завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 2 статті 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з частиною 1 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положеннями статті 25 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.

У статті 62 Конституції України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (п. 146 справи "Барбера, Мессегуз і Джабардо проти Іспанії" від 06.12.98).

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Відповідно до частини 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, сторона обвинувачення посилається фактично на покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , утім їх явку до суду, як зазначено вище сторона обвинувачення не забезпечила, тоді як суд у цьому сприяв у повній мірі.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, виходячи із наступного.

Зі змісту ст. 296 КК України вбачається, що хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Отже, при кваліфікації хуліганства, суди, перш за все, мають звернути увагу на те, що безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносними, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 03.07.2019 № 288/1158/16-к (провадження N 13-28кс19).

Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених та сприйнятих судом доказів, зокрема: показань потерпілої ОСОБА_24 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , висновків експертів не встановлено грубого порушення громадського порядку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Як слідує із слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вони розказали та показали, що бачили сліди прим`ятого снігу та боротьби біля паркану по вул. Незалежності, буд.5 в с. Зозів, а біля ставу постаті трьох осіб, яких не впізнали, так як не є місцевими жителями с. Зозів, та лише зі слів свідка ОСОБА_13 їм стало відомо, що він бачив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після того як вийшов з будинку коли почув, що хтось стукнув по металевому паркану, після того ОСОБА_13 повернувся додому, а вже після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_10 стукали у вікно та він до них вийшов і вони пішли до ставу, де виявили ОСОБА_9 .

Тоді як згідно слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 він розказав та показав, що їх бійка із ОСОБА_9 відбулась по дорозі біля паркану по вул. Незалежності, буд. 5 в с. Зозів, а не біля ставу.

Відповідно до висунутого обвинувачення зазначеного в обвинувальному акті, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухались по вул. Незалежності, в с. Зозів, Липовецької ТГ Вінницької області Вінницької області, де випадково наздогнали ОСОБА_9 , який рухався в попутному напрямку по дорозі, між якими зав`язалась розмова, яка в подальшому переросла в словесну суперечку та в бійку.

Вказані обставини щодо місця події, а саме: біля паркану по вул. Незалежності, буд.5 в с. Зозів, а не біля ставу, підтвердили обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому вказували, що було пов`язане прагненням завдати шкоди з особистих спонукань, сторонніх осіб не було.

Зі слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 встановлено, що біля паркану по вул. Незалежності, буд.5 в с. Зозів, був прим`ятий сніг і видно сліди боротьби, хто був біля ставу вони не бачили, в силу темної пори доби.

Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Таким чином зібрані у справі докази, тобто а ні покази потерпілої та свідків, а ні письмові докази не підтверджують, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушили громадський порядок, що супроводжувався особливою зухвалістю з мотивів явної неповаги до суспільства, тобто вчинили хуліганські дії.

Разом з цим у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ними було спричинено ОСОБА_9 тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №26 від 13.02.2024, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 виявлено множинні синці, садна та рани голови, множинні синці верхніх кінцівок, садно правого плеча. Перелом 5 ребра справа, які утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів) незадовго до настання смерті, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновків, що в ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, обвинувачення пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України в судовому засіданні, "поза будь-яким розумним сумнівом", не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних доказів з достовірністю підтверджуючих про факти та обставини скоєння зазначеного правопорушення прокурором суду не було надано.

Разом з цим, суд вважає, що в діях обвинувачених, які проявилися в умисному спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, прослідковується склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

При цьому, вказане кримінальне правопорушення є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Як було судом встановлено в ході судового розгляду, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено за заявою ОСОБА_11 від 08.01.2024, тоді як при наданні медичної допомоги потерпілий ОСОБА_9 помер, смерть останнього було констатовано медичними працівниками швидкої допомоги. У подальшому слідчим самостійно на підставі рапорту від 01.04.2024 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 № 288/1158/16-к вирішувала питання про наявність чи відсутність у суду процесуального права за результатами розгляду кримінального провадження, розпочатого та скерованого до суду за процедурою публічного обвинувачення, змінити кваліфікацію діяння на злочин приватного обвинувачення без відповідної заяви потерпілого.

Так, критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.

Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об`єктом втручання держави.

Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.

У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.

Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв`язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.

Закон не покладає на потерпілого обов`язку встановлення обставин кримінального правопорушення та його кваліфікації. Зазначене є винятковою компетенцією органів досудового розслідування, державного обвинувачення і суду. Перекладення цього обов`язку на потерпілого, з урахуванням відсутності у кримінальному процесуальному законі норм про обов`язкове забезпечення його послугами адвоката (на відміну від обвинуваченого), неминуче призвело би до обмеження його можливостей ефективно захистити свої порушені права, в тому числі залежно від матеріального і соціального становища як чинників доступу до якісної правової допомоги.

Зміст частини першої статті 477 КПК у системному зв`язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.

Праву потерпілого на таке звернення кореспондує конституційний обов`язок держави в особі компетентних органів захистити порушені права і свободи постраждалої людини в установленій законом формі, зокрема з дотриманням визначеної КПК процедури встановити дійсні обставини справи і в разі підтвердження факту злочинного діяння надати йому юридичну оцінку відповідно до норм КК.

Повертаючись до фактичних обставин даного кримінального провадження, судом було встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 помер, так і не висловивши свого волевиявлення щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

За таких обставин суд позбавлений можливості на стадії судового розгляду кримінального провадження, розпочатого в порядку публічного обвинувачення, змінити кваліфікацію діяння на злочин приватного обвинувачення.

Суд зазначає, що презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження.

Вказане положення закріплено в п. 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне, в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинувачених на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведено, що ними було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України та приймає до уваги, що ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду від 11.01.2024 було накладено арешт на майно, питання про який суд вирішує відповідно до ст.174 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судом встановлено, що в рамках даного кримінального провадження до обвинувачених застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби ухвалами Вінницького апеляційного суду від 22.01.2024 та який було продовжено до 09.04.2024 ухвалами цього ж суду, у подальшому строк дії запобіжного заходу вичерпано та питання про його застосування не ініціювались.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 22, 23, 24, 83, 84, 91, 92, 94, 95, 98, 100, 337, 369-373, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницького району Вінницької області від 11.01.2024.

Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, повернути власникам (законним володільцям), а саме:

- балонову куртку чорного кольору на змійці із карманами по боках із надписом на комірі з внутрішньої сторони «Cowz», яка належить ОСОБА_4 ;

- куртка чорного кольору на змійці із карманами по боках із надписом на комірі з внутрішньої сторони «Нan Fushi», яка належить ОСОБА_3 ;

- пара чоловічих черевиків на шнурках чорного кольору типу «бєрци», які належать ОСОБА_3 ;

- пара чоловічих кросівок чорно - зеленого кольору 44 розміру, які належать ОСОБА_4 ;

- чорні тактичні штани із вставками темно зеленого кольору, які належать ОСОБА_4 ,

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_31